Громадянсько-політична позиція духовенства Правобережної України наприкінці XVIII – середині XIX ст. (в контексті церковної політики самодержавства) - Автореферат
Політична позиція усіх церков кінця XVIII-середини XIX ст. Участь правобережного духовенства в опозиційних до самодержавно-політичного режиму громадсько-політичних організаціях. Ставлення духовенства до національно-визвольних рухів на Правобережжі.
При низкой оригинальности работы "Громадянсько-політична позиція духовенства Правобережної України наприкінці XVIII – середині XIX ст. (в контексті церковної політики самодержавства)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тому без зясування місця церкви в громадсько-політичному житті, громадсько-політичної позиції духовенства, її історія вигляділа б ущербною, неповною, а відтак - неадекватною. В громадсько-політичному житті Правобережжя були задіяні православна, римо-католицька, греко-католицька церкви. Тому дослідження цієї сторінки історії церкви допоможе зясувати витоки нинішніх міжконфесійних негараздів в Україні і цим, думається, посприяє, з одного боку, виробленню заходів по їх послабленню, з іншого - посиленню обєднавчої функції церкви. Дисертаційна тема безпосередньо стосується проблеми взаємин між церквою й державою. Громадсько-політична позиція духовенства Правобережжя спеціально не досліджувалася, а окремі сюжети громадсько-політичної діяльності церкви, побіжно розглянуті в працях дореволюційних дослідників, як правило, подавалися тенденційно, в руслі тодішнього офіціозу.У першому розділі - “Одержавлення церкви на Правобережжі та посилення її охоронної функції” - розглянуто комплекс питань стосовно становища Української православної, римо-католицької та греко-католицької церкви на Правобережній Україні кінця XVIII - середини XIX ст. Це пояснювалося реально існуючою перспективою покатоличення, яку більшість уніатів вважали небажаною, сподіваннями селян-уніатів на послаблення з переходом у православя соціального, національного й релігійного гноблення з боку місцевих польських поміщиків-католиків, спадом католицької експансії після придушення польського повстання 1830-1831рр., виведенням уніатських церковних структур з-під римо-католицького управління, відстороненням віруючих-уніатів від участі в тих церковних процесах, які відбувалися в колишніх “польських областях”, традиційною схильністю частини українського населення до конформізму, недосить чітким розумінням рядовими уніатськими священнослужителями та мирянами суті церковної політики уряду. У дисертації відзначається, що приєднання уніатів до православної церкви в 1839 році та ряд економічних обмежень істотно послабили католицьку церкву на Правобережній Україні. У другому розділі -“Церква й ліберальний та революційно-демократичний рухи на Правобережжі кінця XVIII - середини XIX ст.” - аналізується офіційна політична позиція православного, римо-католицького й уніатського духовенства, а також участь духовенства цих конфесій в опозиційних до самодержавного режиму організаціях. Хоча Українська православна, римо-католицька та уніатська церкви виконували в цілому охоронну функцію, частина духовенства, щоправда незначна, брала безпосередню участь у діяльності таємних організацій наприкінці XVIII ст. та, особливо, на початку XIX ст.
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
