Громадянський вимір інформаційно-комунікаційної революції: концептуально-теоретичні та політико-прикладні аспекти - Автореферат

Отже, одним із головних завдань сучасної політичної теорії має бути дослідження природи та особливостей виникнення, розвитку і функціонування комунікативних механізмів громадянського суспільства, без яких неможливе цивілізоване вирішення внутрішньодержавних і світових проблем, досягнення демократії, свободи, рівності та справедливості. Комунікаціям належить особливо важлива роль у становленні, функціонуванні та еволюції громадянського суспільства та його інституцій, а тому не дивно, що чимало представників соціально-гуманітарного знання (комунікативної філософії та соціології) взагалі надають пріоритетного значення функціям та потенційним можливостям комунікацій, мотивуючи це тим, що у інформаційному суспільстві саме комунікаціям належить вирішальна роль у питаннях прогнозування та реалізації внутрішньо-демократичного розвитку як окремих країн, так і окремих регіонів планети й світової спільноти у цілому за умов інтенсифікації світових інтеграційних процесів. Потужним чинником, який спонукав поглиблення інтересу дослідників до творення громадянського суспільства засобами масових комунікацій стала інформаційна революція, яка завдяки супутникам й кабельним мережам уже на початку 90-х років дала «ефект CNN», тобто сприяла перетворенню телебачення на світову комунікативну потугу. Хоча провідні експерти, науковці та політичні діячі багатьох держав опублікували доволі значну кількість книг та статей з питань впливу комунікацій на формування громадянського суспільства, як у світовій, так і вітчизняній політичній літературі бракує наукових праць, які розкривали б місце і роль комунікації у формуванні чи відродженні громадянського суспільства. Масова комунікація розглядається зазначеними авторами як засоби звязку будь-яких обєктів матеріального та духовного світу, як спілкування та обмін інформацією в суспільстві та як, власне, інформація.«Громадянське суспільство як епіфеномен соціально-політичних комунікацій: теоретичні підходи та моделі» автор обґрунтовує думку про те, що реальна практика творців і пересічних учасників громадянського суспільства наштовхується нині на істотні прогалини в сфері теорії і методології, обумовлені тим, що впродовж тривалого часу як у зарубіжному, так і вітчизняному суспільствознавстві проблеми громадянського суспільства не знаходили належного висвітлення із врахуванням політико-комунікаційного аспекту. Розглядаються суспільні та історичні причини, що спонукали політиків та науковців різних галузей соціогуманітарної сфери звертатися до вивчення особливостей громадянського суспільства. За умов «компютерної демократії» саме інформація персоніфікує владу, а громадянське суспільство є суспільством «громадської думки», формування й вираження якої перетворюється у засіб завоювання й утримання влади. Істоном, відповідно до якої політична система повязана з суспільством за допомогою відносин «вхід-вихід» (input-output), а центральною функцією політичної системи є виробництво дій і реалізація рішень, що навязуються суспільству. Показано механізми, завдяки яким у взаємовідносинах влади з громадськістю встановлюються комунікативні звязки не з громадськістю загалом, а з її окремими групами, кожна з яких має специфічні суспільні інтереси, ціннісні орієнтації, а тому вимагає встановлення відповідних типів комунікації і підходів.В інформаційну добу, коли інформація та знання перетворилися на ключовий ресурс економічного, соціального й політичного розвитку, показник «проникнення» інформаційних технологій засвідчує не тільки інтеграцію даної країни у «глобальне село», але й якісно новий ступінь комунікаційної детермінації становлення та розвитку політичної системи суспільства; відповідно, інформаційно-комунікаційні технології істотно детермінують внутрішні та зовнішні зносини між інституціями громадянського суспільства й держави. Комунікації є способом існування «громадянського суспільства», яке є безперервним комунікаційним процесом, що має своїм наслідком самоорганізацію та самоконституювання, самомобілізацію і самотворення людей з громадянською свідомістю та самосвідомістю, спроможних діяти на захист різноманітних потреб і прав громади на засадах поєднання індивідуального та спільного інтересу, розвитку демократії тощо. Комунікаційна детермінанта становлення й розвитку громадянського суспільства реалізується передусім через механізми соціального конструювання: творення відповідних інститутів, неурядових організацій, самомодіяльних обєднань і рухів, які спричинюють ліберально зорієнтовану еволюцію й якісну трансформацію громадянського суспільства. Необхідною передумовою інституціонального структурування й еволюції глобального громадянського суспільства та його національних сегментів, які відбуваються в умовах глобальної інформаційно-комунікаційної революції, є відповідне інформаційне забезпечення (медіатизація), оскільки саме інформація є основним джерелом енергії розвитку такого суспільства. За умов «компютерної демократії» саме інформація персоніфікує владу, а громадянське суспільство є суспільством

Основний зміст дисертації