Громадянське виховання учнів українських професійних шкіл Галичини (перша третина ХХ ст.) - Автореферат

Вихідні концептуальні засади формування громадянина України ґрунтуються на Конституції України, Законах України “Про освіту”, “Про громадянство України”, Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), “Концепції громадянської освіти та виховання в Україні” і “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”. У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) головна мета виховання молоді визначається як набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, формування у молоді, незалежно від національної належності, особистісних рис громадянина України, що включають у себе розвинену духовність, фізичну досконалість, художньо-естетичну, правову, трудову, екологічну культуру. У сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема самореалізації особистості учня в професійному навчально-виховному закладі, який покликаний розвивати та формувати соціально зрілого, активного, підприємливого і працелюбного громадянина України, здатного до творчості, до свідомого суспільного вибору. В останні роки проблеми громадянського виховання розглянуто вченими в різних аспектах: психолого-педагогічний і народознавчий контекст виховання громадянина (П. Для дослідження важливе значення мали концептуальні положення Законів України “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції національного виховання, Концепції громадянської освіти і виховання в Україні, Концепції громадянського виховання в умовах розвитку української державності та в наукових працях з проблем професійного шкільництва й громадянського виховання учнівської молоді. галичина виховання громадянський шкільництвоУ першому розділі - “Громадянське виховання молоді як історико-педагогічна проблема” - зясовано ступінь розробки проблеми громадянського виховання молоді в історико-педагогічній літературі; проаналізовано теоретичні засади громадянського виховання молоді в спадщині галицьких педагогів першої третини ХХ ст.; виявлено суспільно-політичні, культурно-освітні та соціально-економічні передумови виникнення українського професійного шкільництва в Галичині досліджуваного періоду. У радянській педагогіці поняття “громадянськість” було відсутнє, оскільки не було й громадянського суспільства, що вимагало б від освіти формування у молоді відповідних якостей. Галицькими педагогами обґрунтовано ідею співпраці сімї, школи, церкви, громадських організацій як важливого засобу збереження українських ідеалів, виховання національно свідомих громадян, патріотів, в основі переконань яких лежала ідея державності України. Питання професійної освіти ставали темами обговорень і дискусій у школах, на зборах культурно-освітніх й економічних організацій, у періодичних статтях, де розкривалося значення фахової освіти для українців, подавалися заклики до громадськості змінити байдуже ставлення до фахових шкіл та загалом до роботи в ремісничій, торгівельній і промисловій сферах. Хоча українські професійні школи не були численними (у 1938-39 н. р. у Галичині з 251 різних фахових шкіл лише 18 були українськими, що становило 7 % від загальної кількості), вони чинили певний опір полонізаційній політиці державного професійного шкільництва, сприяли вихованню та підготовці національно свідомих фахівців для побудови незалежної економічно розвиненої держави - України.

Основний зміст дисертації