Громадянська війна в Іспанії (1936-1937 рр.) - Реферат

Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 - війна між лівим урядом Іспанської республіки (підтриманий СРСР) та правими силами (підтриманими Німеччиною і Італією), яка закінчилась встановленням фашистського режиму генерала Франко. Це був перший крок бунту, який підняла воєнщина і крайні праві сили Іспанії проти законно встановленого ладу. Готовий спасти республіку, він застосував героїчну спробу стримати фашистську лавину, що котилась по Іспанії. Близько трьох років тривала тяжка і нерівна сутичка між погано озброєними народними масами і бунтівними силами, які спирались у своїй віроломній агресії проти республіки на фашистську Іспанію та гітлерівську Німеччину. Реакційні зарубіжні історики з сумнівною безпристрасністю, а іноді явно тенденційно і одностороннє збирали і використовували в своїх книгах з історії війни в Іспанії ці франкістські версії та інші цікаві їм матеріали, перекручені факти, трактували іспанську діяльність тих днів в своїх політичних інтересах.Наприкінці 1935р. активізував свою діяльність Народний фронт Іспанії, керований комуністами. Народний фронт дістав перемогу. На зміну правоцентристському уряду прийшов уряд лівих республіканців, що спирався на народний фронт. Уряд закликав маси до «спокою й поміркованості», визначив свою політику як політику «миру і загальної згоди». Програма Народного фронту здійснювалася дуже поволі: буяо визволено політвязнів, трохи підвищилася зарплата робітникам; відновилося проведення аграрної реформи.Використовуючи як привід убивство поліцією депутата-монархіста Сотало, фашисти після спеціального кодового заклику мадридської радіостанції - «Над усією Іспанією безхмарне небо» - розпочали 17 липня 1936р. заколот в Іспанському Марокко та на Канарських островах, а 18 липня - в самій Іспанії. До середини червня 1936р. підготовка воєнно-фашистського протесту, яка велась на протязі довгих місяців, закінчилась. Отримавши перемогу в Марокко, протестуючі генерали змогли після того подати уловний сигнал до виступу їх союзників на Піренейському півострові і захопили Кадіс і Севілью.Його діди та прадіди по лінії батька були або моряками, або службовцями портової адміністрації. Франсіско також мріяв стати моряком, але за родинною традицією до морського училища пішов його старший брат Ніколас. Франсіско, або Паако, як його називали в родині, був посланий до піхотного училища в Толедо. Спочатку ніщо, здавалося, не віщувало блискучої карєри 17-річному молодшому лейтенантові, що 1910р. дістав призначення до 8-го піхотного полку в Ель-Фероллі, якби не війна у Іспанському Марокко. У червні 1923 р. вже у чині підполковника його нагороджено «Військовою медаллю за особливі заслуги» у війні проти незалежної держави Ріфф (Північний Марокко).18 липня у Мадриді розпочався загальний страйк, комісія представників Народного фронту відвідала главу уряду і зажадала озброїти народ. 19 липня розпочав виконання своїх обовязків новий уряд, очолений одним із лідерів Лівореспубліканської партії Хосе Хїралем.Перед обличчям катастрофічного розвалу всієї республіки залишився лише один шлях порятунку: озброїти народ. Протестуючі генерали, без своєї совісті, які не дивились на закони і порушували свої клятви, були упевнені, що керівники Другої республіки не зважаться озброїти народ, і треба сказати, що вони були недалекі від істини. До послідньої хвилини Касарес Кірога з упертістю, відказувався надати зброю народу, який в ситуаціях, що склалися був єдиним захисником республіканських інститутів. Як тільки в Мадрид долетіла звістка про протест в Марокко, по вулицях продефілювали учасники масової маніфестації, народ знову пропонував керівництву свою допомогу і вимагав зброю. До того часу всі прийняті керівництвом заходи не дали ніяких результатів, протест захватив усю Іспанію, схоже великого пожару, який знищував на своєму шляху всі закони і республіканські інститути, життя народу і міст.В Мадриді найбільше небезпечне вогнище бунту находилось в казармах Монтанья. 19 червня солдати з тривожністю спостерігали, як їх казарма потрошки наповнюється різним збродом, фашистськими молодичками, які лише появились, зараз же получають воєнне обмундирування і зброю. Присутність обуреного натовпу підказувало Фанхулю обережну тактику: приймати участь в бунті, не виходячи з казарми.Заколот спочатку було придушено, але уряди Німеччини та Італії одразу ж втрутилися, надали широку військову допомогу заколотникам і надіслали своїх «добровольців» в Іспанію. Вже наприкінці 1936р. на боці фашистів у громадянській війні в Іспанії брали участь 55 тис. На березень 1937 р. там було вже близько 100 тис. інтервентів з Німеччини та Італії. Громадянська війна й воєнна інтервенція фашистських держав в Іспанії викликали широкий резонанс у світі. Розвиваючи ідеї «Акта про нейтралітет», уряд США в серпні 1936р. наклав «моральне ембарго» на експорт зброї до Іспанії. Крім цього, Радянський Союз відкрив іспанському урядові кредит у 85 млн крб., населення СРСР зібрало 56 млн крб., у фонд допомоги іспанському народу до березня 1936р. Радянський со

План

Вступ

1. Передумови війни

2. Початок громадянської війни в Іспанії

2.1 Франсіско Франко Баамонде

3. Події в Мадриді

3.1 Зброя для народу

3.2 Народ дає відсіч

4. Зовнішні чинники

5. Перебіг війни

6. Закінчення війни та її наслідки

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки