Громадянська ідентифікація особи як чинник формування української політичної нації - Автореферат

У її ході визначилися два майже протилежні підходи до розуміння сутності нації, механізмів та чинників її формування, взаємовідносин з іншими суспільними утвореннями. На противагу примордіалістам, представники субєктивістської (конструктивістської) концепції нації доводять, що нація - це політичне гасло, засіб мобілізації народу, а не наукова категорія. "Етнічна" концепція нації (М.Брайчевський, М.Вівчарик, Я.Грицак, О.Забужко, А.Залізняк, С.Здіорук, В.Іванишин, П.Кононенко, В.Лісовий, О.Майборода, Ф.Медвідь, В.Скуратівський, В.Смолій, М.Жулинський, Л.Шкляр, О.Шморгун та ін.) виходить з того, що українці, як нація, сформувалися ще задовго до набуття Україною незалежності на основі одвічного прагнення до самостійності та соборності. Найбільш послідовний представник іншої концепції П.Толочко вважає, що оскільки нація є категорією політичною, Україна як нація ще не сформована, а є конгломератом етносів. Дисертаційне дослідження проводилося в межах загальноінститутських проектів Національного інституту стратегічних досліджень ДРН 0104u002640 "Гуманітарний розвиток України: стан та перспективи" (2004 р., керівник проекту Крисаченко В.С., завідувач відділу етнополітики, д.філос.н., професор), ДРВ 0105u001184 "Гуманітарні пріоритети суспільно-політичного розвитку України" (2005 р., керівник проекту Крисаченко В.С., завідувач відділу етнополітики, д.філос.н., професор), ДРН 0106u2640 "Гуманітарна політика держави на сучасному етапі" (2006 р., керівник проекту Здіорук С.І., к.філос.н., доцент) та проекту ДРН 0106u002638 "Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України" (2006 р., науковий керівник проекту д.е.н., професор Власюк О.С.).Перший розділ - "Поняття нації в аксіологічній ретроспекції" складається із трьох підрозділів: "Еволюція змісту поняття "нація", "Нація як політичний феномен", "Українське націєтворення: методологічні засади дослідження". У розділі здійснено рестроспективний аналіз поняття "нація" з виокремленням специфіки обєктивних та субєктивних чинників її формування та розвитку, проаналізовано світовий та вітчизняний досвід націєтворення. Показано як здійснений в дисертації синтез сучасних теорій націй (Б.Андерсон, І.Берлін, Е.Гелнер, М.Грох, К.Дойч, Г.Кон, Е.Смітт) слугує формуванню парадигми нації, адекватної викликам глобалізації. Оскільки головним націєтворчим чинником є держава (вірніше - її прагнення мати дієвий інструмент реалізації внутрішньої та зовнішньої політики, забезпечення національної безпеки), політичні та громадянські обєднання, то націю визначено як громадянське, політичне утворення з розвиненими інститутами народовладдя, єдністю політичного, соціального та економічного життя, спільними мовою, цінностями, культурою. У другому розділі "Нація і особа: субєкт-обєктна ідентифікація" виокремлено та проаналізовано як засадничі - субєктивні чинники націєтворення, розглянуто феномен ідентифікації особи як спосіб її соціального та громадянського самовизначення, механізм розвою політичної нації.Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки: Суттєві зміни цивілізаційного розвитку, які будуть визначать головні напрямки його розвитку, повязані із зміною усталених Вестфальських принципів міжнародних відносин (суверенітет держав, недоторканість кордонів, невтручання у внутрішні справи інших держав) на нові (підтримка демократії та утвердження прав особистості у будь-якій країні чи частині світу), більш адаптовані до навколишнього простору безпеки. Вважаючи простір безпеки однією з основних потреб людської життєдіяльності, остання досліджена в дисертації як процес формування української політичної нації. На відміну від існуючих концепцій нації в роботі цей феномен досліджено як обєктивну реальність, визначальним чинником формування якої є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно тієї спільноти, яку вона вважає простором свого існування та розвитку. Виділяючи націю як окремий субєкт міжнародних відносин, поняття "політична нація" визначаємо як спільноту особистостей, що формується шляхом свідомого вибору ринкової моделі розвитку соціально-економічних відносин, органічного поєднання етнокультурних надбань, громадянських прав і свобод, ефективного вирішення політичних, соціально-економічних, екологічних та інших проблем в інтересах усього населення країни. На індивідуальному рівні ідентифікація відбувається як результат усвідомлення людиною власної часової тяглості, впродовж якої відбувається сприйняття себе як людини того чи іншого фізичного вигляду, темпераменту, задатків, з певним минулим і прагненням майбутнього.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Результати проведеного дослідження дозволили зробити наступні висновки: Суттєві зміни цивілізаційного розвитку, які будуть визначать головні напрямки його розвитку, повязані із зміною усталених Вестфальських принципів міжнародних відносин (суверенітет держав, недоторканість кордонів, невтручання у внутрішні справи інших держав) на нові (підтримка демократії та утвердження прав особистості у будь-якій країні чи частині світу), більш адаптовані до навколишнього простору безпеки.

Вважаючи простір безпеки однією з основних потреб людської життєдіяльності, остання досліджена в дисертації як процес формування української політичної нації. На відміну від існуючих концепцій нації в роботі цей феномен досліджено як обєктивну реальність, визначальним чинником формування якої є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно тієї спільноти, яку вона вважає простором свого існування та розвитку.

Виділяючи націю як окремий субєкт міжнародних відносин, поняття "політична нація" визначаємо як спільноту особистостей, що формується шляхом свідомого вибору ринкової моделі розвитку соціально-економічних відносин, органічного поєднання етнокультурних надбань, громадянських прав і свобод, ефективного вирішення політичних, соціально-економічних, екологічних та інших проблем в інтересах усього населення країни.

В дисертації обґрунтовано поняття ідентичності як складного багаторівневого особистісного утворення. Це повязано з трьома основними рівнями аналізу людської природи: індивідуальним, особистісним, соціальним. На індивідуальному рівні ідентифікація відбувається як результат усвідомлення людиною власної часової тяглості, впродовж якої відбувається сприйняття себе як людини того чи іншого фізичного вигляду, темпераменту, задатків, з певним минулим і прагненням майбутнього. На особистісному рівні ідентичність визначається як відчуття людиною неповторності себе й свого життєвого досвіду, базованому на вмінні поєднати всі ідентифікації з розумовими здібностями, зі сприятливими можливостями, пропонованими соціальними ролями. На соціальному рівні ідентичність можна визначити як особистісний конструкт, що відображає внутрішню солідарність людини з соціальними, груповими ідеалами і стандартами, які сприяють людській визначеності щодо поділу світу на собі подібних і не схожих на себе.

Аналізуючи феномен глобалізації як визначального чинника зміни не тільки особистісної ідентичності, а і держав та регіонів, в дисертації підкреслюється роль та місце власного життєвого досвіду у формуванні соціокультурної визначеності індивідів. Спільнота особистостей, сформована на основі свідомого прагнення єдності і спільності дій, здатна забезпечити позитивний ефект націєтворення та націєрозвитку за рахунок толерантності, солідарності, лояльності тощо, але при неприйнятті, осудженні і відверненні від ксенофобії та шовінізму.

Тому в епоху глобальних змін превалюють ті типи ідентичностей (етнічна та регіональна), які забезпечують самототожність розвитку спільнот. Тобто у позиціонуванні "ми-вони" визначальною тенденцією постає, таким чином, соціокультурна самототожність спільноти, а не її відношення до інших спільнот, виокремлення своєї окремішності.

В дисертації показано також як системна трансформація сучасного українського суспільства в напрямку побудови ринкової економіки та стабільної демократії супроводжується фундаментальною зміною культурної парадигми суспільства, що, в свою чергу, призводить до поляризації, або маргіналізації суспільства, до поляризації ідентичностей. Громадянська консолідація, в такому випадку, виступає тим симбіозом, що забезпечує цілісність суспільства. Держава, в якій існує така консолідація, спроможна стати визначальним чинником нарощування потенціалу власного добробуту та субєктом геополітичного, геоекономічного і геокультурного розвитку. Формування громадянської ідентичності є умовою формування самототожності громадян та конкретної суспільної реальності, що допоможе: уникнути, або хоч знизити рівень національного протистояння в поліетнічних суспільствах; не допустити крайнього радикалізму; знизити рівень соціальної і психологічної маргінальності. Громадянська ідентифікація є вагомим чинником формування громадянського суспільства і державницької свідомості, модернізації культури, основою становлення політичної нації в Україні та гарантією безпеки держави.

1. Шимченко Л.А. Роль європеїзації освіти у процесі формування громадянської нації // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - С. 471-481.

2. Шимченко Л.А. Глобалізаційні процеси та їх вплив на українське державотворення // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - Вип. 6. - С. 276-284.

3. Шимченко Л.А. Національна освіта як чинник українського націєформування // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - С. 532-536.

4. Шимченко Л.А. Політично-громадянська ідентифікація як націєтворчий чинник // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - Вип. 9. - С. 200-204.

5. Шимченко Л.А. Соціальна держава в Україні: практика й перспективи // Збірник наукових праць. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя: ЗДІА, 2006. - Вип. 27. - С. 175-186.

6. Шимченко Л.А. Демократичні трансформації та соціальні проблеми України // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - Вип. 58. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 102-110.

7. Шимченко Л.А. Демократія і культура: вплив на процес українського націєбудування // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - Вип. 59. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 93-103.

8. Шимченко Л.А. Проблеми професійної ідентифікації особи в умовах сучасного управління освітою // Статті, доповіді Всеукр. наук.-теорет. конф. "Наукові засади економіки та управління освітою" 14 квітня 2004 р., м. Переяслав-Хмельницький. - Київ: Підручники і посібники, 2004. - С. 152-155.

9. Шимченко Л.А. Українське суспільство в умовах глобалізації // Український соціум: соціально-політичні виміри: Матеріали круглого столу від 28 грудня 2004 р. / За заг. ред. Крисаченка В.С. - К.: Знання України, 2005. - С. 165-168.