Громадсько-політична діяльність Володимира Антоновича - Автореферат

У цій історії роль національного піднесення другої половини ХІХ століття є визначальною, оскільки саме протягом цих десятиріч були сформовані головні ідеологічні й стратегічні підвалини новітнього визвольного руху перших декад ХХ століття, коли була здійснена спроба реалізації державно-політичної ідеї, яка є найбезпосереднішою попередницею до подій сучасності. Діяльність конкретних культурних, громадських діячів, політиків та науковців як складова національного процесу є тим стрижнем, що сполучає весь комплекс дослідів, присвячених вітчизняній історії вказаного періоду. Найяскравіший представник хлопоманського руху кінця 1850-х - початку 1860-х років, співзасновник та активний член проводу Київської громади протягом кількох десятиріч, послідовний речник галицького культурно-політичного відродження, ініціатор та провідник Всеукраїнської Загальної Безпартійної Організації наприкінці 1890-х - на початку 1900-х років, студентський ватажок та ліберальний професор, здібний полеміст та дипломат, Антонович увібрав у собі не одну епоху українського національного піднесення в його різноманітних громадсько-політичних виявах. Вивчення історії українського національного руху ХІХ століття та діяльності його головних представників, серед яких визначне місце належить Володимиру Антоновичу, є одним з провідних напрямів дослідної роботи кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Метою дисертації є виявлення головних сфер і напрямів громадських заходів Володимира Антоновича; обґрунтування передумов, історичної виправданості і наслідків його діяльності у цих сферах; визначення й охарактеризування його ролі у тих чи інших громадсько-політичних акціях, подіях, товариствах, відносинах тощо; зясування його місця в українському й польському національних рухах середини ХІХ - початку ХХ століть та конкретного впливу на розвиток історичного процесу в Україні вказаного періоду.Історіографія теми дисертації налічує на сьогодні в цілому близько сотні монографій і статей українських, польських, російських, німецьких, французьких істориків, виданих протягом останніх девяноста років як в Україні, так і Росії, Європі та Сполучених Штатах Америки. Перші історіографічні праці, дотичні до окремих, як правило дуже дрібних сфер громадської роботи Володимира Антоновича, постать якого не стояла в центрі уваги їхніх авторів, зявилися у 1860-1890-х рр. та носили переважно публіцистичний характер. Початок водночас української, російської та польської історіографічної традиції, зосередженої спеціально на громадській сфері діяльності Антоновича, припав на 1906-1912 рр. У статтях В. Матушевського переважно на підставі власних споминів були подані попередні відомості щодо громадської роботи Антоновича, М. До більш опосередкованих документальних джерел відносяться довідки, донесення, рапорти, офіційні листи з інформацією стосовно таємного поліційного та адміністративного стеження й нагляду за Антоновичем (передусім справи департаменту виконавчої поліції та канцелярії київського генерал-губернатора початку 1860-х рр.Антоновича // Третя академія памяті професора Володимира Антоновича. Відоме про Невідомого (Володимир Антонович в анекдотах) // Просемінарій. Історія церкви, науки і культури. Образ на тлі епохи чи епохи на тлі образу? Короткого "Володимир Антонович: образ на тлі епохи".

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації викладено у таких працях