Громадсько-політичні об’єднання як суб’єкти політичної нормотворчості - Автореферат

На відміну від традиційних учасників політичного процесу - класичних політичних партій, громадсько-політичні обєднання, які актуалізують важливі питання сьогодення та мобілізують (хоча й на порівняно короткий час) соціальні групи, які зазвичай не проявляють політичної та соціальної активності, більш мобільні та послідовні, а через це й більш результативні в реалізації власних інтересів. Зростання ролі громадсько-політичних обєднань як в політичному процесі в цілому, так і в сфері політичної нормотворчості зокрема, розглядалося вченими Європи та Північної Америки, його прогнозували та очікували українські політологи та соціологи, які вбачали в громадсько-політичних обєднаннях чинники збалансування домінантного державного впливу. Недостатня вивченість окремих аспектів політичної діяльності громадсько-політичних обєднань, зокрема, їх субєктності в сфері політичної нормотворчості, спричинена на думку автора тим, що в Україні між фундаментальною теоретичною політологією та дослідженням сфери практичної політичної діяльності існує певна невідповідність у темпах розвитку, обумовлена складністю пристосування класичної теоретичної науки до нових за формою та змістом політичних та суспільних явищ сьогодення. В умовах, коли сучасні політичні системи та режими перебувають в фазі стрімких та різноспрямованих трансформацій, адаптуючись до викликів часу, коли традиційні субєкти політичного процесу та творці політичних норм залишають місце новим, більш гнучким та адекватним політичній глобалізації, дослідження громадсько-політичних обєднань як субєктів політичної нормотворчості розглядається автором як актуальне. Вивчення аспектів діяльності громадсько-політичних обєднань в сфері створення політичних норм в умовах сучасної України, які характеризуються політичною дезорієнтацією суспільства, політичною нестабільністю та невизначеностю пріоритетів розвитку, бачиться вкрай актуальною необхідністю та має цінність для політичних, соціологічних та психологічних наук в загально-гуманітарному вимірі, оскільки це дослідження створює умови для встановлення змісту та специфіки ключових політичних процесів, які обумовлюють масову участь громадян у політиці.Перший розділ «Теоретичні та методологічні основи дослідження громадсько-політичних обєднань як субєктів політичної нормотворчості» присвячено зясуванню питань термінології, розгляду джерельної бази та стану наукової розробленості теми в науковій літературі, а також аналізу основних підходів до визначення міста та ролі громадсько-політичних обєднань в сфері політичної нормотворчості, а також показано методологічні засади дослідження громадсько-політичних обєднань громадян як субєктів політичної нормотворчості. Ткачука під громадсько-політичними обєднаннями розуміються обєднання громадян, в статутах яких у числі основних цілей повинні бути закріплені участь у політичному житті суспільства за допомогою впливу на формування політичної волі громадян, участь у виборах до органів державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом висування кандидатів та організації їх передвиборної агітації, участь в організації та діяльності зазначених органів. У підрозділі також визначено, що політична нормотворчість - вихідна функція громадсько-політичних обєднань, яка є видимою ознакою політичної субєктності цих обєднань. Другий розділ «Функціонування громадсько-політичних обєднань у сфері політичної нормотворчості» містить аналіз діяльності громадсько-політичних обєднань в галузі продукування нових політичних норм. Другий підрозділ, «Особливості відносин співпраці та конкуренції громадсько-політичних обєднань із субєктами політичної нормотворчості», містить питання про взаємини між громадсько-політичними обєднаннями та іншими субєктами політичної нормотворчості.