Громадсько-культурна діяльність князя Костянтина-Василя Острозького - Дипломная работа

Острозького 1.1 Толерантність і терпимість - закон життя дому князів Острозьких 1.2 Криза православної церкви на території Польського королівства ХVІ ст. 1.3 Заснування братств - важливий крок на шляху пробудження життя українського народу 1.4 Костянтин-Василь Острозький і церква 1.5 Діяльність князя у релігійному та культурно-національному житті 2. Князь Костянтин-Василь Острозький - великий меценат і просвітник 2.1 Острог ХVІ-ХVІІ ст. перший в Україні науково-освітній центр 2.2 Словяно-греко-латинська академія - перший вищий навчальний заклад на теренах Східної Європи 2.2.1 Заснування і становлення академії 2.2.2 Викладацький склад Острозької вищої школи та його вплив на спудеїв 2.2.3 Роль представників Острозького культурно-ідеологічного центру у формуванні нового типу духовності 2.2.4 Бібліотека Острозької Академії 2.3 Розвиток книгодрукування в Острозі 2.3.1 Іван Федорович - основоположник книгодрукування на землях України 2.3.2 Видання Острозької друкарні 2.3.3 Острозька Біблія і зростання національної свідомості, зміцнення позицій рідної мови у змаганнях з латинізмом 2.3.4 Острозька Біблія - рукотворний памятник В.-К. Острозькому 2.4 Роль князя Костянтина Острозького в українській полемічній літературі другої половини XVI - початку XVII ст. 2.5 Князь Костянтин-Василь - цементуюче начало Острозького культурно-освітнього центру Висновки Бібліографія Додатки Вступ Актуальність теми визначається національно-культурним і духовним відродженням України в умовах незалежності, демократичними і гуманістичними процесами, які відбуваються в суспільстві мі;конфесійними конфліктами, проблемами створення єдиної української церкви. Мета дипломної роботи полягає в аналізі громадсько-культурної діяльності найвизначнішого представника роду Острозьких та усвідомлення його впливу на долю і культуру українського народу. У своєму посланні він доповідав Папі в Рим, що К.-В.Острозький є найпомітнішою і надзвичайно шанованою в Речі Посполитій особою, однак на заваді його сходження на королівський престол стоїть те, що він русин і вождь схизматиків. Відомий просвітитель Герасим Смотрицький порівнював Костянтина-Василя з римським імператором Костянтином Великим. Стійкість і відданість Русі-Україні Костянтина-Василя вражала одного із найвитонченіших європейських богословів та, зрештою, і дипломатів того часу Петра Скаргу. А віденське православне братство називало К.-В.Острозького прикладом і зразком для всіх інших людей свого століття у своїх знаменитих і благочестивих справах і поступках. З поділом Польщі і утворенням цілого ряду російських губерній на Правобережній Україні, інтерес до Острозької спадщини починають проявляти київські і московські дослідники. З-поміж них найкремезнішою постаттю на Русі був князь Костянтин-Василь - гроза татар і москалів, оплот православних і захисник давньої віри предків. Вони матимуть місце і на поч. ХХст., в дореволюційний час. Більш прискіпливо цікавилися постаттю К.-В.Острозького І.Франко і особливо М.Грушевський. І.Я.Франко прийшов до висновку, що К.-В.Острозький був одним із головних рушіїв національного життя Південної Русі в другій пол. Так, львівський історик І.І.Мицько в підготовленій ним і виданій монографії, присвяченій Острозькій словяно-греко-латинській академії, при розгляді її головного творця князя К.В.Острозького наголошує на то му, що Костянтин-Василь на перший план ставив свої інтереси, за якими окривалися інтереси його країни. В контексті переосмислення ролі Люблінської унії і особисто князя К.-В.Острозького в історії України прозвучали доповіді О.І.Журка, О.Карбовського, В.В.Павлюка, О.В.Байдича, І.Ворончук та ін. на Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції, що відбулася в липні 1997р. в м.Старокостянтинові. І.І.Огієнко вперше в узагальненій формі з православних позицій звертається до оцінки постаті К.-В.Острозького. Саме цими при-чинами обумовлена відсутність у вітчизняній і європейській історіографії спеціальних сучасних наукових досліджень, які були б присвячені проблемам Острозького роду та його ролі в історії України і Європи. Острозького 1.1 Толерантність і терпимість - закон життя дому князів Острозьких Ні у кого з дослідників не виникає сумніву у тому, що останній найвидатніший представник князівського роду Острозьких, Василь-Костянтин, усвідомлював себе русином-українцем, навіть перебуваючи у силовому полі польської освіти та культури. Залишаючись у вірі батьків, він прихильно ставився до єзуїтів, протестантів чи представників інших конфесій, спілкувався з ними, дозволяючи навіть селитися у своїх володіннях. Дружини синів Януша та Олександра були католичками-полячками. Добродію мій вельми любий, - звертався він до Острозького магната, - по що ти прислав мені книгу, написану неприятелем Христа, помічником антихриста і вірним слугою його?. Доброзичливе ставлення Василя-Костянтина до єзуїтів та католицтва чи протестантизму в цілому - спроба підняти українську церкву, а ширше, і всю Україну на рівень тодішньої Європи. Львівські братчики писали патріархо