Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства: теоретико-правовий аспект - Автореферат

Важливим засобом реалізації народовладдя та дієвим способом залучення населення до управлінських функцій є громадський контроль - один із видів соціального контролю, що здійснюється обєднаннями громадян і безпосередньо самими громадянами. Історико-правовий досвід державного будівництва, практичні результати розвязання низки соціально-економічних проблем, повязаних зі становленням незалежної Української держави, підтвердили, що громадський контроль був і є вагомим чинником залагодження суспільних суперечностей, оскільки сприяє впорядкуванню і координації діяльності усіх соціальних субєктів. Українські та зарубіжні вчені робили багато спроб науково осмислити проблеми сучасної трансформації суспільства як цілісної та складної соціальної системи, важливе місце в якій займає функціонування такого інституту, як громадський контроль. Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні інституалізації громадського контролю як важливого чинника функціонування громадянського суспільства та однієї з умов обєднання зусиль державних і громадських інституцій у розвязанні актуальних проблем державного будівництва. У роботі використано: діалектичний метод, враховуючи особливості якого, громадський контроль розглядається в його процесуальній сутності як складова державного управління та самоорганізації суспільства щодо виявлення і вирішення суспільних протиріч; системний метод, за яким громадський контроль репрезентується як органічний елемент цілісної системи, детермінованої в своєму бу і й обєктивними, і субєктивними чинниками; феноменологічний метод, на підставі якого стверджується, що повсякденна практика контролю різними соціальними субєктами є основним джерелом знань про ціннісні орієнтири громадського контролю та перешкоди його здійснення в Україні.У розділі 1 «Наукознавчі виміри інституту громадського контролю у контексті проблем теорії держави і права», зроблено аналітичний огляд основних наукових концепцій функціонального призначення контролю як елементу будь-якої системи, що розвивається, підкреслено недостатність обґрунтування в українській юриспруденції суспільного призначення громадського контролю як одного з важливих елементів становлення громадянського суспільства, розглянуто основні засадничі положення теоретико-правового визначення інституту громадського контролю. «Науково-теоретичні інтерпретації контрольних функцій громадськості як соціального явища» підкреслено, що під час визначення і наукового обґрунтування засад концептуальних напрямів реформування українського суспільства одним із найважливіших практичних і теоретичних завдань науки є актуалізація суспільного призначення контролю як важливого чинника вдосконалення суспільних відносин. Тут особливого значення на шляху становлення громадянського суспільства набуває інституювання і значне розширення контрольних функцій громадськості, тобто йдеться про обєктивний характер організаційно-правового функціонування такого феномена, як громадський контроль. У розділі 2 «Громадський контроль як передумова подолання суспільних суперечностей», громадський контроль розглянуто як складову частину суспільного розвитку в історико-правовій ретроспективі, досліджено генезис становлення інституту громадського контролю, його призначення у виявленні фактичного стану справ у різних сферах суспільного жи я, акцентовано увагу на проблемах самоорганізації та організації громадських інститутів задля реалізації контрольних функцій. Перші форми контролю громади ще у первісно-общинному суспільстві проявлялися у системі покарань і були повязані з культами тотемів і різноманітними заборонами (табу), з тогочасними містичними, релігійними ритуалами.Основну увагу науковці зосереджували на зясуванні сутності та виявленні головних ознак соціального управління, на аналізі характерних рис управлінських рішень, співвідношенні влади і контролю. У процесі дослідження підтверджено правомірність використання діалектичного, синергетичного, системного, феноменологічного підходів, адже саме обрані методологічні засади теоретико-правового аналізу контрольної діяльності громадськості дали змогу розглянути інститут громадського контролю як важливий чинник розвязання суперечностей між реальним станом соціальних процесів і нормативною формою, що є загальнообовязковою у конкретному соціумі, як результат впливу стану організаційної культури суспільства на спрямованість і зміст реформування соціуму та соціальної активності особистості. Встановлено, що проблема громадського контролю невідємна складова частина суспільства, яка містить соціальні інститути, норми, що регулюють суспільні відносини та жи єдіяльність соціальних субєктів. Інституту громадського контролю властивий своєрідний синергізм, що позначається на діяльності держави та інституцій громадянського суспільства, спрямованої на раціоналізацію соціального бу я, збереження цілісності суспільства, організацію колективних дій, що ведуть до гармонізації відносин людей між собою і з довкіллям. Громадський контроль як механізм підтримання соціальної рівн

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ