Громадські роботи - Курсовая работа

Актуальність теми роботи полягає в тому, що громадські роботи як вид покарання є новелою кримінального законодавства України, яка була прийнята у звязку з необхідністю реалізації положень ст. Саме на ці приводи вказують вітчизняні фахівці, наголошуючи на необхідності ширшого застосування покарань, не повязаних з позбавленням волі. Аналіз сучасного стану практики застосування покарання у виді громадських робіт для оцінювання його доцільності та ефективності дає змогу говорити про наявність ряду проблемних питань, які повязані як з практикою призначення цього виду покарання, так і з порядком та умовами його відбування (кримінально-правовий і кримінально-виконавчий аспекти). Аналіз кримінально-правових та кримінально-виконавчих складових застосування такого виду покарання, як громадські роботи, є необхідним для зясування та подальшої розробки пріоритетних напрямів приведення вітчизняної практики призначення та виконання покарання у виді громадських робіт у відповідність до сучасних підходів гуманізації застосування й виконання покарань, не повязаних з позбавленням волі. Для реалізації завдань комплексного підходу до вирішення питань, повязаних із застосуванням покарання у виді громадських робіт, використано такі методи: методи аналізу та синтезу - для вивчення стану наукових досліджень з означеної проблематики; логіко-правовий метод - для вивчення масиву правових норм, що визначають підстави та порядок застосування досліджуваного покарання; семантичний метод - для зясування сутності та формулювання наукових визначення окремих понять; системно-структурний метод - при зясуванні змісту покарання у виді громадських робіт та місця останнього в системі покарань України; порівняльно-правовий метод - для визначення подібних та відмінних підходів до застосування громадських робіт.Богатирьов у своєму дослідженні «Кримінальні покарання, не повязані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією)» пропонує поняття «кримінальні покарання, не повязані з позбавленням волі» визначити як види покарань, що за своїм статусом не позбавляють особу, яка вчинила кримінальний злочин і за вироком суду визнана винною в ньому, соціальних звязків, роботи, сімейних відносин і виконання яких передбачає створення необхідних умов для забезпечення досягнення мети покарання [9, с. Цей підхід не викликає суттєвих заперечень, але, на нашу думку, дослідження терміна «кримінальні покарання, не повязані з позбавленням волі» потрібно здійснювати не тільки з позицій окремо взятих кримінальних теорій, а й у контексті загальних засад розвитку кримінального покарання та кримінальної політики держави, адже досліджуване нами поняття являє собою чітко визначену науково-практичну категорію і потребує досконалого наукового дослідження, результати якого мають сформувати у концентрованій формі зміст кримінальних покарань, не повязаних з позбавленням волі, як окремого інституту. Причому слід мати на увазі, що в цьому випадку неможливо буде сформулювати суть та зміст поняття «кримінальні покарання, не повязані з позбавленням волі» без встановлення чітких ознак цього інституту покарання, оскільки ці покарання виступають сукупністю взаємоповязаних правових норм, що утворюють частину галузі кримінально-виконавчого права та регулюють певний рід суспільних відносин, який повязується із специфікою відбування цих видів покарань і відповідною категорією засуджених осіб. У такому випадку, при призначенні покарань, не повязаних з позбавленням волі, треба надавати право вибору певного виду покарання самому злочинцю з урахуванням інтересів потерпілої сторони (йдеться тільки про покарання, не повязані з позбавленням волі: штрафи і матеріальні відшкодування збитків, громадські та виправні роботи, позбавлення певного права, рангу чи чину тощо, пункти 1-7 ст. Отже, для покарань, не повязаних із позбавленням волі, повинен бути характерним не тільки примус, а й прояв власної волі особи, що вчинила злочин, та врахування інтересів потерпілої сторони, адже покарання є попереджувальним та стримувальним заходом у боротьбі із злочинністю, але воно, як свідчить практика, аж ніяк не виступає домінуючим фактором законослухняної поведінки.56 КК України, покарання у вигляді громадських робіт полягає «у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування». Це, зокрема, роботи, що стосуються благоустрою та озеленення територій населених пунктів, зон відпочинку і туризму; підсобні роботи на будівництві та ремонті житла і обєктів соціальної сфери (дитячих дошкільних закладів, спортивних майданчиків, закладів культури і охорони здоровя, будинків для осіб похилого віку та інвалідів тощо), доріг і тротуарів, водопровідних, каналізаційних, газових споруд та комунікацій; вантажно-розвантажувальні роботи; допоміжні роботи при відбудові та реставрації історико-архітектурних памяток і заповідників; виконання робіт по забезпеченню діяльності підприємств, організацій і ус

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ ЯК ПОКАРАННЯ, НЕ ПОВЯЗАНОГО З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ

1.1 Поняття, зміст та соціально-правова природа покарань, не повязаних з позбавленням волі

1.2 Сутність та ознаки громадських робіт як виду покарання

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ І ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИГЛЯДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

2.1 Умови та підстави застосування громадських робіт

2.2 Порядок відбування покарання у виді громадських робіт

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ В КОНТЕКСТІ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ