Громадські об’єднання у системі національної безпеки України - Автореферат

Значущість теми дослідження посилюють загальноцивілізаційні процеси, до яких залучається українське суспільство і які потребують впровадження демократичних принципів організації політичної влади у національних державах у спосіб розширення можливостей громадської участі в політичних процесах, посилення впливу інституцій громадянського суспільства на формування та функціонування владних структур усіх рівнів, вироблення та ухвалення за безпосередньої участі громадськості політико-управлінських рішень у сфері національної безпеки. Формування цієї системи відбувається під впливом багатьох чинників внутрішнього та зовнішнього походження, передусім багатовимірних процесів глобалізації, які, крім впровадження в національних державах та у відносинах між ними цивілізаційних практик, генерують загрози національному суверенітету та територіальній цілісності держави, посилюють роль наднаціональних організацій за рахунок зменшення влади націй-держав, зниження рівня субєктності владних структур національних держав у виконанні своїх зобовязань перед суспільством. Відтак актуалізуються дослідження проблеми забезпечення національної безпеки на рівні її недержавної (суспільної) системи за активної участі громадських обєднань, зокрема неурядових громадських організацій, а також проведення аналізу можливостей України адекватно протидіяти небезпечним тенденціям глобалізації, які посилюють конфліктоформуючі чинники внутрішнього походження. Це, у свою чергу, актуалізує дослідницьке завдання щодо проведення ґрунтовного аналізу світової та вітчизняної практик самоорганізації громадськості з метою забезпечення безпеки і добробуту громадян, безпечного й сталого розвитку суспільства і держави. Проблемам безпеки людини і громадянина, суспільства і держави, розробці поняттєво-категоріального апарату та визначенню теоретико-методологічних засад, ефективних механізмів забезпечення національної безпеки присвячено чимало праць вітчизняних дослідників.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено рівень її наукового опрацювання, сформульовано мету, завдання дослідження, його обєкт і предмет, охарактеризовано методи дослідження, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації. У першому розділі - «Методологія дослідження громадської самоорганізації» - визначено теоретичні засади методології аналізу сфери громадської самоорганізації, концептів громадянського суспільства і суспільної безпеки як складової національної безпеки. У методологічному плані дослідження сфери громадської самоорганізації спирається на низку теоретичних підходів і дослідних напрямів: теорія дії та її різновид - теорія комунікативної дії, теорія груп (теорії зацікавлених груп, соціальних груп), методологічний холізм (раціональний і рефлексивний), загальна теорія безпеки, спеціальні теорії безпеки, основною з яких є теорія національної безпеки, інші теоретико-методологічні конструкції. Луманом до наукового обігу поняття «суспільство ризику», в якому під ризиком розуміється система керування загрозами та небезпеками процесам модернізації суспільства. Подано авторське розуміння сутності концепту громадянського суспільства: реальне громадянське суспільство є сукупністю усіх способів взаємодії і форм громадської самоорганізації, за допомогою яких забезпечується захищеність життєво важливих особистих і суспільних інтересів, сталий розвиток суспільства, яке взаємодіє з державою заради безпеки особистісної та майнової (відповідно до класичного визначення поняття «безпека»), досягнення спільного добробуту суспільства і держави через здійснення громадського контролю за діяльністю підконтрольних суспільству органів державної влади, що формуються на засадах відкритої конкуренції та професіоналізму.Отже, при зясуванні місця та ролі того чи іншого різновиду громадських обєднань України у забезпеченні національної безпеки держави, так само, як і у визначенні механізмів та технологій впливу організованої громадськості на політику у цій сфері, автор виходить з того, що термін «національна безпека» вживається у вітчизняному законодавстві як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави. У дисертації зроблено акцент на тому, що недержавна система забезпечення національної безпеки має вирішувати низку завдань, серед яких підтримка державою суспільно корисних та соціально орієнтованих громадських організацій, налагодження конструктивної взаємодії між ними і органами влади; проведення громадських експертиз політико-управлінських рішень; безпосереднє реагування на ситуації, що загрожують життю і здоровю громадян, їх власності, природному і культурному середовищу, правопорядку, міжетнічним відносинам; боротьба з соціальними і моральними негативними явищами, корупцією, безвідповідальністю і некомпетентністю представників державного апарату; забезпечення особистісної безпеки громадян, безпеки підприємницької діяльності; формування громадської думки; залучення громадян до підтримки громадян

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ