Громади євангельських християн-баптистів Південної України в умовах суспільних трансформацій 20-30-х рр. ХХ ст. - Автореферат

Разом з тим, сучасна суспільна значущість протестантизму у цілому, і баптизму зокрема, не знаходить відповідного відгуку серед наукового співтовариства, що актуалізує потребу наукового аналізу історії конфесії на різних етапах розвитку. доби інституційного оформлення всеукраїнської організації баптистів, їх кількісного зростання і легальної діяльності та вимушеного згортання під впливом наростання тоталітарних тенденцій у радянській державі - дає поживний ґрунт для спростування навязаних радянською ідеологією міфів про сектантський характер баптизму, його чужорідність в українських землях та соціальну загрозу. Дисертацію виконано у рамках науково-дослідної теми історичного факультету Запорізького національного університету "Модернізаційний процес в Україні у другій половині ХІХ ст. Предметом дослідження виступає організаційна, соціальна структура та напрямки діяльності громад конфесії ЄХБ на Півдні Україні в умовах політичних, соціальних, економічних і культурних перетворень 1920-1930-х рр. Для досягнення мети в дисертації розвязуються наступні завдання: охарактеризувати стан розробки проблеми в історіографії, джерельну базу і теоретико-методологічні засади дослідження;Любащенко вперше в сучасній українській історіографії систематизувала фактичний матеріал про розвиток протестантських конфесій в Україні від часу їх появи до сьогодення, визначила концептуальні напрямки вивчення протестантизму в Україні. У сучасній історіографії не виокремлюється проблема дослідження специфіки взаємовідносин баптистів та радянської влади протягом 1920-1930-х рр. Проте існує потужний доробок сучасних учених, присвячений дослідженню різноманітних аспектів взаємовідносин релігійних конфесій та радянської держави означеного періоду, серед яких класичними стали праці О. Стівса стала праця з історії поширення баптизму та функціонування Всеросійського союзу баптистів у 1917-1935 рр. Питання співвідношення ознак сектантства та деномінації серед радянських баптистів побіжно розглядається у роботі американської авторки К. Лейн. Серед джерел, продукованих безпосередньо євангельськими християнами-баптистами, виділяється справа № 264 "Матеріали V Всеукраїнського та обласних зїздів обєднань баптистів" за 1927-1928 рр. ”з колекції НКВС УСРР (ЦДАВО України, Ф.5). У першому підрозділі другого розділу "Громади євангельських християн-баптистів Південної України у системі конфесійної організації (1920-1930-ті рр.)", який має назву "Організаційна будова баптистських громад”, зазначено ключовий характер баптистської громади у системі конфесійної організації, що визначено основами віровчення ЄХБ.У центрі системи конфесійної організації ЄХБ досліджуваного періоду знаходилась громада, ключовий характер якої, з одного боку, визначався віросповідними принципами баптизму, з іншого - особливостями побудови конфесійної структури, в основі якої лежало обєднання місцевих громад. Громади будувались на основі колегіального принципу управління. Кожен віруючий міг відчувати себе частиною організаційної структури, виконуючи служіння в громаді. Інтегрованість громад Південної України до Всеукраїнського союзу обєднань баптистів сприяла розвитку їх внутрішньої структури, розширювала сфери діяльності, створювала основу для позитивного сприйняття баптистів населенням. Ефективність діяльності громад проявилась у розвитку форм культової практики, збільшенні чисельності віруючих у першій половині 1920-х рр., позитивних прикладах підготовки професійних кадрів на рівні громад, закладених основах благодійності.

Основний зміст дисертації

У дисертаційному дослідженні вперше в українській історіографії знайшло комплексне вирішення питання життєдіяльності та еволюції громад ЄХБ Південної України в контексті суспільно-політичних трансформацій 20- 30-х рр. XX ст.

У центрі системи конфесійної організації ЄХБ досліджуваного періоду знаходилась громада, ключовий характер якої, з одного боку, визначався віросповідними принципами баптизму, з іншого - особливостями побудови конфесійної структури, в основі якої лежало обєднання місцевих громад. Громади будувались на основі колегіального принципу управління. Існувала чітка, закріплена статутом, система розподілення прав та обовязків. Кожен віруючий міг відчувати себе частиною організаційної структури, виконуючи служіння в громаді. Обєднавчими чинниками для членів громади визначено: віровчення, культову практику, духовний авторитет лідера, родинні звязки, наявність молитовного будинку. Інтегрованість громад Південної України до Всеукраїнського союзу обєднань баптистів сприяла розвитку їх внутрішньої структури, розширювала сфери діяльності, створювала основу для позитивного сприйняття баптистів населенням. Доведено, що адміністративний тиск, бюрократичні перепони, обмеження діяльності лише релігійною практикою та антирелігійна політика держави сприяли ізоляціонізму громад, їх поверненню до організаційного рівня сект.

З процесом організаційної розбудови органічно повязаний розвиток різних напрямків діяльності громад: культової практики (виконання обрядів, проведення молитовних зборів, служіння віруючих у громаді); місіонерства; участі у зїздах всіх рівнів; влаштування курсів підготовки служителів та благодійності. Позитивним імпульсом до розвитку всіх напрямків діяльності баптистських громад було проголошення свободи совісті. Разом з тим, акцентовано увагу на наявності внутрішніх та зовнішніх негативних факторів впливу. Ефективність діяльності громад проявилась у розвитку форм культової практики, збільшенні чисельності віруючих у першій половині 1920-х рр., позитивних прикладах підготовки професійних кадрів на рівні громад, закладених основах благодійності.

У першій половині 1920-х рр. спостерігалось збільшення чисельності південноукраїнських громад ЄХБ. Цей процес був повязаний з проголошенням рівних можливостей для всіх релігійних течій, інституціональним оформленням конфесії шляхом створення Всеукраїнського союзу обєднань баптистів, ослабленням позицій православя, відносною лібералізацією доби непу. Громади зростали чисельно завдяки вільному місіонерству, легальній діяльності та відповідному вихованню у баптистських родинах. Сталінська модернізація суспільства кінця 1920-1930-х рр. відзначилась форсованим наступом на релігію та нищенням умов її існування. Наслідком стало формування стійкої тенденції до зменшення чисельності баптистів з другої половини 1920-х рр. Разом з тим відзначено безперервність розвитку баптистських громад.

Аналіз соціальної структури південноукраїнських громад ЄХБ довів хибність тверджень радянської історіографії про "куркульське обличчя" баптистів. Більшість серед віруючих становили представники середнього та бідного селянства. Невиправної шкоди їх господарствам було завдано під час колективізації, розкуркулення, голодоморів. Підривались матеріальні та людські ресурси баптистських осередків. Серед членів південноукраїнських громад ЄХБ, як правило, переважали представники кількох родин. Основу становили особи вікової категорії від 30 до 40 років, найбільш активного, працездатного віку. За статевою ознакою більшість баптистських громад складало жіноцтво, проте ця перевага не була значною. Рівень писемності серед південноукраїнських баптистів, що сягав 70-90 %, спростовує міф про "темних та забитих сектантів”. Переважання серед баптистів українців відповідало національному складу Південної України на середину 1920-х рр.

Визначено, що певний тактичний відступ щодо баптистів у проголошеній антирелігійній політиці на початку 1920-х рр. змінився наступом зміцнілої державно-партійної системи наприкінці десятиліття. Через ускладнення процесу реєстрації віруючі втрачали можливість на легальну діяльність. На заваді вільному користуванню молитовними будинками стояли висока орендна плата, заборони на будівництво. Виконання обрядів поступово обмежилось культовими спорудами, через що прилюдний обряд хрещення втратив своє пропагандистське значення. Контролю та обмеженням підлягала діяльність служителів. Баптисти Південної України опинились серед маргіналів суспільства. Відгуком на державний тиск став пасивний опір віруючих, які використали історичний досвід збереження віри шляхом ізоляції та нелегальної діяльності.

Сталінська модернізація суспільства призвела до масових репресій серед інакомислячих, до яких належали і баптисти. Під репресивною політикою проти баптистів розуміємо ідеологічний тиск, що реалізувався шляхом створення образу "баптиста-ворога" у масовій свідомості; закриття молитовних будинків, що призвело до розпорошення віруючих по приватних домівках; нищення релігійної літератури.

Репресивна політика безпосередньо проти віруючих, що розгорнулась у південноукраїнському регіоні, не мала принципових відмінностей в окремих районах. Її наслідками стали арешти, розстріли, заслання сотень віруючих, руйнація громад. Проте здолати особисту віру, зруйнувати історично вкорінений християнський світогляд радянській владі не вдалось.

Статті у фахових виданнях

1. Голощапова Є.О. Проблеми духовного розвитку баптистських громад в 20-х рр. XX ст. / Є.О. Голощапова // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2005. - Вип. XIX. - С.225-228.

2. Голощапова Є.О. Матеріали місцевих зїздів євангельських християн-баптистів як джерело з вивчення історії баптизму на Півдні України в 20-ті рр. XX ст. / Є.О. Голощапова // Південний архів. Історичні науки. - Херсон: ХДУ, 2006. - Вип.22. - С.182-186.

3. Голощапова Є.О. Соціальна структура громад євангельських християн-баптистів в 20-ті рр. XX ст. (на матеріалах Запорізької округи) / Є.О. Голощапова // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - Вип. XX. - С.184-191.

4. Голощапова Є.О. Правові утиски конфесії євангельських християн-баптистів у 20-х - на поч.30-х рр. XX ст. (на матеріалах південної України) / Є.О. Голощапова // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2008. - Вип. XXII. - С.61-71.

5. Голощапова Є.О. Соціальний склад громад євангельських християн-баптистів на Півдні України в 20-30-ті рр. XX ст. / Є.О. Голощапова // Гілея (науковий вісник). - К., 2009. - Вип.26. - С.80-89.

6. Голощапова Є.О. Напрямки діяльності баптистських громад у 1920- 30-ті рр. (на матеріалах південноукраїнського регіону) / Є.О. Голощапова // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2009. - Вип.169. - С.41-47.

7. Голощапова Є.О. "Контрреволюційна” діяльність баптистів у 1930-х рр.: міфи і реальність (на прикладі громади м. Бердянськ) / Є.О. Голощапова // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2009. - Вип. XXV. - С.92-98.

8. Голощапова Є.О. Динаміка чисельності громад євангельських християн-баптистів Південної України у 1920-30-ті рр. / Є.О. Голощапова // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - Вип. XXVII. - С.147-155.

Статті у наукових виданнях, матеріали, тези

9. Голощапова Є.О. Створення Всеукраїнського союзу обєднань баптистів / Є.О. Голощапова // Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта 2005”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.10-13.

10. Голощапова Е.А. Легализация конфессии євангельських христиан-баптистов в России (1905-1917 гг.) / Е.А. Голощапова // Материалы V международной научной конференции "Церковь, государство и общество в истории России XX века (8-9 декабря 2005 г.)". - Иваново: Ивановский государственный университет, 2005. - С.128-131.

11. Голощапова Є.О. Формування образу "баптиста-сектанта" в суспільній свідомості населення радянської України (20-30-ті рр. XX ст.) / Є.О. Голощапова // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. - Львів: Логос, 2007. - С.300-305.

12. Голощапова Є.О. Громади євангельських християн-баптистів на Запоріжжі у 20-ті рр. XX ст.: соціальний склад / Є.О. Голощапова // Придніпровя: історико-краєзнавчі дослідження. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С.166-173.

13. Голощапова Є.О. Молитовні будинки євангельських християн-баптистів в контексті антирелігійної політики радянської влади в 1920-1930-ті рр. / Є.О. Голощапова // Історія релігій в Україні. - Львів: Логос, 2009. - С.165-169.