Коротка біографія письменника Г. Косинки, аналіз його новелістичних дебютів (1920-1922 рр.). Освіта письменника, погляд на відтворювальну дійсність. Аналіз художньої констатації (ранніх етюдів). Набуття його творами форми реалістичної "чистоти".
Аннотация к работе
Косинку на лаву підсудних, став його талант, який не дозволяв йому стати слухняним ілюстратором вигаданих владою й критикою перемог революційних ідей у пожовтневій Україні, а змушував обєктивно писати про дуже суперечливе насильницьке їх втілення у життя. Новели цього періоду дають змогу простежити, як письменник долав початківський період й прилучався до традицій модерної новелістики саме стефаниківського типу. У деяких новелах помітне захоплення автора імпресіоністичною стилістикою (ліричні надсади, розірвані фрази, спроби ритмізувати прозовий текст у «Менті» й «Троєкутному бою»); зрідка продуктивним було звертання до «чистого» романтизму (принцип бінарного протиставлення зображеного, погляд на нього «з патетичної висоти» в новелі «На золотих богів»), а в оповіданні «Заквітчаний сон» (видане окремою книжечкою в 1923) неважко добачити сліди символізму (недомовки й натяки, туга за втраченими ілюзіями, що спливають лише в снах, тощо). Та від новели до новели письменник поставав дедалі у своїй майстерності реаліста, розповідаючи про страдницьку долю народу, якого втягнуто у вир революції та громадянської війни («В хаті Штурми»), який стає жертвою завойовницьких погромів, розперезаних хижацьких інтересів («За земельку»). У 1924 р. йому відмовили в її публікації, що стало предметом серйозного занепокоєння і самого автора, і літературної громадськості Харкова.