Греко-католицизм в контексті духовного самовизначення українців між християнським сходом і заходом - Автореферат

В центрі дискусій постає проблема адекватності Берестейського шляху національним церковно-релігійним традиціям українців, а на переферії уваги - міра відповідності цих традицій засадовим рисам української духовності та природним пріоритетам їх культурного спілкування, причини неоднозначної духовної самоідентифікації українців між християнським Сходом і Заходом. Дослідження феномену українського греко-католицизму, починаючи від передумов здійсненого в 1596 році вибору, підводить до виявлення потенційних можливостей історично-культурних орієнтацій українців та втрачених шансів у духовному й церковному, національному й державному поступі України в перших її християнських століттях. У вітчизняному та зарубіжному релігієзнавстві не бракує досліджень українського греко-католицизму, однак досі вони не ставали основою відвертого й послідовного аналізу проблеми визначення українцями своєї ідентичності між християнським Сходом і Заходом - спільнотами різних духовних традицій, різних ідеологічних, політичних, соціально-економічних систем. Найближче підходили до подібного аналізу, з одного боку, дослідники Української Греко-Католицької Церкви, що розглядали розвиток цієї Церкви як феноменального витвору процесу зіткнення двох християнських традицій, а з іншого, - історіософи і релігієзнавці, котрі осмислювали місце і роль українського народу між західними і східними культурно-цивілізаційними чинниками, "Іраном" і "Тураном", представленними для українців насамперед сусідніми впливовішими західно-та східнохристиянськими силами. Особливо цікавими для нас є праці польських авторів, як от К.Ходиницького, О.Галецького, В.Серчика, й російських авторів, як от М.Кояловича, митрополита Макарія (Булгакова), А.Карташева, А.Григоренка, оскільки їх критика українського уніацтва “з заходу” та “зі сходу” рельєфно виявляє проблеми й потенції унії як одного із засобів духовної самоідентифікації українців між християнським Сходом і Заходом.В першому розділі - "Проблема духовного самовизначення українців між Сходом і Заходом як об‘єкт наукового дослідження" - автор коротко характеризує відповідний науковий доробок та вказує напрямки власного дослідження. Вітчизняна традиція вивчення проблеми культурно-цивілізаційного визначення українців у навколишньому світі, як проблеми, пов‘язаної з їх християнським вибором, започатковується практично вже в найстарших писемних пам‘ятках - Повісті врем‘яних літ та "Слові про закон і благодать" Іларіона Київського. Їх відповіді містили цілий спектр варіантів: від взірцевого місця і спасенної для всіх слов‘ян (або й всіх християн) місії українців, що увібрали (чи вберуть) все краще зі Сходу і Заходу, - до проміжного місця українців між Сходом і Заходом (в тому числі і християнським Сходом і Заходом), та, відповідно, їх об‘єднувальної місії. Інтерпретація цих термінів в даній дисертації в основному збігається з пропонованою провідними українськими релігієзнавцями в таких опублікованих дослідженнях, як "Українська церква між Сходом і Заходом", в томах першому і другому "Історії релігій в Україні" та інших виданнях Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. Другий розділ - "Самоідентифікація українців в процесі розвитку християнства в Україні (Х-XVI століття)" - присвячено аналізу особливостей формування і розвитку українського християнства, як таких, що в означений період справили детермінуючий вплив на становлення культурно-цивілізаційного самовизначення українців в оточуючому світі.