Морфолого-синтаксичні грамеми темпоральності в українській мові. Значення грамем темпоральності семантико-синтаксичної природи, їх ієрархія та засоби вираження. Грамемний склад категорії часу дієслова. Статус грамеми як найменшої категорійної величини.
При низкой оригинальности работы "Грамемна структура категорії темпоральності в сучасній українській мові", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Час у мові (лінгвістичний) і час в обєктивній дійсності корелюють за ознакою абсолютності / відносності. Спеціалізованими засобами реалізації категорії часу в мові (в українській і в інших словянських) є форми дієслова, які узагальнюють її функціонування, проте не завжди адекватно і повно передають обєктивний час перебігу дії. Дослідження статусу й структури категорії темпоральності в українській мові стосується актуальних проблем теоретичної граматики. Категорійний підхід спричинив проблему структурування категорій різних рівнів мови, уведення поняття грамеми як мінімальної, далі не членованої категорійної одиниці, що безпосередньо підпорядковується категорії або під категорії [Марченко, Автореферат, с. Проте відзначені напрацювання лінгвістів не дають повного і цілісного уявлення про грамемну структуру категорії темпоральності в українській мові та про систему різнорангових засобів її вираження, що засвідчує потребу систематизації усіх складників цієї категорії.В основі синтаксичної категорії часу лежить категорія часу дієслова, членами її виступають різні структури речення, які можуть мати у своєму складі різну кількість форм дієслова. Між категоріями темпоральності, виду, таксису наявні взаємовідношення - вони часто перетинаються у складі різних комбінацій, коли виражають відношення наступності й одночасності, попередності та наступності, напр.: Більше як 250 літ уже минуло з того часу, - а й тепер серце кровію обливається, читаючи сторінки, на яких рівнодушними літерами виписана одна зі страшніших, одна з найбільше болючіших подій нашої історії... Ідея часу втілена в комплексі цих категорій, проте темпоральне значення є дейктичним (орієнтованим), тобто реалізує орієнтацію дії в часі стосовно моменту мовлення; аспектуальне ж не має такої функції - у ньому ідея часу виступає як внутрішня властивість дії. Родовий, знахідний та орудний відмінки формують конструкції, які відтворюють значення дії в часі, що заповнює повною мірою початкову та кінцеву межі інтервалу, у якому відбувається описувана дія; позначають момент тривалості дії або час, повністю співвідносний із моментом мовлення. Відтінки разових чи неодноразових проміжків часу між повторюваними діями передають ускладнені конструкції на зразок час від часу, раз у раз, з року в рік, рік за роком, відтворюючи ознаку безперервності, наростання неозначеного часу дії: Тепер забутий Курінь мовчав день у день і рік у рік (Г.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
