Градоначальства півдня України в XIX – на початку XX століття - Автореферат

Адже дослідження історії місцевих органів державного управління допомагає зрозуміти особливості політичного і соціально-економічного розвитку півдня України в XIX - на початку XX ст. Значення градоначальств як адміністративних одиниць, що виникали у складних умовах приєднання і господарського освоєння земель Північного Причорноморя, важко переоцінити, вони зіграли позитивну роль у розвитку портових міст півдня України, сприяли їх економічному, культурному, соціальному розвитку. Дисертаційна робота є складовою частиною теми "Проблеми соціально-економічної, політичної, етнічної і культурної історії України і Криму", що розробляється кафедрою історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. Відповідно до поставленої мети дисертантом визначені наступні завдання: зясувати причини створення градоначальств на території півдня України в портових містах - Одесі, Феодосії, Керчі, Ізмаїлі, Севастополі, Миколаєві, Ялті; простежити еволюцію функцій градоначальників з часу заснування градоначальств у 1803 р. до їх ліквідації в 1917 р.;Ейхельмана, у них подається коротка характеристика обовязків градоначальників, описуються межі територій градоначальств і деякі напрямки їхньої практичної діяльності. Серед матеріалів діловодної документації, в першу чергу, варто відзначити звіти градоначальників, у яких, крім статистичних відомостей, відображена особиста оцінка градоначальників стану справ на довірених їм територіях, характеристика розвитку торгівлі, промисловості, промислів, закладів медицини, освіти, пропозиції щодо реформ у різних галузях життєдіяльності градоначальств. У них надаються статистичні відомості про градоначальства, короткі історичні огляди заснування і головних етапів розвитку цих адміністративних одиниць, інформація про кількісний склад канцелярії градоначальств, подаються списки градоначальників у чинах. За допомогою історичного, синхронного, хронологічного методів, було розглянуто розвиток інституту градоначальств у визначеному просторі - південь України, а саме території Одеси, Феодосії, Ізмаїла, Керчі, Севастополя, Миколаєва і прилеглих до них поселень і в певному часі - з 1803 до 1917 рр. Була досліджена еволюція функцій градоначальників протягом тривалого періоду з часу виникнення градоначальств (початок XIX ст.) до їх ліквідації (початок XX ст.). Розділ 2 "Градоначальства в системі регіонального державного управління" досліджуються причини створення градоначальств, аналізується еволюція функцій градоначальників з часу появи (1803 р.) і до періоду ліквідації градоначальств (1917 р.), розглядається службова характеристика градоначальників.

Основний зміст роботи

Градоначальства займали своєрідне місце в системі місцевого управління Російської імперії, були покликані вирішувати специфічні проблеми причорноморського регіону. У градоначальства переважно виділялися окремі портові міста, що подавали великі надії в розвитку торгівлі і мали важливе стратегічне значення для держави. На чолі градоначальства урядом були призначені градоначальники, що наділялися широкими повноваженнями по відношенню до підвідомчої їм території;

Переважно термін служби градоначальників тривав від 2 до 5 років. Нетривалість служби, особливо в першій половині XIX ст. повязана з тим, що для людей зі здібностями адміністраторів вона мала небагато перспектив, не досить добре оплачувалася і була лише однім з етапів просування по службі. Проте, посада градоначальника стала для багатьох важливою віхою їхньої майбутньої успішної карєри. Частина колишніх градоначальників згодом працювали в міністерствах, призначалися сенаторами, губернаторами.

- Градоначальники були повноважними представниками регіональної адміністрації російського самодержавства. Вони контролювали діяльність всіх адміністративних установ і посадових осіб у градоначальстві. За однією частиною закладів, що їм були підзвітні, здійснювали безпосередній контроль і при необхідності притягували винних до відповідальності. За іншою частиною органів, що їм безпосередньо не підпорядковувалися, здійснювали зовнішнє спостереження і при виявленні порушень повідомляли про них вищому керівництву.

- Виконуючи покладені на них завдання місцевого управління градоначальники відповідно до законодавчих актів і з урахуванням ситуації на підвідомчій їм території, співробітничали з органами міського самоврядування при вирішенні загальних міських проблем, особливо в часи радикальних реформ 60 - 70-х рр. XIX ст. У період проведення контрреформ градоначальники за завданням царату виконували роль контролерів за діями органів міського самоврядування і відданих захисників самодержавного режиму.

- Серед різних функцій градоначальств ключове значення мала правоохоронна діяльність, що була повязана з внутрішньою політикою, яка проводилася царатом і статусом цих територій, як особливих санітарних зон. Серед правоохоронних органів градоначальств особлива увага приділялася поліції, що виконувала різноманітні функції. З метою поліпшення роботи поліції проводилися як реформи на загальнодержавному рівні, так і нововведення в окремих градоначальствах;

- Правоохоронним органам градоначальств півдня України в цілому, вдавалося підтримувати політичну стабільність у регіоні і запобігати початку масових заворушень. Градоначальники, на довіреній їм території, намагалися вжити залежні від них заходи для підвищення професійного рівня підготовки чинів поліції і представників інших правоохоронних органів. В умовах загострення внутрішньополітичної ситуації в державі градоначальники намагалися виконувати роль посередників між підприємцями і робітниками, спробували схилити сторони до взаємного компромісу;

- З часу виникнення інституту градоначальств на зазначених землях, вони всіляко сприяли розвитку торгівлі, фабрично-заводської промисловості, забезпеченню населення підвідомчих територій продовольством, організовували соціальну допомогу в надзвичайних ситуаціях, зокрема при стихійних лихах, пошестях, неврожаях.

- Адміністрація градоначальств, органи міського самоврядування брали активну участь у розвитку соціально-культурної сфери міст півдня України. Розуміючи необхідність всебічного розвитку населення підвідомчої їм території, вони виявляли турботу про покращення стану закладів освіти й охорони здоровя, про що свідчать факти виділення значних коштів на відкриття навчальних і лікувальних закладів, а також бібліотек, музеїв, театрів. У справі благоустрою діяльність органів місцевого управління і самоврядування сприяла перетворенню Одеси, Керчі, Севастополя в міста з регулярною забудовою, брукованими вулицями, системою водопроводів, каналізації, освітлення.

Градоначальства півдня України зіграли важливу роль в економічному розвитку південних портових міст і прилеглих до них земель, у забудові і благоустрої Одеси, Феодосії, Керчі, Ізмаїла, Миколаєва, Севастополя, створенні в них соціальної і культурної інфраструктури, забезпеченні громадського порядку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Из истории деятельности Измаильского градоначальства (1830 - 1856 гг.) // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 7. - С.81-83.

Діяльність Севастопольського градоначальства (1873 -1900 рр.) // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. праць / Київський національний університет імені Тараса Шевченка - К.: УНІСЕРВ, 2000. - № 6. - С.78-80.

3. Деятельность градоначальств юга Российской империи // Культура народов Причерноморья. - 2001. - № 21. - С.83-91.

Размещено на .ru