Гра як засіб соціальної адаптації дитини до умов дитячого садка - Курсовая работа

ЗМІСТ ВСТУП 1. ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО УМОВ ДИТЯЧОГО ЗАКЛАДУ 1.1 Механізм соціалізації та адаптації дитини дошкільного віку 1.2 Можливі причини «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу 1.3 Основні завдання адаптаційного періоду та напрямки роботи практичного психолога 2. ПРОБЛЕМА ГРИ В ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ 2.1 Історія розвитку гри. Видатні педагоги про значення гри 2.2 Ігрова діяльність як провідний засіб соціальної адаптації дітей-дошкільників 2.3 Комплексне заняття ВИСНОВОК СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Актуальність роботи. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХI столітті, закони України Про освіту, Про дошкільну освіту, Базовий компонент дошкільної освіти в Україні утверджують дитину як найвищу цінність, а як один із головних напрямів освітянської діяльності визначають стратегію на забезпечення життєздатності дитини, що передбачає її гармонійну адаптацію та функціонування в соціальному середовищі. Тож актуальності нині набуває проблема соціальної адаптації особистості на етапі дошкільного дитинства як сенситивного для засвоєння сукупності суспільних норм. Особливого значення в дослідженні процесу адаптації дітей до дошкільного навчального закладу набувають науково-експериментальні доробки таких його аспектів, як: теоретико-методологічні засади адаптації дітей дошкільного віку до дитячого садка (Н. Аксаріна, Н Ватутіна, Л. Голубєва, О. Кононко, Р. Тонкова-Ямпольська та ін.); педагогічні умови забезпечення адаптації молодших дошкільників (Н. Аксаріна, Н. Ватутіна, Ж. Юзвак, E. Schmit-Kolmer, Bleuler); комплексна взаємодія педагогів, психологів, медиків і батьків у період адаптації дитини (А. Атанасова-Вукова, Л. Голубєва, Г. Гриднєва, В. Манова-Томова, Р. Тонкова-Ямпольська та ін.); наступність виховної роботи в групах раннього та молодшого дошкільного віку (В. Манова-Томова), адаптація до цілодобової групи (Т. Жаровцева); пристосування дітей-сиріт (Т. Науменко, С. Нечай, З. Плохій та ін.). Згідно з експериментальними дослідженнями прихід у дитячий садок потребує від дитини оволодіння системою таких складових соціальної адаптації, як: усвідомлення соціальної ролі Я-дошкільник, розуміння нового періоду свого життя, уміння прилаштовуватися до життя в дошкільному закладі, особистісна активність у встановленні гармонійних зв’язків із соціальним оточенням, дотримання норм, правил групи, що потребує вміння унормовано поводитися, відстоювати власні думки, позицію (Н.Ватутіна, О. Кононко, С. Курінна, І. Печенко та ін.). На думку науковця О.Л. Кононко, він має складатися з: орієнтовної діяльності (дійового пошуку і знаходження орієнтирів, установлення зв’язків та найпростіших залежностей, визначення власного місця у предметному та людському оточенні); пристосування (звикання, адаптація до нових умов життя, до незвичайних вимог соціуму та своїх потреб); перетворення (корисний, доцільний, оптимальний вплив на навколишні предмети, людей, саму себе) [6].