Злочин як суспільно небезпечне діяння людини, поняття про готування до злочину як стадію вчинення навмисного небезпечного діяння. Види поведінки, що утворюють форми готування до злочину. Визначення кримінальної відповідальності за готування до злочину.
Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння або бездіяльність, що вчинене субєктом злочину (ч. За загальним правилом, такі діяння посягають на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Кримінальний закон, таким чином, встановлює, що злочин - це діяння людини, і що це діяння - суспільно небезпечне, що воно посягає на основні цінності суспільства, і нарешті, кримінальний закон дає вичерпний перелік заборонених діянь. Під стадіями споєння злочину мається на увазі - етапи розвитку злочинної діяльності, які різняться між собою ступенем реалізації злочинного умислу і полягають, зокрема у готуванні до злочину, замаху на його вчинення та виконанні закінченого злочину. Для подальшого аналізу питання про готування до злочину, при вчиненні умисного злочину, на мою думку слід розкрити наступні питання: по перше, поняття про готування до злочину як стадію вчинення злочину; по друге - визначення обєктивної та субєктивної сторони готування до злочину, як умисної злочинної діяльності; по третє, особливості кримінальної відповідальності, за готування до злочину, тощо.Першим вітчизняним нормативним актом, який виділив стадії скоєння злочину було «Уложение о наказаниях уголовных и исправительных» 1845р. Одним з перших хто дослідив, стадії споєння злочину, зокрема і готування до злочину був професор В.Л.Спасович. В дореволюційній науці кримінального права, готування до злочину розглядалося як окрема стадія споєння злочину, якій передував умисел. Визначаючи вже відомі стадії вчинення злочину, КК РРСФР встановлював, що, за загальним правилом, готування до злочину не е караним. Однак, таке становище проіснувало недовго, i вже в 1923 р. дії, що утворювали готування до злочину, стали караними, хоча, як зазначають дослідники, за їх споєння передбачались найлегші види покарання - висилка, заборона займати ту чи іншу посаду або займатися тою чи іншою діяльністю або промислом.Дії, які характеризуються як готування до злочину, не утворюють обєктивної сторони складу злочину, на вчинення якого націлений злочинець. З точки зору характеристики субєктивної сторони - готування до злочину характеризується тільки прямим умислом. Різноманіття умисної злочинної діяльності передбачає і різноманіття діянь, що утворюють готування до злочину. Тому законодавець, визначаючи цю стадію попередньої злочинної діяльності, застосовує узагальнені п характеристики («підшукування», «пристосування», «змова», «усунення перешкод»), залишаючи простір для визнання такими інших видів поведінки, спрямованої на підготовку до вчинення злочину («також інше умисне створення умов для вчинення злочину»). Як видно з тексту закону, в ньому мова йде виключно про підшукування співучасників, однак це положення слід тлумачити розширено: цю форму готування до злочину утворюють також дії, спрямовані на підбір осіб, які можуть бути використані в процесі вчинення злочину або після його закінчення без ознайомлення їх з наміром вчинення злочину (наприклад, підбір осіб, які можуть бути використані для приховування злочину і та ін.).Суспільна небезпечність готування полягає в тому, що воно створює умови і можливості вчинити злочин. Кримінальна відповідальність за готування до злочину має загальні підстави і настає в усіх випадках, якщо воно значно суспільно небезпечне. Суспільна небезпечність готування до злочину визначається: - важливістю обєкта посягання, його суспільною цінністю; Іноді готування до одного злочину може містити у собі склад закінченого іншого злочину. Готування до злочину може утворювати як дія (придбання зброї, документів, знарядь тощо), так і бездіяльність - наприклад, не замикання дверей складу, сейфу, для того щоб дати можливість іншим особам вчинити злочин (викрасти гроші, цінності, документи тощо).Таким чином, для охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин небезпеку становлять не тільки закінчені, тобто повністю здійснені злочини, а й навмисні дії, які виявляються в створенні умов для майбутнього скоєння злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але які не привели до його завершення з причин, що не залежать від волі винного. Готування до злочину в кримінальному праві України виступає як одна із стадій вчинення умисного злочину. 1 КК України «готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину». Різноманіття умисної злочинної діяльності передбачає і різноманіття діянь, що утворюють готування до злочину.
План
Зміст
Вступ
1. Поняття про готування до злочину як стадія вчинення навмисного злочина
2. Обєктивна сторона готування до злочину
3. Кримінальна відповідальність за готування до злочину
Висновки
Література
Вывод
Таким чином, для охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин небезпеку становлять не тільки закінчені, тобто повністю здійснені злочини, а й навмисні дії, які виявляються в створенні умов для майбутнього скоєння злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але які не привели до його завершення з причин, що не залежать від волі винного.
Такого типу дії становлять суспільну небезпеку, за них кримінальним законом (ст. 16 Кримінального Кодексу) передбачена кримінальна відповідальність.
Готування до злочину в кримінальному праві України виступає як одна із стадій вчинення умисного злочину.
У відповідності із ст.14 ч. 1 КК України «готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину».
Різноманіття умисної злочинної діяльності передбачає і різноманіття діянь, що утворюють готування до злочину. Їх перелік у нормі права в звязку із цим - неможливий.
Виділяють форми готування до злочину: - Підшукування
- Пристосування
- Підшукування співучасників
- змова на вчинення злочину
- Усунення перешкод.
- Інше умисне створення умов для вчинення злочину тощо.
Аналіз судової практики, свідчить про те, що їй абсолютно невідомі випадки притягнення до кримінальної відповідальності за дії, що утворюють готування до злочину у чистому виді. Винятком є лише випадки, коли такі дії утворюють самостійні склади злочину. Таке становище викликано складністю процесу доказування по цій категорії справ і бажанням працівників правоохоронних органів здобути більш вагомі докази вини особи. Як правило, відомості про готування до злочинів містяться в оперативних матеріалах органів МВД, СБУ, податкової міліції. Таке становище не може бути визнане як законне. Фактично правоохоронні органи такими діями дають можливість злочинцю «заглибитись» в процес вчинення злочину, закінчити його, допускаючи часто спричинення злочином тяжких наслідків, замість того щоб припинити його на ранній стадії.
Чинне кримінальне законодавство, як вже зазначалось, вирішуючи питання про покарання за незакінчений злочин, не робить різниці між ним та закінченим злочином.
Тим не менш, враховуючи віддаленість цієї стадії від закінчення злочину, суттєво меншу ступінь суспільної небезпеки дій, що її утворюють, чинне кримінальне законодавство встановило, що «Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності» (ст.14 ч.2 КК). Це є новацією в кримінальному законі, яка спрямована на більш ефективне його застосування.
Список литературы
1. Конституція України. - К., 1996.
2. Кримінальний кодекс України від 05-04-2001 р. - К., 2001.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання N 22 від 22.12.95
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів N 6 від 12.04.96
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил N 2 від 26.02.99
6. Постанова Пленуму Верховного Суду УКРАЇНИПРО судову практику у справах про хабарництво N 5 від 26.04.2002 // Юридичний вісник", N 28 (368), 13-19 липня 2002 р.
7. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по уголовному праву. - М., 1995.
