Загальна характеристика та патогенетичні механізми гострого холецистопанкреатиту. Можливості відеоендоскопічних хірургічних заходів у діагностиці і комплексному лікуванні даного захворювання, роль дренування сальникової сумки за допомогою даної техніки.
Гострий холецистопанкреатит. питання оптимізації хірургічної тактики з використанням відеоендоскопічної техніки Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Загальна характеристика роботи Актуальність теми. Але іноді ураження виникають одночасно в обох органах, одним з варіантів такого ураження є гострий холецистопанкреатит (ГХП). Так у стаціонарах невідкладної абдомінальної хірургії кількість таких хворих може досягати до 30% (Д.Ф. Скрипниченко, 1975; В.М. Лащевкер, 1982; М.М. Богер, 1984; А.А. Шалимов, 2000). Відеоендоскопічний метод оперування при жовнокам’яній хворобі (ЖКХ) одержав широке поширення в світі з 1989 року, коли вперше була зроблена відеоендоскопічна холецистектомія (ВХЕ). З цього моменту і по сьогоднішній день виконується ціла низка втручань на жовчних шляхах з використанням відеоендоскопічної техніки: ВХЕ, дренування позапечінкових і внутрішньопечінкових проток, холедохолітотомія, холедоходуоденостомія, ендоскопічна папілосфінктеротомія з механічною літоекстракцією. Дисертація є фрагментом виконаної комплексної наукової роботи кафедри загальної хірургії Донецького державного медичного університету ім. М. Горького в 1999-2001 рр «Гострий холецистопанкреатит у світлі лапароскопічної хірургії», № держреєстрації 0198V007055. Мета дослідження: поліпшення наслідків лікування хворих на ГХП (зниження кількості післяопераційних ускладнень, летальності, скорочення термінів лікування) шляхом оптимізації хірургічної тактики за допомогою відеоендоскопічної хірургії. Вивчити можливості і роль дренування сальникової сумки за допомогою відеоендоскопічної техніки в лікуванні ГХП; 4. Удосконалена класифікація ГХП з виділенням 4-ох форм - калькульозної, безкам’яної, ферментної, паразитарної (з деструктивними ураженнями ЖМ та ПЗ чи без таких), що дозволило оптимізувати лікувальну тактику відповідно до можливостей відеоендоскопічної хірургії. Окрім загальноклінічного обстеження для встановлення діагнозу ГХП надавали значення деяким біохімічним показникам - білірубіну крові (при підвищенні понад 10% від верхньої нормальної межі), підвищенню рівня амілази сечі, крові та випоту з черевної порожнини (що утримується понад 1 добу), рівню амінотрансфераз (аспартат - та аланінамінотрансферази), лужної фосфатази; даним ультразвукового дослідження (УЗД) - наявності калькульозу ЖМ або загальної жовчної протоки, розширенню загальної жовчної протоки (понад 10,0 мм).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
