Поземельні та соціальні відносини. Мануфактурний період української промисловості. Формування національного ринку. Характер земельних відносин. Економічна система та господарство Запорізької Січі, її структура, елементи, етапи та напрямки розвитку.
Аннотация к работе
Вступ Наприкінці XVII - у XVIII ст. характерними рисами економічного розвитку українських земель були зростання великого феодального землеволодіння, обезземелення селянства, його закріпачення, розбудова й відокремлення міст від сіл, поступальний розвиток селянських промислів і міських ремесел, на базі яких виникали мануфактури, формування національного ринку. В Україні ці процеси, на відміну від інших держав, відбувалися в умовах бездержавності на Правобережжі та прогресуючого згортання автономії на Лівобережжі. України, викликані боротьбою та посиленним втручанням сусідніх держав, передусім Московії і Польщі, у внутрішні справи України, що призвели до її розчленування на Правобережжя та Лівобережжя, зумовили зростання інтересу до різних аспектів аграрної історії України. Предметом дослідження є зміни у землеволодінні і землекористуванні на правобережних і західноукраїнських землях в окреслений період, етапи розвитку господарства Запорізької Січі. Метою роботи є докладне вивчення особливостей розвитку господарства Правобережної та Західної України у XVII-XVIII столітті та економічної системи Запорізької Січі. Господарство українських земель у XVII-XVIII ст. 1.1 Поземельні та соціальні відносини Істотні зміни протягом другої половини XVII-XVIII ст. відбулися в земельних відносинах на Правобережжі та західноукраїнських землях. це період утвердження та зміцнення феодальної власності в Правобережній Україні [8, 109]. Справжніми власниками землі в Галичині і на Правобережжі були магнати Потоцькі, Любомирські, Яблоновські, Чарторийські, Понятовські, Замойські, Сангушки, Тишкевичі, Жевуські, Браницькі, Осолінські, Радзивілли, Стадницькі та ін. Так, чверть усіх поселень Закарпаття (200 міст, 4 містечка) входила до Мукачево-Чинодієвської латифундії графа Шенборна. Зменшилося значення Камянця-Подільського, Брацлава, Луцька, Володимира-Волинського, Кременця, зросло значення Білої Церкви, Черкас, Вінниці, Сатанова, Могилева, Бродів, Самбора. Активною була торгівля Правобережної України із Запоріжжям: звідти везли сіль, рибу, зброю, чоботи, а купували коней, волів.