Поняття господарського договору. Нормативне регулювання його укладення і виконання. Правила біржових угод. Зміна, розірвання та пролонгація дії договору. Особливості і способи забезпечення його виконання. Відповідальність за порушення зобов’язань.
Курсова робота на тему Господарський договір Вступ господарський договір угода нормативний Проголосивши себе суверенною і незалежною державою, Україна взяла курс на кардинальне реформування суспільного устрою, побудову громадянського суспільства і ринкової економіки, в якій функціонують різні форми власності та підприємництва. Наділення підприємств і громадян свободою господарської діяльності та підприємництва дало поштовх до розгортання сфери майнових відносин та урізноманітнення господарських звязків субєктів підприємницької діяльності як у внутрішньому обороті країни, так і при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності. Найбільш доцільною і адекватною вільним ринковим відносинам правовою формою опосередкування таких відносин є господарський договір, адже результати підприємницької діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Важливість теоретичної розробки питань, повязаних з договірним регулюванням підприємницьких відносин, зумовлена не лише відсутністю монографічних досліджень з цих питань у правовій науці, а й потребами юридичної практики і завданнями щодо нової кодифікації цивільного законодавства України. У роботі зроблена спроба провести аналіз чинного законодавства, порівняти його із Проектом Цивільного кодексу, дати можливі способи вирішення окремих проблем та колізій, які виникають при застосуванні законодавства під час укладання, зміни, виконанні, розірванні господарських договорів. 1. Поняття господарського договору Субєктам підприємництва доводиться укладати різні за своїм характером договори (купівлі-продажу, поставки, перевезення, лізингу, консигнації, банківського кредиту тощо), які регулюються як нормами ЦК, так і інших нормативних актів. Як відзначила Адміністративна рада УНІДРУА у вступі до Принципів, останні є досить гнучкими для того, щоб враховувати постійні зміни, які відбуваються в результаті розвитку технології й економіки та торкаються практики торгівлі, яка перетинає кордони. У той же час вони намагаються забезпечити чесність у міжнародних комерційних відносинах шляхом прямого формулювання загального обовязку сторін діяти згідно з добросовісністю і чесною діловою практикою та встановленням в деяких випадках стандартів розумної поведінки. До характерних рис господарського договору відносили: 1) особливий субєктний склад - обома сторонами цього договору або хоч би однією з них є суб’єкт господарювання; 2) плановий характер договору, зумовлений тим, що підставою його укладення є планове завдання (акт), яке обовязкове для обох чи однієї із сторін; 3) договір спрямовується на безпосереднє обслуговування основної діяльності господарюючого субєкта. Господарськими вважалися і непланові договори, якщо вони були однотипні з плановими і підпорядковувалися такому ж законодавчому режимові (поставка, перевезення вантажу тощо) або якщо вступ у договірні відносини прямо був передбачений законом (наприклад, укладення договору на експлуатацію залізничних підїзних колій). У проекті ЦК України категорія так званих споживчих договорів представлена, зокрема, поняттям публічний договір (ст. 665). Відмова підприємця від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів, робіт чи послуг не допускається, а необґрунтоване ухилення від укладання публічного договору може потягнути за собою покладення на нього обовязку відшкодування збитків, заподіяних споживачеві таким ухиленням. У попередньому проекті (аванпроекті) Господарського (Комерційного) кодексу України 1994 р. (ст. 49 глави 22) господарський договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобовязання визначається як ділова угода між субєктами господарювання про розподіл між ними кореспондуючих господарських прав та обовязків, необхідних для досягнення цілей, і про ті умови, яких повинні додержуватися сторони при виконанні взаємно прийнятих ними зобовязань. По-третє, виникає питання: які ж права та обовязки слід вважати господарськими. Суд при вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила про зобовязання, які повязані з підприємницькою діяльністю, зокрема, поклавши на підприємця відповідальність за порушення зобовязання і за відсутності його вини (за винятком дії непереборної сили), як це передбачено ст. 640 проекту ЦК. Прикладом такого договору може бути договір міжнародної купівлі-продажу товарів. Проте ця конвенція не застосовується до продажу товарів, які набуваються для особистого, сімейного або домашнього використання, за винятком, якщо продавець у будь-який час до чи у момент укладення договору не знав і не повинен був знати, що товари набуваються для такого використання; 3) для деяких видів господарських договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх укладення (підписання), обліку та реєстрації (Указ Президента України Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 7 листопада 1994 p.); 4) певними особливостями можуть характеризуватися порядок вико
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
