Господарські суди в системі судів України - Курсовая работа

2.2 Повноваження та принципи діяльності господарських судів 2.3 Правовий статус судді господарського судуДо недавнього часу Україна не була самостійною, незалежною державою, а входила до складу певних держав, тому історія становлення господарських судів України не існує окремо від історії становлення аналогічних судів цих держав. Попередником сучасних господарських судів у Російській імперії, до складу якої входила більша частина України, були комерційні суди, які розглядали торговельні й вексельні справи, справи про торговельну неспроможність. Тому виникла необхідність у створенні спеціальних органів для вирішення спорів між підприємствами і організаціями - арбітражних комісій, які були утворені на підставі Положення про порядок вирішення майнових спорів між державними установами і підприємствами, затвердженого постановою Ради Народних Комісарів від 21 листопада 1922 року. 5 червня 1931 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет та Рада Народних Комісарів УРСР прийняли постанову, якою було затверджено Положення про Державний арбітраж УРСР, на підставі якого був утворений Державний арбітраж при Раді Народних Комісарів УРСР та міжрайонні органи Державного арбітражу в містах: Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську та Донецьку. 30 березня 1945 року постановою Ради Народних Комісарів УРСР було затверджено Положення про Державний арбітраж Української РСР, перед яким були поставлені завдання щодо розвязання майнових спорів між установами, підприємствами та організаціями в напрямку зміцнення законності, договірної та планової дисципліни, господарського розрахунку та інші.Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Виходячи з положень Основного Закону України - правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Апеляційні суди розглядають справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним Законом, а у відповідних випадках - розглядають справи відповідної судової юрисдикції, як суд першої інстанції. Вищі спеціалізовані суди є вищими судовими органами спеціалізованих судів та розглядають справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним Законом, а у деяких випадках розглядають справи відповідної судової юрисдикції, як суд першої або апеляційної інстанції. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники призначаються на посади строком на пять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.Судова функція в правовій державі є найменш політизованою, що дозволяє розглядати суд як найстійкіший елемент розподілу влади. У правовій державі суд має вирішувати конфлікти у всіх сферах суспільних відносин, у тому числі і у господарській сфері на засадах законності, обєктивності і неупередженості. Особливості статусу господарського суду визначаються тим, що він є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, які виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді спорів про банкрутство Особливістю господарських процесуальних правовідносин є те, що вони можуть бути лише у правовій формі та не існують як фактичні відносини, тобто вони існують, оскільки існує господарський процес, урегульований нормами права. В господарському процесі суддя господарського суду, інші учасники здійснюють лише ті процесуальні дії, які передбачені нормами господарського процесуального права.

Зміст

Вступ

1. Господарські суди у судовій системі України

1.1 Історичні аспекти розвитку та становлення господарських судів в Україні

Підсумовуючи все вищевикладене у даній курсовій роботі, можна дійти таких висновків.

Судова функція в правовій державі є найменш політизованою, що дозволяє розглядати суд як найстійкіший елемент розподілу влади.

У правовій державі суд має вирішувати конфлікти у всіх сферах суспільних відносин, у тому числі і у господарській сфері на засадах законності, обєктивності і неупередженості.

Особливості статусу господарського суду визначаються тим, що він є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, які виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді спорів про банкрутство

Особливістю господарських процесуальних правовідносин є те, що вони можуть бути лише у правовій формі та не існують як фактичні відносини, тобто вони існують, оскільки існує господарський процес, урегульований нормами права. В господарському процесі суддя господарського суду, інші учасники здійснюють лише ті процесуальні дії, які передбачені нормами господарського процесуального права.

Вважаю, що господарські суди сприяють зміцненню законності й протидіють проявам злочинності в економічній сфері. З цією метою постійно направляються окремі ухвали на адресу керівників підприємств, установ і організацій, в діяльності яких виявлено недоліки, а також повідомлення до органів прокуратури та внутрішніх справ. Щороку збільшується кількість звернень субєктів господарювання за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Господарські суди сприяють економічним перетворенням у державі, формують конкурентоспроможне середовище для субєктів господарювання усіх форм власності шляхом реалізації конституційного принципу їх захисту. Вони є також важливим інституційним засобом реалізації державної політики, їх діяльність невідємна від дій законодавчої та виконавчої гілок влади. Приймаючи рішення у кожній конкретній господарській справі, вони здійснюють державну оцінку законності чи протиправності конкретних дій субєктів господарювання і спрямування їх у правове русло.

Таким чином, український господарський процес розвивається еволюційним шляхом. На цьому шляху норми українського арбітражного процесу змінюються і пристосовуються до нових суспільних реалій. У цьому прогресивному процесі важливу роль відіграють галузеві принципи господарського процесу, які вже сформувалися і знайшли своє закріплення в новому Господарському процесуальному кодексі України.

Вступ

Самостійність судової влади ґрунтується на теорії розподілу влад, яку було розроблено в першої половині XVIII ст. французьким просвітителем Ш. Монтескє. Згідно його теорії розподіл влад - це політичний принцип, згідно з яким влада в державі повинна бути розділена між відособленими один від одного органами - парламентом, урядом та судами.

В Україні 1996 року було прийнято Основний Закон нашої держави ? Конституцію України. На конституційному рівні закріплено положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежними і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Система поділу влади заснована на уособленні, взаємовпливі, взаємостримуванні і співробітництві державних органів, що урівноважують один одного.

Метою поділу влади є забезпечення політичної стабільності. Деконцентрація влади виключає небезпечне для прав людини і громадської свободи надмірне зосередження влади в окремих державних органах, забезпечує «недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади».

Уособленість гілок влади не виключає їх взаємозалежності. Виконавча і судова влада підкоряються діючим законам, які є продуктом законодавчої влади і лежать в основі здійснення виконавчої діяльності і правосуддя. В нормальному повсякденному функціонуванні державного механізму вирішальна роль належить виконавчій владі, а в розвязанні виникаючих конфліктних ситуацій - судовій владі. Рішення різних видів судів, відповідно до їх повноважень, стосуються окремих аспектів діяльності органів законодавчої та виконавчої гілок влади, є для всіх обовязковими.

В Основному Законі вперше в історії конституційного законодавства наголошується на тому, що норми Конституції є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції - гарантується.

Конституція України започатковує законодавчу регламентацію правосуддя в нашій державі. Суди, як органи судової влади, повинні на рівних із законодавчою та виконавчою владами здійснювати свої повноваження. Інші органи державної влади і посадові особи не вправі брати на себе функцію і повноваження, які є компетенцією органів правосуддя. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах, визначених законом.

Покладена в основу Конституції України концепція правосуддя визначає судову владу дуже важливим та рівноправним партнером законодавчої і виконавчої влади у врегулюванні суспільних процесів.

Актуальність теми курсової роботи полягає у тому, що одним з критеріїв благополуччя у суспільстві є стан правосуддя в країні. Не саме по собі законодавство (яким би досконалим воно не було) є гарантією побудови правової і демократичної держави, а лише наявність справедливого, незалежного суду здатна забезпечити перехід до держави такого ґатунку. Господарські суди в умовах ринкової економіки повинні забезпечити такий перехід.

У даній курсовій роботі використовувались порівняно-правовий, логічний та формально-юридичний методи. Допоміжну роль грав історико-правовий метод.Обєктом дослідження цієї роботи є структура та організаційна система господарських судів, як складової судової гілки влади України.

Метою даної курсової роботи є дослідження системи господарських судів України та виявлення її особливостей по відношенню до інших судів України.1. Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України - 1996 р. - № 30 - ст. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради України - 1992 р. - № 6 - ст.56.

3. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005р. // Відомості Верховної Ради України - 2005р. - № 35-36, № 37 - ст.446.

4. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004р.// Відомості Верховної Ради України - 2004р. - № 40-41, 42 - ст.492.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992р. // Відомості Верховної Ради України - 1992р. - № 31 - ст.440.

6. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010р. // Відомості Верховної Ради України - 2010р. - № 41-42, № 43, № 44-45 - ст.529.

7. Указ Президента України «Про питання мережі господарських судів України» від 12 серпня2010 - № 811/2010.

8. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 19, 42 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (справа про фінансування судів)» від 24 червня 1999 - № 6-рп / 99.

9. Лист Верховного Суду України «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між адміністративними і господарськими судами» від 26 грудня 2005 - № 3.2.-2005.

10. Лист Верховного Суду України «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між адміністративними і господарськими судами» від 05 січня 2006р. - № 01-8/12.

11. Лист Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України «Щодо визначення підвідомчості цивільних справ та господарських спорів», від 14 липня 1995р та 20 липня 1995р. -№ 01-8/518а.

12. Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24 жовтня 2011р. - № 10.

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007р. - № 8.

14. Абсалямов А. В. Проблемы административного судопроизводства в арбитражном процессе: автореф. дис. - Е., 2000г. - с. 177.

15. Балюк І. А. Господарське процесуальне право, навчальний посібник, - К.: КНЕУ, 2008. - с. 222.

16. Беляневич В.Е. Науково-практичний коментар до Господарського процесуального кодексу України - К.: Юстиніан 2011. - с. 1160.

17. Калмацкий В.С. Суд второй инстанции в советском гражданском процессе - Уфа, 1978. - 82 с.

18. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України - Х.: Одіссей, 2006. - с. 551.

19. Науково-практичний коментар до Конституції України - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003р. - с. 805.

20. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. В 2-х тт.. Том 1 - К.: КНТ, 2007. - с. 788.

21. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу - К.: Центр учбової літератури 2011. - с. 696.

22. Тихомиров Ю.А. Публичное право. - М.: Издательство БЕК, 1995. - с. 496.

23. Чудиновских К.А. Подведомственность в системе гражданского и арбітражного процессуального права. - СПБ.: Юридический центр Пресс, 2004. - с. 307.

24. Ярков В.В. Арбитражный процесс: Учебник 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2003. - с. 832.

25. Закурін М. К. Адміністративно-правовий статус судді господарського суду - Форум права, № 3, 2011р. - С. 282-286.

26. Згама А. О. Правова природа повноважень у суді апеляційної інстанції в господарському процесі - К.: Митна справа №4(76), 2011 р. - с. 335-340.

27. Коломієць Т., Лютіков П. Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення - К.:Право України, 2009р. № 10 - с. 175-181

28. Ніколенко Л.М. Історичні передумови становлення господарського процесуального законодавства під впливом матеріально-правових актів - К.: Часопис Київського університету права № 2010/2, 2010 р. - с. 179-186.

29. Собовий О. М. Правовий статус судді вадміністративно-деліктному провадженні : автореф. дис.. -К., 2010. - 220 с.

30. Юшкевич О.Г. Щодо питання розмежування видів судової юрисдикції - Х.: Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ № 4 (51) 2010р. - с. 23-29.

31. Яковлев В. Ф. О новом Арбитражном процессуальном кодексе Российской Федерации // Вестник Высшего Арбитражного Суда РФ. 2002. - № 8 (приложение) - с. 172.

Размещено на .ru