Головний акт Віденського конгресу 1815 року як основа міжнародного правопорядку XIX – початку ХХ століття - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ ГОЛОВНИЙ АКТ ВІДЕНСЬКОГО КОНГРЕСУ 1815 РОКУ ЯК ОСНОВА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ XIX-ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ Дисертацією є рукопис. Сучасний період розвитку міжнародної спільноти характеризується намаганням зміцнити міжнародний правопорядок та забезпечити його основи. Вагомий слід у процесі трансформації правил міждержавного спілкування залишив Віденський конгрес 1814-1815 років, який ефективно на той час вирішив низку міжнародно-правових проблем, що були пов’язані передусім із розподілом сфер впливу, порушенням територіальної цілісності держав та їх безпеки, відступом від загальнообов’язкових норм міжнародного права, недотриманням прав людини тощо. Врегулювання цих та інших питань знайшло формальне відображення в Головному акті Віденського конгресу від 28 травня (9 червня) 1815 року, який, власне, і став правовою основою міжнародного правопорядку XIX - початку ХХ століття та створив міжнародні імперативи, які слугували беззаперечним внеском у прогресивний розвиток міжнародного права. Означена мета зумовила необхідність зосередження основної уваги на вирішенні таких завдань: - виявити, класифікувати та дослідити детермінанти, які спонукали суб’єктів міжнародного права встановити якісно нові імперативи розвитку міжнародних відносин у Європі; - навести систему уявлень, з якою європейські держави XIX століття пов’язували розуміння міжнародного правового порядку, та на основі аналізу сучасного доктринального поняття про міжнародний правопорядок визначити компаративні ознаки відповідних міжнародних правопорядків; - відобразити роль та персоніфікований внесок держав-союзниць у становлення оновленого міжнародного правопорядку XIX - початку ХХ століття; - проаналізувати міжнародно-правову матерію Головного акта від 28 травня (9 червня) 1815 року; - дослідити міжнародно-правові засади міжнародного правопорядку XIX -початку ХХ століття через призму імперативів, закріплених у документах Віденського конгресу, створення Священного союзу та механізм реалізації універсального правопорядку (пентархія - союз п’яти держав); - на основі аналізу сутності та діяльності пентархії як гаранта міжнародного правопорядку, відновленого під час Віденського конгресу, сформулювати авторське визначення пентархії; - висвітлити процес вирішення найбільш дискусійного питання в ході Віденського конгресу щодо оновленого територіального устрою Європи та результат його врегулювання в правовій площині; - визначити вплив міжнародно-правових документів Віденського конгресу на прогресивний розвиток міжнародного права та утвердження міжнародного правопорядку. Результати наукового дослідження знайшли відображення у таких висновках і положеннях: вперше: - доведено, що проведення Віденського конгресу було зумовлено сукупністю історико-правових та міжнародно-правових детермінант, зокрема радикально зміненою міжнародною політикою Франції та намаганням інших країн Європи відновити рівновагу в міждержавних відносинах шляхом укладення міжнародно-правових актів; - встановлено, що визначення поняття міжнародного правопорядку було відсутнім на початку XIX століття, воно зводилось тільки до системи уявлень, як-то: мир, стабільність, розвиток міждержавних відносин у правовій площині; - виявлено спільні ознаки міжнародного правопорядку ХІХ - початку ХХ століття і міжнародного правопорядку моделі ООН, серед яких: в основі динамічного розвитку міжнародних відносин є мир; правова регламентація порядку міжнародного співіснування; універсальність та імперативність норм міжнародного розвитку; наявність гарантій міжнародного правопорядку. Дисертантом доведено, що міжнародно-правові норми, відображені в документах Віденського конгресу, мали характер імперативних, оскільки регулювали найважливіші питання, визнавались усіма учасниками конгресу, мали найвищу юридичну силу, що гарантувалась пентархією, складали основу міжнародного правопорядку та було встановлено особливу процедуру внесення змін до них.