Вивчення особливостей формування зовнішньої політики Іспанії в період становлення демократичного режиму. Аналіз відмінностей в проведенні міжнародної політики урядами Іспанії. Висвітлення складного шляху держави до вступу в організації ЄЕС та НАТО.
Головні напрямки зовнішньої політики Іспанії середини 1980-х - початку 1990-х років А.О. Хмель Тема статті є важливою й актуальною, оскільки сучасна політика Іспанії виходить з позицій, які були закладені саме у 80-ті і 90-ті роки ХХ-го століття. Непростим і суперечливим був шлях Іспанії від політики «ізоляції» до вступу в міжнародні організації. Автор вважає, що слід, перш за все, звернути увагу на наступні напрямки зовнішньої політики Іспанії в означений період: 1) американський; 2) європейський; 3) співробітництво з НАТО; 4) латиноамериканський; 5) радянський. Аріаса Наварро. Уряд А. Наварро (1974-1975 рр.) розпочав свою діяльність ще за життя Франко і мав проводити демонтаж фран- кістського режиму в Іспанії вже за часів короля Хуана Карлоса. У той же день було підписано договір про дружбу і співробітництво між Іспанією і США, а також додаткові угоди, які стосувалися різних сторін цієї співпраці. політика демократичний уряд міжнародний Оцінку договору дав Аріас Наварро 27 січня заявивши: «Це явна підтримка уряду і монархії» [5, с. У червні 1976 р. на посаду прем’єр-міністра висунули кандидатуру Адольфо Суареса - лідера партії Національний рух. 6 серпня 1976 р. міністр закордонних справ М. Ореха заявив: «Питання про НАТО ретельно вивчається в тих колах, які безпосередньо зацікавлені в його вирішенні.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
