Основні причини голодомору на Поділлі в 1946–47 р. Особливості тоталітарно-мілітариської політики Сталіна. Встановлення причин людомору і приблизної кількості жертв. Доведення людей до голоду й смерті в умовах тоталітаризму. Наслідки голодомору України.
Це постанови ради міністрів СРСР та УРСР, ЦК ВКП(б) та ЦК КПУ(б)У, унікальні інформаційно - аналітичні листи, спец повідомлення Вінницького облвідділу ДПУ та Управління внутрішніх справ Вінницької області, доповідні записки райкомів партій та райвиконкомів, їх листування з обкомом партії та облвиконкомом, документи обласної прокуратури про факти злочиності на грунті голоду, обласного відділу охорони здоровя про захворювання та смертність від голоду, акти про смерть, які вели сільські Ради, листи, затримані військовою цензурою, унікальна документальна колекція спогадів та свідчень очевидців голодомору на Поділлі. Незважаючи на жорстку дію вертикалі: центр - республіка - область - район - сільрада - колгосп, діяльність партійно-командного апарату, десятків тисяч спеціальних уповноважених з хлібозаготівель, зерно до державної "комори" надходило не тими темпами, на які розраховував центр. Під приводом "економії у витрачанні хліба" за союзними та на їх виконання республіканськими партійно-державними постановами з 1 жовтня 1946 р. з централізованого постачання за хлібними картками було знято понад 3 млн. 500 тис. людей, з них близько 2 млн. 900 тис. сільських жителів, з лихом голоду селяни були залишені сам на сам. Внаслідок поєднання цих двох факторів Україна і отримала третій голод, який був менш разючий ніж голоод 1932 - 33 років, але вже сам його факт свідчить про важке становище українського народу. Ворог, крім вивозу і знищення тваринництва, заніс різні пошесні хвороби, як коросту, якою по всій області 1677 населених пунктах було заражено 34433 шт. коней, ящур на рогату худобу в 18 районах - 48 населених пунктах, чуму на птицю в 13 районах - 56 населених пунктах, від якої загинуло 13236 шт. птиці, знищив кормову базу з площі 143800 га багаторічних трав......»Голод в колоніальної залежні Україні 1946 - 1947 рр. був штучним, рукотворним, викликаним політикою державної комуністичної партії , та уряду СРСР, які перекладали проблеми післявоєнної кризи на озлиднілий народ. Перебуваючи під постійним репресивним тиском партії, її адміністративно-командної верхівки, українське село у перші повоєнні роки змушене було терпіти чи не найбільший пресинг від проведення хлібозаготівельної та податкової політики. Були менші, а відсотки вилучення зерна були більші. Ціною узаконеного пограбування села, напівголодного існування його трудівників поповнювалися держрезерви продовольства, збільшувався його експорт, кошти від якого збільшувались на розвиток військово-промислового комплексу для зміцнення країни «соціалістичної співдружності» і майбутніх союзників. Ціною жахливої післявоєнної експортації був більш ніж мільйон людських життів, як передчасно обірваних так і ненароджених.
Вывод
Голод в колоніальної залежні Україні 1946 - 1947 рр. був штучним, рукотворним, викликаним політикою державної комуністичної партії , та уряду СРСР, які перекладали проблеми післявоєнної кризи на озлиднілий народ. Перебуваючи під постійним репресивним тиском партії, її адміністративно-командної верхівки, українське село у перші повоєнні роки змушене було терпіти чи не найбільший пресинг від проведення хлібозаготівельної та податкової політики.
Питома вага заготівельного зерна від валового збору досягала разючих розмірів. Заготівлі 1946 року порівняно із 1945 р. Були менші, а відсотки вилучення зерна були більші.
Ціною узаконеного пограбування села, напівголодного існування його трудівників поповнювалися держрезерви продовольства, збільшувався його експорт, кошти від якого збільшувались на розвиток військово-промислового комплексу для зміцнення країни «соціалістичної співдружності» і майбутніх союзників. Ціною жахливої післявоєнної експортації був більш ніж мільйон людських життів, як передчасно обірваних так і ненароджених. « Півстоліття спливло з того часу. Але й зараз інколи сняться мені ті страхіття. Прокидаюсь від жаху, йду вночі на кухню, плачу і їм хліб», - згадує очевидець того страшного дійства В.М. Гавришов нині пенсіонер, а тоді селянська дитина, школяр.
Післявоєнна трагедія стала наслідком політики верхівки тоталітарної імперії, що прагнула за всяку ціну продовжити в 30-х роках індустріалізацію для створення більш потужного військово-промислового комплексу. Задля здійснення цього, праця селянина була перетворена на рабську.
Поповнення величезних прихованих продовольчих запасів проводилося заздалегідь розробленими планами за рахунок вилучення продовольства із колгоспів й скорочення ринкових фондів 1947 порівняно із 1946 р. Надходження зерна на внутрішній ринок скоротилося в 1.7 рази. Згадаймо це число. Саме в 1.7 рази зросла смертність в Україні. 1947 р. Хліба випікалось в Україні втричі менше, ніж 1940 р.
Голод, людські втрати викликали незворотні соціально-економічні наслідки. Як й людомор 1932-1933 рр, цей голод зробив свій внесок до подальшої економічної духовної стагнації суспільства. Жителі міст, завдяки нормовому постачанні за картками, легше переживали лихоліття голодую становище сільського населення було жахливо гнітючим.
Величезна репресивна акція голоду була спрямована перш за все проти селян-хліборобів, а також робітників та їх сімей. Політика пограбування села через продрозкладку, репресії проти населення дозволяло зібрати продовольство для мінімального постачання жителів міста і створити резерви тоталітарної держави, але прирікала хліборобів, жителів сіл на виснаження і муки голодної смерті.
Граничне обмеження чи позбавлення продуктів харчування людей, доведення їх до голоду й смерті стало в умовах тоталітаризму практикою сталінської політики, її зловісним проявом.
Зерна зібраного в Україні в 1946 - 1947 рр. вистачило б для забезпечення хлібом усього населення. На виконання держпостанови 1947 р. Його було здано 436 млн 431. тис. Пудів, на 206 млн. 426 тис. Пудів більше, ніж 1946 р. Це свідчить проте, що післявоєнний людомор в Україні, як і голод 1932-33 рр., був рукотворним.
Можна б було б не допустити голодомору, запобігти йому, рятувати людей від страданицької смерті. Можна було б навіть в умовах диктатурної партії та її «вождя», «єдиного керівництва» зерно перезподілити, перевезти із одних регіонів до інших, допомогти жителям неврожайних районів замість їх пограбування. Можна було б мобілізувати усі наявні резерви, звернутися по термінову допомогу до громадськості, втому числі і зарубіжних міжнародних організацій.
За неповними підрахунками в СРСР, в 1946-1948 рр. було зіпсовано і втрачено при зберіганні близько 1 млн. т зерна, яке б врятувало б багато голодуючих. На допомозі стражденним і голодуючим, верхівка економила.
Як бачимо головна причина післявоєнного голодомору полягає не в прояві сили стихії, а у самій сталінщині. Голод 1946 - 1947 рр., творцем якого стала саме система мілітаризму.
Голодомор організований самою сталінщиною, тоталітарною імперією шляхом злочинної партійної-державної політики СРСР щодо селян, перетворених на кріпаків, ігнорування життєвих інтересів населення України, був черговою спробою етноциду. голодомор поділля сталін тоталітаризм
