Голодомор 1932-1933 років як найтрагічніша сторінка в історії українського народу, передумови та причини початку. Демографічне становище в Україні в 1932-1933 роки. Розповідь очевидця суворих подій в тогочасному селі Клішківці - Є.Ф. Багметової.
Тоталітарний комуністичний режим вдався до жахливої зброї масового знищення, якою виявився терор голодом. Упродовж двох років українське село було соціальною резервацією, де функціонувала безжалісна карально-репресивна система, яка супроводжувалася катастрофічними втратами сільського населення, ганебними для людини явищами канібалізму, фізичним покріпаченням великих груп людей. В Україні про голодомор говорити було заборонено. Після постанови ЦК КПУ "Про голод 1932-1933 років на Україні та публікацію повязаних з ним архівних матеріалів" стало можливим поступове розширення доступу до раніше затаємничених документів партії. Також необхідно згадати збірники документів «Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів» [10], «Колективізація і голод на Україні 1929-1933»[ 19].Як відомо, радянська тоталітарна система вважала селян - цих одвічних трудівників і годувальників країни - консервативним, реакційним, а то й ворожим класом, який у найближчому майбутньому повинен був зникнути. Для „розкуркулювання колгоспів” було проведено спеціальну операцію в її ході на 20 листопада 1932 року на Україні було заарештовано 766 працівників сільського господарства, в тому числі голів колгоспів, директорів радгоспів, керівників середньої ланки. До травня 1930 року сталінському режиму вдалося приборкати вогонь селянських повстань в Україні, зняти існуючу політичну напругу в українському селі, але в самому суспільстві досягти цього не вдалося. Якщо враховувати, що у 1929р. дві третини в Україні складало середняцтво, а серед 5 млн. селянських господарств так звані «куркульські» складали лише 73 тис (тобто 1,4%).[32. с.19] За грудневим рішенням ЦК КП(б) У і РНК УРСР запроваджувалося занесення сіл на так звані „чорні дошки” за невиконання хлібозаготівель.[додаток 8] У такі села припинявся завіз будь-яких товарів, заборонялася торгівля, припинялося всяке кредитування. Селянам складно було купити десь хліб, бо базарна торгівля була обмежена або й заборонена, продовольчих карток, як у робітників, у селян не було, привезти продукти харчування х інших республік заборонялося.Багметова (справжнє прізвище Багмет) народилася 5 січня 1924 року в селі Гензерівка Яготинського району Київської області в селянській родині. Дуся була третьою дитиною в сімї, де всього було пятеро дітей. Батьки належали до середняків, до колгоспу вступати не хотіли, але поставши перед вибором - колгосп чи Соловки, вибрали колгосп. По селі ходили «уполномочені», які нишпорили по хатах, хлівах, льохах, вимітаючи буквально все до зернини, забираючи навіть останню картоплину чи бурячок з дитячих рук, зварену страву з печі, схований у запічку вузлик чи горщик з мукою, зерном, квасолею чи горохом. Мама Оксана Кирилівна зробила для доньок іграшкові лялечки в які набила пшениці, але знайшовши їх розпороли і зерно забрали.Голодомор 1933 року в Україні забрав від восьми до дванадцяти мільйонів наших співвітчизників. Причому, була виморена голодом основна маса найактивніших селян-трудівників. Вижити в тому голодному пеклі було дуже і дуже важко, але все-таки вистояв і вижив наш український народ. Засобами найжорстокішого залякування і терору була здійснена спроба знищити вікові моральні засади і духовний досвід цілої нації. Голодомор наніс непоправний удар по українському етносу, було підірвано основи української національної самосвідомості, моралі, побуту, культури, що складалися віками, особливо селян-хранителів духовного спадку нації.Из 39 сел района продзатруднениями охвачено 22 села, где голодает 1076 семей с общим количеством 3336 человек, из них: колхозных семей - 678, единоличных - 398. За февраль месяц умерло от голода 230 человек. В районе голодает 922 семьи, среди них опухших и заболевших 1 тыс. 721 человек. Голодает 903 семьи, опухло от недоедания 2 тыс. 408 человек, умерло от голода 220 человек. Голодает 833 семьи, опухло от недоедания 2 тыс. 139 человек, умерло от голода - 290 человек.
Вывод
Ніколи й ніде українців не винищували з такою канібальською жорстокістю. Голодомор 1933 року в Україні забрав від восьми до дванадцяти мільйонів наших співвітчизників. І це в країні, де знаходиться третина чорноземів світу. Причому, була виморена голодом основна маса найактивніших селян-трудівників. Вижити в тому голодному пеклі було дуже і дуже важко, але все-таки вистояв і вижив наш український народ. Вижив, хоча страшний штучний голод задав непоправного удару життєвим силам української нації. Засобами найжорстокішого залякування і терору була здійснена спроба знищити вікові моральні засади і духовний досвід цілої нації. Відповідальність за ці злочини лягає на уряд СРСР і комуністичну партію.
Голодомор наніс непоправний удар по українському етносу, було підірвано основи української національної самосвідомості, моралі, побуту, культури, що складалися віками, особливо селян-хранителів духовного спадку нації. В могилу масово пішло найкоштовніше, що є в нації - гени розуму, здоровя, досконалості фізичної та духовної, гени милосердя й справедливості, людяності й відваги, всіх людських чеснот і талантів. Цим саме обривався живий ланцюг поколінь українського народу, утверджувалась аморальність, подвійність мислення, непошанування національних і родинних святинь, безпамятство.
Голодомор був прологом до Другої світової війни. Гітлер, враховуючи величезні втрати в СРСР і Україні від голоду та репресій, вважав, що завоювати землі на Сході буде легко. Цей фактор був серйозним аргументом при підготовці його походу на Схід у наступні роки. Голодомор - фактично війна більшовицької держави проти селянства, утверджував у свідомості народу, зокрема молоді, думку, що селянином бути «непрестижно». Відбуваючи в місто, молоде покоління втрачає рідну моду, здорові одвічні традиції, через те й стоять нині пустками десятки тисяч хат у селах по всій Україні. Сьогодні йде розбудова нашої держави. Шлях цей важкий, але перспектива його очевидна. Накреслюючи стратегію на майбутнє, Україна обовязково мусить враховувати історичний досвід, навіть негативний, щоб у прийдешньому не повторились помилки минулого. Цього вимагає сучасність і це наш обовязок перед невинними жертвами Голодомору.
Список литературы
1. Бадзьо Ю. Вигублювали не просто села: знищували українські традиції, українську мову, наш національний дух// Голос України - 1993.- 30 червня - с. 6.
2. Бажан О.Г. Міжнародні акції, повязані з ушануванням жертв голоду 1932-1933 років в Україні // Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 68-69.
4. Бойко Л. Розіпята душа на хресті всевишньої печалі // Українська мова та література - 2006-№ 6-8.- с. 11-18.
5. Ботушанський В.М. Голодомор 1932-1933 рр. - велика трагедія українського народу //Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 6- 16.
6. Брицький П.П. Юрійчук Є.П. Драматична статистика демографії України в 30-х роках // Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 20-25.
7. Веселова О.М. Висвітлення голоду 1932-1933 рр. у збірниках документів і матеріалів// Український історичний журнал - 2003- №5 - с. 101-125.
8. Голодомор в Україні: причини і наслідки (1932-1933) (спецвипуск)// Освіта - 1993 - №2.
9. Голод на Україні (1931-1933рр.) // Український історичний журнал - 1989.-№7- с.99-111.; - № 8- с.105-117; - №9 - с.110-121; - №11 - с. 78-90.
10. Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. - К.: Політична література України, 1990. - 604 с.
11. Грабович Г. Голодомор і память // Критика - 2003- №12 -с. 10-13.
13. Гриневич Л.В. Сталінська «революція згори» та голод 1933 р. як фактори політизації української спільноти// Український історичний журнал - 2003-№5- с. 50-64.
14. Данилюк Ю.З. Хлібозаготівельна кампанія 1932 року і посилення політичних репресій в Україні // Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 16-18.
15. Даниленко В.М., Кузьменко М.М. Науково-педагогічна інтелігенція в роки голоду// Український історичний журнал - 2003-№5- с. 145-155.
16. Єфименко Г.Г. Зміна векторів у національній політиці Москви в голодоморний 1933р. //Український історичний журнал - 2003-№5- с. 25-50.
17. Жулинський М. Голод 1932-1933 років: вимогливий погляд історії// Голос України - 2005 - 2 грудня. - с. 10-11.
18. Крачило М.П. Голодомор 1933 року Акт геноциду проти української нації // Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 25-26.
19. Кривоніс В.М. Соціальні функції органів « правопорядку» в період голодомору 1932-1933 рр. в Україні// Український історичний журнал -2004- №1- с. 101-110.
20. Кульчицький С.В. Криза колгоспного ладу // Український історичний журнал -2003- №5 - с. 5-25.
21. Кульчицький С.В. Хто змусив В.Щербицького визнати голод 1933 року? // Історія України - 2004 - №40- с. 6-8.
22. Кубинський В. Слово «Голодомор» увійшло у міжнародний лексикон як визначення трагедії українського народу // Урядовий курєр - 2004 - 17 квітня -с. 7.
23. Мак О. Голодомор з погляду шістдесяти років // Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 32-36.
24. Мартін Тері. Про кожного з нас думає Сталін… // Критика -2003 - №12 - с. 14-18.
25. Масан О.М. Голодомор 1932-1933 рр. і українська громадськість Буковини// Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 45-56.
26. Масан О.М. Голодомор 1932-1933 років свідчення «Часу» // Час -1993- 3 вересня - с. 4; 10 вересня - с.4; 1 жовтня - с.3.
27.Марочко В. Голодомор: біль і жах нашого життя // Культура і життя -1990- 23 вересня с.6.
28. Марусин Т.В., Скорейко Г.М. Національні аспекти проблеми Голоду 1932-1933 рр. в Україні // Памяті жертв радянського голодомору в Україні: Матеріали наукової конференції (Чернівці, 24 вересня 1993р.) - Чернівці, 1994. - с. 26-28.
29.Пиріг Р.Я. Документи з історії голоду у фондах архівосховищ України// Український історичний журнал - 2003 -№5- с. 82-101.
30. Рибалка І.К. Сталінщина й розселювання країни// Український історичний журнал - 1989 - №10.- с. 12-21.
З повідомлення газети «Вісті ВУЦВК» про відмову комуністів виконувати хлібозаготівлю
27 листопада 1932 р.
Листопад - вирішний місяць хлібозаготівель
Викрити, розтрощити, вигнати геть з лав партії підсобників класового ворога. Геть!
...Колгоспи Снігурівського району (Одеська область), що закінчили молотити, здебільше припинили продавати хліб державі. Голова артілі «Дванадцятиріччя Жовтня» член партії Я-товенко заявив, що він зниження плану не потребує, бо однаково «хліба не здаватиме державі». У Карпівській сільраді комуністи з артілі «Третій вирішальний» категорично відмовились виконувати план. В організаціях Снігурівського району маємо таких комуністів, як Григорій Скок (бригадир), що служив у Григорєва, його брат (член управи артілі), що добровільно служив у Петлюри.
«Я краще кину партквитка, а хліба не возитиму» - заявляє комуніст Бабенко, голова артілі «Хлібороб» (Солонянський район). Комуніст Віскорка одверто закликає не здавати хліба. Голова артілі «Світле життя» Манько заборонив далі перемолочувати солому, бо «все рівно примусять цей хліб відвантажувати на елеватор»...
З листа 65-річного пенсіонера - інваліда І.М. Вовченка
Й. В. Сталіну про голодування і хворобу
12 грудня 1932 р.
Дорогой всесвитний вождь тов. Сталий!
Я обращаюсь и к тебе также с просьбой, горе и мученье заставляют. Я самый несчастньй в мире, больной лежу и пишу, нет сил.
Подкрепи и ты меня, пришли вина и сала, поддержите, товарищи, мои силы. Пусть я не умираю в завоеванной стране от голода, смерти нет, а кушать хочется.
Вовчєнко ЦДАЖР УРСР, ф. 1, оп. 8, сир. 114, арк. 72 зв. Оригінал. Рукопис.
Лист учнів Печірської школи Брацлавського району до ВУЦВКУ про голодування 1 листопада 1931 р.
Дорогі наші проводирі.
Ми, учні Печірської школи, Браславського району просимо у Вас допомоги, бо ми пропадаємо з голоду. Нам треба вчитися, а ми з голоду не можемо по світі ходити. Індивідуальні** і колгоспники - всі пухнемо з голоду, бо працювати ми не можемо, а хліб дають тільки тим, хто має трудодні. Скоро наближаються Жовтневі свята, нам треба радіти, а у нас з голоду в очах пожовкло, в шлунку болить від того сміття, яке ми зараз їмо, бо у нас забрали не тільки хліб до зерна, а й картоплю, квасолю і все що можна їсти. З картоплі роблять горілку, а ми їсти не маємо що. За одяг та взуття ми вже мовчимо, а просимо не губити нас голодом. Ми надіємося, що Радянська влада не дасть нам загинути і не буде нас годувати кулями замість хліба, як годували наших батьків царі. Ми віримо, що Радянська влада нам поможе і спасе нас від голодної смерті.
** Так іноді вільною мовою називали одноосібників.
*** 3 10 підписів під листом двоє прізвищ нерозбірливі.
З листа Г.І. Петровському від правління артілі «Незаможник» с. Тишківки Гайсинського району про тяжкий стан артілі та голодування колгоспників 25 листопада 1931 р.
Заява
При цьому вищеозначене правління просить зясувати справу колгоспного господарювання на 1932 рік. Того, що у нас мається, тільки що [на] 25.XI.- 31 р., а для тяглової сили фуражу, зокрема зерна, немає ні одного кіло, а все ж таки мається 135 голів робочої худоби. Село, як Тишківка - перше в Гайсинському районі суцільної колективізації. Коли візьмемо по посіву весняного посіву, колгосп нашого села зразковий, вся робота проходила здільно, що дало блискучі зразки та наслідки як посіву, так і уборки та будівництва 1931 р., а також виконання всіх зобовязань перед Радвладою та Компартією. План хлібозаготівлі виконано на 26 вересня 1931 р. теж, по виконанню наш колгосп перший Гайсинського р-ну. І дальша картина нашого колгоспу: господарств обєднує 196, причому в ньому їдаків 700 душ... *.Ну і дайте висновок, що ж далі буде, коли в 1929 р., як було в нас 25% колективізовано населення, то план хлібозаготівлі був наданий 4000 пудів, а в цьому році 95%, то план наданий 8077 пудів. Значить, як для суцільного колективізованого села, то план надано в 219%. Із висновків цього, коли в нас був уповноважений з ВУК, який категорично заявив, що коли немає хліба, то ще треба забрати картоплю. коли мається 10 пудів чи 5 пудів, то не рахуючись зі складом його сімї, а лишити йому не більше, як 2 пуда картоплі. Значить видно з цього, що це вже зовсім їдуть на село не службовці радвлади, а це ті пси, яких наняв капітал, і сказав їм гавкати, тому що він заявив, що мужикові дай 5 пудів картоплі і 5 пудів хліба, то він обснується як павук і нікому нічого не скаже, а так - забери від нього все, то він мовчати не буде, а буде шукати вихода. Але ж нехай рада ВУКУ подумає, якого вихода буде шукати голодна людина, в той час як вона цілком 14 років за існування радвлади корилася і з представни-кових слів видно, що до того докорилась, що повинна загинути від голодної смерті. То звичайно, що один вихід знайти такий, що краще нехай той загине, хто примушує гинути з голоду працюючу людину. Візьмемо приклад з радянської преси, яка нам висвітлює життя в країнах капіталу робітника. Але ж наша країна критикує капітал, а чомусь робить ще в декілька разів гірше, чим капітал, тому що знає надрукувати, що Англія, Франція та другі жмуть робітничий клас, а нащо ж тоді в нас до того вже здіваються над селянином, що описати вже не мається змоги. В сучасний мент ні в жодній країні немає гіршого життя робочій людині, як в країні Рад. Тому що в других країнах - то людина коли півголодна, то має в що вдягнутись та взутись, а в нашій країні навпаки-працював цілий рік в колгоспі, а восени хліба нема, а гроші, що заробив, то взяв позику, газету і пішов на кінопостановку, а то самообкладання, страховка. І от маєш, проробив рік, а розрахувався за 1 годину, і пішов без нічого додому. Нащо таке життя? Прийде службовець і говорить, що всі труднощі переживем. Цілком зрозуміле, що труднощі то ми пережили б лише тоді, коли б ми їх спільно переживали. А коли їх переживає лише одне нещасне селянство нашої України, то воно оцих труднощів не переживе, тому що таких труднощів, нєчуваних на земній кулі, людина пережити не може.
На сучасний мент селянину непотрібно нічого, ні тяжкої індустрії, ні машин, крім одного - хліба, більше нічого від селянина не почуєш. В той час як в країнах капіталу пшеницю затоплюють в морі, тому що немає на неї збуту, то в країні Рад 1 пуд зерна на ринку 15 крб. і немає змоги його дістати, та одна буханка хліба вагою 1,5 кг - 45 крб., де селянин, попрацювавши ціле літо тяжкої праці, здав державі свою продукцію по 90 коп. пуд жита та по 1 крб. 10 коп. 1 пуд пшениці, а потім підійшла зима, поїхав у місто, зайшов у буфет ЦРК, а там пуд цього хліба, що він здав за 90 коп.- 45 крб. Значить, щоб обміняти, то треба селянинові везти з дому 50 пудів, а кооперації получити 1 пуд. Чому це так, це ж убивство, це казнь. Нещасного селянина скрізь палачі і вбивці пють послідню каплю крові селянської, а пишуть, що будують соціалізм. Це не будівництво, а убійство, з такою політикою соціалізму нам не збудувати.
25.ХІ.31 р. Правління *
(ЦДАЖР УРСР, ф. 1, оп. 7, спр. 145, арк. 254-255. Оригінал. Рукопис).
КОПІЯ ПОВІДОМЛЕННЯ ВІННИЦЬКОГО
ОБЛАСНОГО ПРОКУРОРА В ПРОКУРАТУРУ РЕСПУБЛІКИ
ПРО ВИПАДКИ ЛЮДОЇДСТВА В с НОВЕ МІСТО МОНАСТИРИЩЕНСЬКОГО РАЙОНУ
Не раніше 17 липня 1932 р*
Повідомляю, що в останніх числах червня в с Нове Місто Монастирищенського району гр. Г., 36 років зі своєю дружиною, по майновому стану маломіцні середняки, порізали та зїли своїх дітей хлопця, 9 років і хлопця, 2 років. Сам Г. знайдений на печі вмерший, якого труп розкладався, бо нікому не було відомо.
Дружина його зараз непритомна і не можна з нею говорити. Від зарізаних дітей знайдена одна толова, відрубана по шию та закопана в землю, також знайдені кістки ребер. Слідство в справі провадиться. Дільничому прокурору запропоновано простежити, щоб слідство переглядалось також в частині притягнення до відповідальності керівників села за нечуйне ставлення до сімї Г.
Обласний прокурор Чернін
ПА ПП при ЦК Компартії України. Ф. !. Оп. 101. Спр. 1143. Арк. 18.
* 17 липня 1932 р. копію листа було надіслано до ЦК КП(б)У на імя С.В. Косіора.
ТЕЛЕГРАМА ЦК КП(б)У ВСІМ ОБЛАСНИМ
КОМІТЕТАМ ПАРТІЇ ПРО ВЖИТТЯ НЕГАЙНИХ ЗАХОДІВ
ПО ПОСИЛЕННЮ ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ
31 липня 1932 р.
Надіслати областкомам таку телеграму: ЦК вимагає від вас вжиття негайних заходів посилення хлібозаготівель. Створюється неподібний і неприпустимий стан. Збиральна кампанія України основному закінчена, а заготовлено до цього часу біля 3 млн. пудів хліба проти заготовлених на перше серпня минулого року 21 млн. пудів. На Україні в кінці липня постачати робітничі центри нема чим, в той час коли во всю розгорнулося розбазарювання, спекуляція хлібом. ЦК пропонує негайно кинути весь керівний актив хлібозаготівлі, в найближчі дні виправити становище. Дальшу затяжку розгортання хлібозаготівель розглядатимемо як бездіяльність, що сприяє зриву хлібозаготівель та постачання робочих центрів. Вжиті заходи обкомам негайно повідомити ЦК.
ПА ПП при ЦК Компартії України. Ф.І. Оп. 6. Спр. 236. Арк. 228.
ДИРЕКТИВА ЦК ВКП(б) ОБКОМАМ, КРАЙКОМАМ ТА ЦК КОМПАРТІЙ СОЮЗНИХ РЕСПУБЛІК ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЛАНУ ХЛІБОЗДАЧІ
НА СІЧЕНЬ 1933 р. ТА ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНІ ГРАНИЧНОГО ТЕРМІНУ ВИКОНАННЯ ПОВНІСТЮ РІЧНОГО ПЛАНУ ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ ТА ХЛІБОЗДАЧІ
2 січня 1933 р.
Первое. Утвердить план хлебозаготовок и хлебосдачи на январь месяц 1933 г. 94 млн. пудов по СССР. Утвердить сверх этого план поступления гарнцевого сбора (90 %) в размере 13 млн. пудов по СССР. Разбивку плана хлебозаготовок и хлебосдачи, а также плана поступления гарнцевого сбора по областям и республикам утвердить: по Украине план хлебозаготовок и хлебосдачи - 62 млн. 500 тыс. пудов, кроме того гарнец (90 %) -3 млн. 300 тыс. пудов.
Второе. Обязать обкомы, крайкомы и ЦК нацкомпартий наряду с обеспечением полного выполнения годового плана хлебозаготовок обеспечить безусловное выполнение принятого настоящим постановлением плана поступления гарнцевого сбора на январь месяц. Предупредить секретарей обкомов, крайкомов и ЦК нацкомпартий, что в соответствии с постановлением ЦК от 23 декабря 1932 г. в случае недовыполнения плана поступления гарнцевого сбора в области, крае или республике на соответствующее количество будет сокращен план отпуска хлебана общее снабжение.
Третье. Поручить Комитету по заготовкам сельскохозяйственных продуктов при СТО на основе окончательных данных заготовок в декабре месяце и действующего годового плана хлебозаготовок, уточнить непозднее пятого января январский план хлебозаготовок по республикам, областям и краям, а также секторам и культурам и представить на утверждение ЦК и СНК.
Четвертое. Сохранить по Украине ранее установленный ЦК ВКП(б) предельный срок выполнения полностью годового плана хлебозаготовок и хлебосдачи совхозами, а именно к концу января 1933 г.
Секретарь ЦК ВКП(б) И. Сталин
ІЗ ПОСТАНОВИ КИЇВСЬКОГО ОБКОМУ КП(б)У
ПРО ВИЛУЧЕННЯ НАСІННЄВИХ ФОНДІВ У КОЛГОСПІВ
ОБЛАСТІ ЗА РАХУНОК ПЛАНУ ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ ТА ЗАХОДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПАРТІЙНИХ ПРАЦІВНИКІВ
ЗА НЕВИКОНАННЯ ЦІЄЇ ПОСТАНОВИ
7 січня 1933 р.
Підтверджуючи до категоричного виконання, що в колгоспах, які не виконали плану хлібозаготівлі і повернення насіннєвої позики, повинно бути вилучено все наявне зерно, в тому числі так звані насіннєві фонди в сумі їх заборгованості.
Обком всі РПК, що не виконали цієї директиви до 13 січня, розглядатиме, як саботажників хлібозаготівельного плану, які злісно зривають завершення плану хлібозаготівель і насіннєвої позики, а кожний секретар РПК та голова РВК будуть безумовно притягнуті до відповідальності. Всі РПК на випадок, коли в так званих насіннєвих фондах колгоспів після 15 січня буде виявлено продовольче зерно, нездане в обмін, будуть розглядатися як такі, що злісно приводять колгоспи до розкрадання колгоспного хліба і притягатимуться до партійної відповідальності.
Вимагаючи безумовного та негайного виконання цієї директиви, обком пропонує всіх, хто чинять опір її виконанню, виключити з партії та віддавати до суду. Щоденну звітність по хлібозаготівлі та насіннєвій позиці подавати загальною цифрою.
Партархів Київського обкому Компартії України. Ф 5. Оп. 1 Спр. 7 Арк. 201-202.
ДОВІДКА ДПУ УСРР ПРО ПРОДОВОЛЬЧІ ТРУДНОЩІ ТА ВРАЖЕНІ ГОЛОДУВАННЯМ РАЙОНИ УКРАЇНИ
12 березня 1933 р.
По данным, поступившим в феврале - марте, продзатруднения зафиксированы в 738 населенных пунктах 139 районов, где голодает 11 тыс. 067 семей.
3 числе голодающих острым заболеванием на почве недоедания подвержено 17 тыс. 308 человек.
За этот же период умерло от голода - 2 тыс. 487 человек.. Наибольшее количество фактов голода зарегистрировано в конце февраля и начале марта. В отдельных местах это явление приняло массовый характер.
По отдельным областям Украины приведенные цифры разбиваются: Кол.р-ов кол.нас.п. кол.голд.семей В.т.ч.больн. умерло
Днепропетровская35 336 6436 16211 1700
Киевская27 75 1363 253 417
Винницкая20 82 625 201 59
Донецкая29 83 573 409 263
Одесская14 32 131 83 11
Харьковская5 20 116 151 37
АМССР9 110 1823 - -
Итого 139 738 11067 17308 2487
Наиболее поражены продзатруднениями - Днепропетровская, Киевская области и АМССР. По количеству голодающих семей, подверженных заболеваниям и смертности, особенно выделяется Днепропетровская область.
Преобладающее количество голодающих - колхозники. К ним относятся, главным образом, многосемейные хозяйства, выработавшие незначительное количество трудодней. Зарегистрированы также факты голода среди колхозников, выработавших большое количество трудодней, но не получивших в колхозе продуктов питания, в результате разбазаривания и кражи хлеба в момент уборки.
Среди единоличников испытывают продзатруднения многосемейные, главным образом бедняцкие хозяйства. Большинство из них в последнее время не занималось сельским хазяйством.
Голодающие семьи употребляют в пищу разные суррогаты (кукурузные качаны и стебли, просяную шелуху, сушон-ную солому, травы, гнилые арбузы и буряки, картофельную шелуху, стручки акации и т.п.). Зарегистрированы факты употребления в пищу мяса кошек, собак и павших лошадей.
Случаев людоедства зарегистрировано 28. Большая часть их относится к 3-й декаде февраля и началу марта. 19 случаев людоедства из 28 приходятся на Киевскую область.
В феврале также имели место 13 случаев трупоедства.
В районах, где отмечены факты голода, созданы специальные комиссии для мобилизации средств и оказания немедленной помощи. Областными организациями выделены продовольственные фонды для районов наиболее охваченных продзатруднениями.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
