Перехід до примусової колективізації, злочинна політика "розкуркулювання". Міжнародна допомога голодуючим у 1932-33 роки на Україні. Результат свідомої політики Сталіна і його оточення. Проведення корекції планів хлібозаготівлі в сторону їх збільшення.
Голод 1932-33років на Україні Серед причин голоду в 1932-33 рр. найголовнішим був перехід до примусової колективізації, що супроводжувалося злочинною політикою «розкуркулювання». В. Затонський говорив про голод як про засіб виховання непокірних стверджуючи, що «якщо вони помруть, це послужить уроком для інших». Очевидно, що Сталін розглядав голод, як засіб боротьби з українським націоналізмом. На місця були розіслані директивні документи, про зміст яких можна судити по постанові Політбюро ЦК КП(б)У від 14 січня 1932 р. В постанові критикувалось керівництво Ново-українського району, яке, не дивлячись на попередження ЦК «своєю опортуністичною практикою..., ігнорувало роботу щодо мобілізації колгоспних мас, зокрема, колгоспного та бідняцько-середняцького активу, на боротьбу з куркулем за виконання плану хлібозаготівель». С. Косіор наголошував: «У нас є окремі випадки і навіть окремі села голодуючі, однак це тільки результат місцевого головотяпства, перегинів, особливо стосовно колгоспів. В листі Сталіну член Жмеринської партійної організації А. Беньківський жалівся, що «бідняки-колгоспники відкрито нарікають на Радянську владу і комуністів, і ніякої розяснюючої, заслонюючої роботи не ведеться.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
