Глобалізація сучасної економіки та основні напрями східного вектору зовнішньої політики України на прикладі взаємовідносин з Китаєм - Дипломная работа

Нові тенденції загальноекономічного розвитку останнім часом все частіше асоціюються з поняттям глобалізація, яке визначає не завершену картину сучасного світу, а особливості розвитку господарських звязків. Експерти МВФ визначають феномен глобалізації як «зростаючу економічну взаємозалежність країн усього світу в результаті зростаючого обсягу й розмаїтості транскордонних трансакцій товарів, послуг і міжнародних потоків капіталу, а також завдяки усе більше швидкій і широкій дифузії технологій» [2, с. Чешков справедливо говорить про кризу глобалізації як науку, що не визначила ні предмет, ні субєкт свого дослідження і «розривається між двома протилежними тенденціями: фрагментацією знання (вироблення дисциплінарно-різних образів глобалізації) і безбережним розширенням (ототожненням з історією людства)». У звязку із цим «залишається відкритим питання про те, що є глобалізація - процес, що містить альтернативи і варіанти, або ж процес односпрямований, імперативний; чи веде цей процес до створення однорідної системи світу або ж містить у собі можливості різних ідентичностей і різних компонентів людства» [3, с. Та все ж глобалізація як процес існує незалежно від висновків науковців, і на сьогодні багато в чому визначає провідні тенденції розвитку системи світових економічних відносин.Для позначення всіх цих процесів використано поняття “глобалізація”. У широкому розумінні глобалізація означає зміну всіх сторін життя суспільства під впливом світової тенденції до відкритості та взаємозалежності. Баді звертає увагу на три виміри процесу глобалізації [1, с.6]: - глобалізація - це історичний процес, який розвивається протягом багатьох століть; Чинниками, які сприяють просуванню держав на шляху до глобалізації, є: технологічний прогрес, рух товарів та послуг між країнами, рух фінансового капіталу між країнами. Прихильники процесу глобалізації стверджують, що вона розширює можливості корпорацій і держав щодо свого розвитку.Країнами походження материнських компаній 90 % ТНК є США, країни ЄС та деякі країни південно-східної Азії, а першу десятку найпотужніших ТНК світу становлять здебільшого американські компанії. Під ТНК розуміють велике обєднання, яке використовує у своїй господарській діяльності міжнародний підхід і передбачає формування та розвиток міжнародного виробничо-збутового, торговельного та фінансового комплексу з єдиним центром ухвалення рішень у країні базування та з філіалами, представництвами і дочірніми компаніями в інших країнах [3, с. Фактично ТНК прагнуть витягати прибутки із усього світу і акумулювати ресурси у найбільш сприятливих для ведення бізнесу країнах. Використовуючи трансфертні ціни, дочірні компанії, що діють у різних країнах, вміло приховують прибутки від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу, внаслідок чого бюджетом приймаючої країни недотримуються відповідні кошти. Дбаючи про захист власних інтересів, ТНК, зазвичай, концентрують наукові дослідження і технічні розроблення в країні базування, внаслідок чого країни, що їх приймають, стають менш науково та технологічно розвиненими порівняно із країнами, в яких розташована материнська компанія корпорації.Фінансова глобалізація знаходить прояв у посиленні транскордонних потоків капіталу та загалом в інтеграції світової економіки у фінансовій сфері. Фінансова глобалізація визначається як ступінь звязку країн через взаємне транскордонне володіння фінансовими активами [5, 4]. Ступінь фінансової глобалізації, починаючи із 1970-х рр., збільшився втричі, причому найбільше зросла фінансова глобалізація країн із високим рівнем доходів. Як відзначають експерти МВФ, різні країни (за рівнем економічного розвитку і соціальних стандартів) по-різному сприймають вплив фінансової глобалізації: - у країнах зі стабільними державними інститутами, розвинутою внутрішньою фінансовою системою і сталою макроекономічною політикою посилення фінансової інтеграції не супроводжується значним підвищенням макроекономічної нестабільності; Якщо високорозвинуті країни, які володіють обємними і сильними фінансовими ринками, в основному виграють від вільного переміщення капіталів, то країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою можуть зазнати серйозних фінансових потрясінь.Відпущений Україні історією час для глибинної переорієнтації власної економічної та нормативно-правової бази, вичерпано. Справді, в той час, коли у міжнародному співтоваристві дедалі виразніше виявляються ознаки й характеристики глобальної економічної системи, коли ця система виступає як історичний виклик, альтернативою для будь-якої країни залишається питання, чи прийме вона цей виклик, чи ж відійде в історичне небуття. Можна з повною підставою стверджувати, що подібний підхід є принципово новим у формуванні концепції політичного та соціально-економічного облаштування України. Ці чинники повинні ініціювати політичну волю керівництва України на проведення широкомасштабної переорієнтації усієї господарсько-економічної та нормативно-законодавчої бази для повноцінної інтеграції кр

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

1.1 Сутність сучасної глобалізації

1.2 ТНК та наукомісткі технології

1.3 Фінансова глобалізація

РОЗДІЛ 2. УКРАЇНА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2.1 Україна у контексті глобалізації світової економіки

2.2 Україна та СОТ: основні тенденції у зовнішній торгівлі України товарами

2.3 Азійський вектор зовнішньоекономічної політики України

РОЗДІЛ 3. КИТАЙ ТА УКРАЇНА: ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК В ГЛОБАЛЬНОМУ СВІТІ

3.1 Міжнародна компонента феномену китайської економіки в контексті глобального лідерства.

3.2 Україно - китайські економічні взаємовідносини останнього десятиріччя

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ