Геополітичне позиціонування України в процесах євроінтеграції - Автореферат

Якщо ж Україна й привертала увагу осіб, причетних до геополітики, геостратегії й прийняття зовнішньополітичних рішень, то в більшості випадків її розглядали в контексті зовнішньої політики царської, дореволюційної Росії та її правонаступника - Радянського Союзу. Оскільки інтеграцію до Європейського Союзу було визначено пріоритетним напрямом зовнішньої політики та стратегічною метою України, найбільш актуальною є проблема геополітичного позиціонування України саме в процесах євроінтеграції. На подібному тлі набуває особливої актуальності потреба в науковому осмисленні та переосмисленні існуючих тенденцій геополітичного позиціонування України в процесах євроінтеграції з урахуванням геополітичних позицій та прагматичних очікувань стосовно України її провідних стратегічних партнерів із числа країн-членів ЄС (у першу чергу, - Німеччини та Польщі), а також Росії й США. Особливої уваги надавалося проблемам стратегічного партнерства України в інформаційних координатах геополітики, аналізу геополітичного чинника двосторонніх відносин в українських стратегіях зовнішньої політики. Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні інформаційної складової геополітичного позиціонування України в процесах євроінтеграції, дослідженні проблеми стратегічного партнерства в медіа-інформаційних координатах геополітики, зясуванні зовнішньополітичних аспектів динамічних змін репутації України як суспільства та держави в європейському інформаційному просторі й розкривається в наступних положеннях: визначено теоретико-методологічні засади дослідження інформаційної парадигми сучасної неокласичної геополітики; зясовано сутність цієї парадигми, яка концентрує увагу на тенденціях до визначення “просторових відносин” між державами в ХХІ столітті, насамперед, їхнім інформаційним переважанням у віртуальних просторах;У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження інформаційної парадигми сучасної геополітики” - проаналізовано еволюцію сучасного геополітичного знання й проблему міждисциплінарного синтезу, повязаного із запровадженням інформаційної парадигми геополітики, зясовано сучасні підходи до визначення терміну “геополітика”, її предмету та статусу в ХХ-ХХІ ст. Той факт, що світ дедалі більше глобалізується (особливо в різноманітних сферах міжнародних відносин), означає, що предмет геополітики диверсифікується, а сама геополітика починає використовувати різноманітні наукові методи та засоби аналізу міжнародних проблем у сфері пошуку, розробки та обґрунтування шляхів здійснення політичних стратегій на відповідних рівнях - глобальному, регіональному та локальному. На тлі сучасної інформаційної революції та формування глобальної медіа-інформаційної системи посилилися роль та значення інформаційної парадигми геополітики, що засвідчують, зокрема, феномени інформаційного терору, інформаційних війн та протиборств тощо. Досліджено становлення та розвиток “неокласичної” (“критичної”) геополітики з органічно властивою їй інформаційною та медійною парадигмою розвитку. Нова інформаційна парадигма геополітики означає, що в ХХІ ст. доля просторових відносин між державами визначається передусім інформаційним переважанням у віртуальному просторі.У дисертаційному дослідженні проаналізовано проблему геополітичного позиціонування України в процесах європейської інтеграції. Зясовано, що проблеми інтеграції України до Європи як геополітичного цивілізаційного утворення та Європейського Союзу як наддержавної спільноти є багатовимірними і містять у собі декілька “просторів” вивчення та практичної реалізації. Досліджено появу та розвиток нової інформаційної парадигми геополітики на зламі ХХ-ХХІ ст.: показано вплив зазначеної парадигми на такий провідний аспект геополітичних концепцій як геостратегія; проаналізовано теоретико-методологічні засади інформаційної парадигми сучасної геополітики, а також проблеми становлення та розвитку сучасної некласичної (неокласичної або критичної) геополітики; доведено, що вона є наслідком міждисциплінарного синтезу на засадах інформаційної парадигми; зясовано сучасні підходи до визначення предмету “геополітики” та її практичного статусу у сферах зовнішньої політики й міжнародних відносин наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. Проаналізовано вплив процесів глобалізації на геополітичне середовище розвитку сучасних держав та провідні аспекти їхньої взаємодії; досліджено сучасні геополітичні версії суверенності, буферності та багатовекторності в контексті геополітичного позиціонування України. Визначено, що метою європейської геополітики України, на відміну від Росії, є не “велика стратегія”, а успіхи в європейському інтеграційному процесі, які для України означають успішну самоідентифікацію та зменшення тиску Росії, який вона постійно здійснює в пострадянському просторі “близького зарубіжжя”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційному дослідженні проаналізовано проблему геополітичного позиціонування України в процесах європейської інтеграції. Зясовано, що проблеми інтеграції України до Європи як геополітичного цивілізаційного утворення та Європейського Союзу як наддержавної спільноти є багатовимірними і містять у собі декілька “просторів” вивчення та практичної реалізації.

Показано роль та значення інформаційного виміру сучасної проєвропейської та євроінтеграційної геополітики України включно з інформаційним виміром геополітичного виміру її відносин з провідними державами-членами ЄС. Зясовані причини низької ефективності проєвропейської геополітики України та реалізації нею євроінтеграційного курсу на рівні двосторонніх відносин з провідними країнами-членами ЄС.

Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному: 1. Досліджено появу та розвиток нової інформаційної парадигми геополітики на зламі ХХ-ХХІ ст.: показано вплив зазначеної парадигми на такий провідний аспект геополітичних концепцій як геостратегія; проаналізовано теоретико-методологічні засади інформаційної парадигми сучасної геополітики, а також проблеми становлення та розвитку сучасної некласичної (неокласичної або критичної) геополітики; доведено, що вона є наслідком міждисциплінарного синтезу на засадах інформаційної парадигми; зясовано сучасні підходи до визначення предмету “геополітики” та її практичного статусу у сферах зовнішньої політики й міжнародних відносин наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.

2. Проаналізовано вплив процесів глобалізації на геополітичне середовище розвитку сучасних держав та провідні аспекти їхньої взаємодії; досліджено сучасні геополітичні версії суверенності, буферності та багатовекторності в контексті геополітичного позиціонування України.

3. У контексті сучасної геополітики й геостратегії досліджено трансатлантичну стратегію міжнародного співробітництва України. Визначено місце та роль, які відводяться Україні в геополітичних побудовах США і які дозволяють прогнозувати зацікавленість США у вступі України як до НАТО, так і до ЄС. Доведено, що геостратегічна підтримка США євроінтеграційного курсу України може зіграти критично важливу роль у процесі прийняття рішення щодо набуття Україною членства в ЄС, і що саме із цієї причини поза увагою України не повинна залишатися геополітика відносин США з ЄС.

4. Зясовано інформаційну складову, повязану з питаннями вступу України до НАТО, яка торкається інтересів таких геополітичних акторів як США, РФ, ЄС. Як окрема інформаційна складова даної проблеми, що потребує вирішення, окреслене існування впливових опонентів стосовно вступу України до НАТО в європейському геополітичному середовищі країн-членів ЄС, які водночас є членами Альянсу (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Португалія та Бельгія).

5. Досліджено засадничі проблеми й протиріччя між геополітичними складовими української та російської концепцій зовнішньої політики. Зясовано інформаційний вимір розходжень між Україною й Росією з питань геостратегії відносин з ЄС та НАТО. Показано, що Росія, здійснюючи власну геостратегію на європейському “полі”, намагається підкріплювати її невпинними інформаційними війнами та спецопераціями, втягуючи в їхню орбіту й Україну. При цьому Росія активно позиціонує себе як ту силу, яку провідні європейські “гравці” можуть використати в боротьбі за зменшення впливу США в Європі, у боротьбі з тероризмом та вирішенні проблем енергетичної безпеки.

6. Визначено, що метою європейської геополітики України, на відміну від Росії, є не “велика стратегія”, а успіхи в європейському інтеграційному процесі, які для України означають успішну самоідентифікацію та зменшення тиску Росії, який вона постійно здійснює в пострадянському просторі “близького зарубіжжя”.

7. Досліджено регіональну та білатеральну складову інформаційних координат геополітичного вибору України. Зясовано, що інформаційний вимір двосторонніх відносин України з окремими країнами-членами ЄС ускладнюють дві нерозвязані проблеми: а) фактична відсутність в Україні консенсусної моделі загальнонаціональної всеохоплюючої стратегії геополітичного позиціонування в процесах євроінтеграції; б) невизначеність ЄС щодо перспектив набуття Україною членства в Євросоюзі й фактична відсутність реальної геостратегії подальшого розширення ЄС на Схід.

8. Проаналізовано геополітичний вимір відносин України з провідними державами-членами ЄС - Німеччиною, Францією, Великою Британією, Польщею. Зясовано спільні й відмінні риси геополітичного виміру відносин України з цими державами. Показано, зокрема, що Німеччина та Франція мають у цілому позитивне настановлення щодо України як важливого сусіда ЄС, але негативне щодо інтеграції України в ЄС: Україні відведена другорядна, у порівнянні з Росією, роль у геополітичних концепціях цих країн, що негативно впливає на євроінтеграційний курс України. Водночас зясовано, що геополітичний вимір відносин з Польщею та Великобританією позначений не тільки позитивним ставленням до України як держави, але й позитивним (“адвокатським”) ставленням до перспектив інтеграції України в ЄС.

9. Запропоновано візуальну модель геополітичного позиціонування України в процесах євроінтеграції. Доведено, що політика одинадцяти країн-членів ЄС щодо України є нейтральною, тобто невизначеною чи байдужою; шість країн ЄС позитивно сприймають Україну, про що свідчить рівень взаємних відносин, співробітництва й місце України в зовнішньополітичних стратегіях цих держав; лише політику однієї країни ЄС можна оцінити як дуже позитивну, що відповідає рівню стратегічного партнерства; одна держава сприймає Україну негативно, а шість країн не мають чітко окресленого настановлення щодо України, причому їх ставлення коливається між нейтральним та негативним, що є вкрай небезпечним для визначення європейського геополітичного майбутнього України. Доведено необхідність збільшення інформаційних впливів на європейську масову та елітну геополітичну свідомість (особливо - нейтральну), а також збільшення уваги до міжнародної іміджевої політики, яка стосується позиціонування України в європейських геополітичних “просторах”. Визначено, що прагнення України приєднатися до ЄС повинно підтримуватись на рівні більш ефективної внутрішньої та зовнішньої геополітики, як на загальноєвропейському рівні, так і на рівні двосторонніх відносин.

Здобутки даного дисертаційного дослідження можуть бути ефективно використані органами державної влади, - насамперед Міністерством закордонних справ та Урядом держави.

Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць: 1. Панченко Ж.О. Місце України в геополітичних концепціях першої третини ХХ століття // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 47 (частина І). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2004. - С.60-63.

2. Панченко Ж.О. Місце України в геополітичних концепціях Російської Федерації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 48 (частина І). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2004. - С.94-97.

3. Панченко Ж.О. Візуальна модель відображення місця України в геополітичних концепціях держав - членів ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 49 (частина І). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2004. - С. 250-256.

4. Панченко Ж.О. Проблема визначення предмету та статусу геополітики в ХХ - ХХІ ст. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 55 (частина ІІ). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2005. - С.56-59.

5. Панченко Ж.О. Інформаційна парадигма сучасної геополітики: особливості та шляхи розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 59 (частина І). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006. - С. 214-220.

Матеріали конференцій: 13. Панченко Ж.О. Візуальна модель відображення місця України в геополітичних концепціях держав - членів ЄС // Міжнародна науково-практична конференція “Моделювання міжнародних відносин”. Тези доповідей. - К.: ІМВ, 2004. - С. 108-110.

Размещено на .ru