Зміст поняття "геополітичне положення" у взаємозв’язку з основними категоріями геополітики. Геополітичний контекст міждержавних взаємин України. Шляхи та механізми подолання геополітичних суперечностей між Україною та країнами Центрально-Східної Європи.
Особливого значення Україна надає розвиткові взаємовідносин з країнами Центрально-Східної Європи, адже добросусідські стабільні стосунки з цими державами є необхідною передумовою її європейської та євроатлантичної інтеграції, активної участі в регіональному та субрегіональному співробітництві. З огляду на низку історичних, геополітичних, культурних та інших факторів, становлення і розвиток відносин України з державами Центрально-Східної Європи мають свої особливості. По-перше, це схожість соціально-економічних і політичних проблем, які доводиться розвязувати на шляху трансформації посткомуністичних суспільств; по-друге, це спільна зацікавленість у швидкому і повномасштабному входженні у європейські структури; по-третє, це визнання державами Центрально-Східної Європи необхідності активної участі України у перетвореннях регіону, що робить її впливовим чинником регіонального розвитку. Однак географічне розташування й спільність історичного минулого країн Центрально-Східної Європи не лише обєднує їх, а й створює певні проблеми: даються взнаки відмінності у поглядах щодо європейської та євроатлантичної інтеграції, спостерігається різниця в темпах і формах військово-політичного співробітництва тощо. Тому комплексне дослідження геополітичного положення України в Центрально-Східній Європі має як теоретичне, так і практичне значення, адже розбудова рівноправних партнерських відносин між країнами Центрально-Східної Європи відповідає інтересам не лише їхніх безпосередніх учасників, а й інтересам усієї Європи.У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження геополітичного положення України” систематизовано дефініції геополітичного положення держави й повязаних із ним понять і категорій геополітики, сформовано понятійно-категоріальний апарат і проаналізовано джерельну базу дослідження, зясовано особливості сучасного геополітичного положення України у світі та, зокрема, в Центрально-Східній Європі. У другому підрозділі „Геополітичне положення України як предмет розгляду української та зарубіжної політичної науки” проаналізовано вітчизняні і зарубіжні дослідження ГПП України. Циганкова дало змогу, зокрема, зясувати, що на формування вітчизняної та зарубіжної політичної думки стосовно геополітичного становища та гіпотетичної поведінки України при визначенні зовнішньополітичних орієнтирів обєктивно впливали такі історичні чинники: 1) тривала приналежність українських етнічних територій до різних країн-сусідів, що позначилося на менталітеті населення різних регіонів України, його зовнішньополітичних орієнтирах і науково-політичних підходах до розвязання проблеми суверенітету; 2) переважання думки про те, що саме Україна (на території якої виникла Київська Русь) є колискою східних словян, що має усі історичні пріоритети і першість у державотворенні; 3) перманентні пошуки взаєморозуміння з сусідами та прагнення співіснувати з ними на рівних правах, чи, щонайменше, на умовах автономії або протекторату, завершувалися, як правило, втратою незалежності. Зясовано, що на ГПП України впливають такі чинники: розташування у глобальному поясі найвищого політичного та соціально-економічного розвитку: Україна розміщена в його центральній частині; відношення до цивілізаційних просторів: територією України проходять так звані розломи між західнохристиянським, східнохристиянським та ісламським цивілізаційними світами, що позначається на її зовнішній політиці; приналежність України до системи країн Євразійського континенту: Україна розташована на „геополітичній осі” континенту, яка зєднує європейську та азійську системи і входить у так званий „євразійський діаметр” (Португалія-Іспанія-Франція-Німеччина-Польща-Україна-Росія-Китай-Бірма-Тайланд-Малайзія-Сінгапур); серединне положення України між європейською (євроатлантичною) зоною інтеграції та Росією, що відображається у ставленні до таких організацій як ЄС, СНД, НАТО, Ташкентський пакт тощо; важливість функцій комунікаційної ланки між розвиненим європейським регіоном і багатими на ресурси регіонами Близького та Середнього Сходу, Кавказу і Середньої Азії. (Комунікаційне значення України визначається також розміщенням її території як на „геополітичній осі” Євразії, так і на „євразійському діаметрі”); визначення Україною як основних пріоритетів європейської та євроатлантичної інтеграції - поглиблення відносин з європейськими країнами (насамперед, з державами Центрально-Східної Європи), поступовий вихід з євразійської зони впливу Росії; розвиток відносин із США до рівня стратегічного партнерства на фоні загострення суперечностей між Вашингтоном і Москвою; пріоритетність двосторонніх взаємин з Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Румунією, які як держави-сусіди уже є членами НАТО та ЄС; зміцнення геополітичного чотирикутника Туреччина-Україна-Азербайджан-Грузія тощо.· Такий підхід дає змогу цілісно дослідити процес утвердження України як впливового геополітичного гравця в Центрально-Східній Європі. Від якості та глибини нарощування комплексної співпраці між Україною та державами
План
Основний зміст презентації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы