Геометризація розривних порушень. Відомості про диз’юнктиви, їх геометричні параметри та класифікація. Елементи зміщень та їх ознаки. Гірничо-геометричні розрахунки в процесі проектування виробок. Геометризація тріщинуватості масиву гірських порід.
Маркшейдеру гірничого підприємства, крім зйомок гірничих виробок, задання напрямів, постійно доводиться вирішувати низку важливих завдань, повязаних з раціональним і ефективним розвідуванням, будівництвом і розробкою родовищ корисних копалин. Одним з основних завдань маркшейдера гірничого підприємства є виявлення і відображення просторових закономірностей відповідно до результатів спостережень за покладом. Вирішуються ці завдання переважно методами геометрії надр. Геометрія надр або гірнича геометрія - це науково-технічна дисципліна, в якій вивчаються: просторове розміщення в надрах покладів корисних копалин і умови їх залягання; Для створення геометричної моделі покладу, крім основних дисциплін геологічного і гірничого циклу, необхідно знати проекції, застосовувані при геометризації родовищ.Розглядаючи масив гірських порід, можна виділити два прояви розривів - дизюнктивні дислокації, або дизюнктиви, і тріщинуватість гірського масиву. Розривом називають такий наслідок деформації гірських порід, при якому порушується суцільність масиву, відбувається поділ останнього на окремі тектонічні блоки, який супроводжується зміщенням одних блоків відносно інших. Тріщинуватістю масиву гірських порід називають розчленування масиву гірських порід на блоки сукупністю площин певної орієнтації без значного відносного переміщення по них блоків і поверхонь ослаблених порід. Під розривним порушенням, дизюнктивною дислокацією або зміщенням розуміють наслідок дії тектонічних напружень, при якому гірські породи розірвані по деякій поверхні на блоки, які зміщені відносно один одного. Розриви гірських порід в природних умовах утворюються в процесі діагенезу чи під впливом прикладених до гірських порід зовнішніх сил, наприклад, тектонічних.Кожну таку тріщину в цьому випадку називають зміщувачем, а переміщені по ній відносно один одного блоки - крилами (рис.1.1). Крило, розміщене над зміщувачем, називають висячим, а розташоване під зміщувачем - лежачим. Зміщувач і крила (блоки) називають елементами зміщення. Форма зміщення, в свою чергу, визначається виглядом схрещення зміщувача і крил, а також напрямом відносного переміщення крил. Лінії перетину крил зі зміщувачем s і s" називають іноді лініями схрещення вказаних площин.Елементи залягання цих складових частин дизюнктиву, величину і напрям відносного переміщення крил визначають геометричні параметри розривного порушення. До кутових величин відносять (рис.1.4): Рис.1.4 Геометричні параметри дизюнктивів елементи залягання крил (К||К"): простягання ? і кут падіння ?. Елементи залягання ? і ? пласта (крил) систематично визначають в гірничих виробках і відображають на маркшейдерських планах; елементи залягання лінії схрещення (s||s"): простягання ао і кут нахилу до горизонту do вимірюють безпосередньо або найчастіше знаходяться посередньо за елементами залягання крил і зміщувача. На плані зображується кутом V?, заключеним між ізогіпсами крила і зміщувача, а на вертикальному розрізі - кутом V" між тими ж елементами.Незважаючи на різні підходи до групування розривних порушень, обовязковими геометричними ознаками для всіх геометричних класифікацій є характер схрещення площин, які перетинаються, і напрям відносного переміщення крил (блоків). Класифікація дизюнктивів за геометричними ознаками має бути простою, яка б допомагала документуванню і систематизації різноманітних за формою і проявленням розривних дислокацій, а також сприяла розвязуванню геометричних задач при розвідці і розробці порушених ділянок.Всі відомі методи виявлення тектонічних порушень залежно від способу одержання початкових даних, що характеризують структуру родовища, можна умовно поділити на дві групи - геологічні і геофізичні. Натепер найрозповсюдженішими є геологічні методи, оскільки вони дають найбільше можливостей для виявлення і вивчення тектонічних порушень. Процес виявлення тектонічних порушень на будь-якій стадії вивчення можна умовно поділити на два основних етапи: збір, систематизація і геологічний аналіз початкових даних, які характеризують особливості структурної будови обєкта; За допомогою геологічної і космічної зйомок виявляють, зазвичай, великі порушення - розломи земної кори. Детальніші відомості про розривні порушення одержують геолого-геометричними методами, увязуючи дані розвідувального буріння при побудові геологічних розрізів по розвідувальних лініях і гіпсометричних планів поверхні підошви (покрівлі) покладів - тобто під час геологічного картування.Умови задання виробок визначаються геометрією залягання пласта, що розроблюється, прийнятою системою розробки, схемою розкриття і підготовки. З геометричного погляду задання виробок при графічному способі розвязування даної задачі зводиться до розвязування задачі на пряму і площину. Елементи залягання пласта і напрям виробки відносять до точок, заданих умовою задачі.Тріщинуватість являє собою загальну властивість масиву гірських порід. Будова мереж тріщин визначає деформаційні, міцнісні, фільтраційні та інші властивості масивів гірських
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Геометризація розривних порушень
1.1 Загальні відомості про дизюнктиви
1.2 Елементи зміщень та їх ознаки
1.3 Геометричні параметри дизюнктивів
1.4 Геометрична класифікація дизюнктивів
1.5 Виявлення тектонічних порушень
1.6 Гірничо-геометричні розрахунки в процесі проектування виробок
Розділ 2. Геометризація тріщинуватості масиву гірських порід
2.1 Класифікація тріщин
2.2 Параметри тріщинуватості
Розділ 3. Геометризація родовищ корисних копалин
3.1 Задачі і методи геометризації
3.3 Графічне зображення функцій показників
3.4 Геометризація структури родовища
3.5 Система розрізів
3.6 Гіпсометричний план
3.7 План ізопотужностей покладу
3.8 План ізоглибин
3.9 Геометризація умов залягання корисних копалин
3.10 Геометризація фізико-хімічних якостей корисних копалин
3.11 Складання планів опробування покладу
3.12 Якісні гірничо-геометричні графіки
3.13 Аналіз прихованих і умовних топографічних поверхонь
Розділ 4. Підрахунок запасів
4.1 Загальні питання підрахунку запасів
4.2 Класифікація запасів
4.3 Оконтурювання запасів корисних копалин
4.4 Способи побудови контурів тіл корисної копалини
4.5 Визначення вихідних даних для підрахунку запасів
4.6 Визначення площі контуру запасу
4.7 Визначення обємів
4.8 Визначення потужності покладу
4.9 Визначення густини корисної копалини
4.10 Визначення вмісту компонентів
Розділ 5. Способи підрахунку запасів родовищ твердих корисних копалин
Розділ 6. Втрати та збіднювання корисних копалин в процесі видобування
6.1 Загальні положення
6.2 Класифікація втрат
6.3 Визначення розмірів втрат і збіднювання корисних копалин
Розділ 7. Опрацювання спостережень і документування тріщинуватості. Методи графічного вітвореня тріщинуватості. Переваги і недоліки різних методів
7.2 Переваги і недоліки різних методів.
Література
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы