Географо-генетичні особливості ґрунтів смуги переходу від сухого до середнього Степу в Північно-Західному Причорномор’ї - Автореферат

Дискусійність, а подекуди і цілковита відсутність теоретичних положень, неузгодженість понятійно-термінологічного апарату, необхідність обґрунтування критеріїв виділення географічних екотонів підтверджують доцільність та актуальність ґрунтово-географічних досліджень буферних смуг між ареалами поширення типів (підтипів) ґрунтів. Своєрідність та "перехідний статус", специфічність профілю і неоднозначність властивостей цих ґрунтів призводять до появи різних (часто суперечливих) точок зору щодо їх класифікаційної приналежності. Правильна діагностика, а отже класифікація та бонітування ґрунтів перехідної смуги між сухим та середнім Степом сприятиме підвищенню ефективності їх використання, уточненню даних земельного кадастру та може бути використана при проведенні ґрунтових обстежень. У цьому аспекті ґрунти перехідної смуги від сухого до середнього Степу також заслуговують великої уваги і всебічного вивчення як обєкт для розробки багатьох теоретичних концепцій ґрунтознавства. Для досягнення поставленої мети було виконано наступні завдання: - встановлення параметрів структури ґрунтового покриву в смузі переходу від сухого до середнього Степу в Північно-Західному Причорноморї;Важливе значення для розвитку уявлень щодо ґенези, класифікації та систематики чорноземних ґрунтів мали праці В.В. Проведений аналіз літературних та картографічних матеріалів свідчить про те, що не зважаючи на детальну дослідженість чорноземів південних та темно-каштанових ґрунтів в їх географії, ґенезі та класифікації існує багато протиріч. Досі надзвичайно дискусійними є питання класифікаційної приналежності темно-каштанових ґрунтів та межі ареалів їх поширення; не визначеною залишається межа між чорноземами південними та темно-каштановими ґрунтами (а як наслідок і межа між середнім та сухим Степом) в Північно-Західному Причорноморї. Тому ґрунти, що розташовані в смузі переходу від сухого до середнього Степу, варто визначати як перехідні від темно-каштанових ґрунтів до чорноземів південних, які у своїй еволюції зазнали декілька різнонаправлених фаз розвитку. Аналіз природних умов ґрунтоутворення в смузі переходу від сухого до середнього Степу засвідчив, що характерними екологічними умовами для формування ґрунтів цієї території є: посушливий клімат, розріджена рослинність, переважання висхідних потоків ґрунтової вологи влітку і низхідних взимку, глибоке залягання ґрунтових вод.Потужність гумусових горизонтів ґрунтів (Н Нр) не перевищує 60 см, що є характерним для чорноземів південних. Чорноземи південні слабосолонцюваті слабогумусовані незмиті характеризуються типовою для чорноземів середньою потужністю гумусового горизонту (Н Нр = 52±2 см), середньою глибиною закипання (56±2 см), а також наявністю слабких ознак осолонцювання в профілі при частці вбирного натрію більше 3%. Також характерним є збільшення величини коефіцієнта структурності в перехідних горизонтах в усіх ґрунтах, окрім чорноземів південних несолонцюватих та залишково-слонцюватих, що розташовані на плакорах, в яких він зменшується. Насиченість ним ґрунтового вбирного комплексу висока, його вміст в орному горизонті становить 9-19 мг-екв/100г ґрунту (64-88% від суми вбирних основ). Ґрунти території досліджень характеризуються типовою для ґрунтів чорноземного типу буферною ємністю відносно лугу NAOH, яка коливається в межах від 2,07 до 3,08 мг-екв NAOH/100 г ґрунту в орних горизонтах.Ґрунти перехідної смуги між сухим та середнім Степом є поліхронними утвореннями, які знаходяться в стані асортативної рівноваги і продовжують поступово розвиватися від темно-каштанових ґрунтів до чорноземів південних; розвиток цих ґрунтів має певний ступінь врівноваженості рисами давнього ґрунтоутворення і антропогенним впливом. Педоекотон є складною просторово-часовою ґрунтово-географічною системою (одиницею), що формується в зоні контакту окремих типів (підтипів ґрунтів) і характеризується відносно високими градієнтами властивостей та параметрів, внутрішньою неоднорідністю і функціональною звязаністю елементів структури, серед яких зустрічаються як обєкти суміжних педоекотоноформуючих тіл так і специфічні для даного педоекотону утворення. Фоновими ґрунтами середньо-сухостепового педоекотону в межах між Куяльницьким та Сасицько-Березанським лиманами є чорноземи південні залишково-і слабосолонцюваті що характеризуються такими чорноземними параметрами - високою потужністю гумусового горизонту (40-60 см), показниками гумусонакопичення (КВАГ - 0,45-0,79; КПНГ - 0,44-0,64), широким співвідношенням вмісту вуглецю гумінових кислот до фульвокислот (1,44-1,97), високим ступенем гуміфікації (31-47%) та показниками оптичних властивостей гумінових кислот (Е 40,001 (0,100-0,149), Е 4/Е 6 (3,001-3,640) та ін.). Внаслідок системної дії еколого-ландшафтних факторів (серед яких визначальний вплив має геоморфологічний фактор) та процесів давнього і сучасного педогенезу в середньо-сухостеповому педоекотоні Північно-Західного Причорноморя утворилася своєрідна катенарна диференціація ґрунтового покриву, що включа

Основний зміст роботи