Українська діаспора: поняття, класифікація, перспективи розвитку. Формування та розселення східної та західної української діаспори. Чисельність і географія розселення й проживання українців. Етнічні процеси серед українського населення за межами України.
Значна частина наших співвітчизників внаслідок політичних обставин та через економічні негаразди в різні періоди історії розселялася по світу. Відтак, мільйони українців нині мешкають за державними кордонами України на освоєних ними землях. Крім того, принаймні 5 млн. українців живуть, у країнах зарубіжної Європи, Американського континенту і навіть в Австралії. Статистика засвідчує: на трьох українців, які проживають на території своєї держави, припадає щонайменше один, що живе за її межами.Вона умовно ділиться на «східну» (Росія 4,3 млн., Казахстан 900 тис., Молдова 600 тис., Білорусь 300 тис., узбекистан 150 тис., Киргизія 100 тис. жителів українського походження) і «західну» (США 2 млн., Канада 800 тис., Бразилія і Аргентина по 400 тис., Австралія і Франція по 40 тис., Великобританія 30 тис., Німеччина 25 тис. жителів українського походження). Частина українців відвіку проживає на територіях, які після II Світової війни увійшли з склад сусідніх з Україною держав (Польща 300 тис., Румунія 100 тис., Словаччина 40 тис. жителів українського походження). Офіційні дані говорять, що всього в світі поза межами України проживає приблизно 10 млн. чоловік, українців за походженням. Сьогодні, розглядаючи поняття «діаспора», ми, по-перше, виходимо з того, що однією з її головних ознак є перебування етнічної спільності людей за межами країни (території) їх походження в іноетнічному оточенні. Таким чином, діаспора - це стійка сукупність людей єдиного етнічного походження, яка живе в іноетнічному оточенні за межами своєї історичної батьківщини (або за межами ареалу розселення свого народу) і яка має соціальні інститути для розвитку та функціонування даної спільності.Формування української діаспори, зокрема східної, в значній мірі було зумовлено і примусовим виселенням значної кількості українських селян за межі України під час так званої колективізації, репресій української інтелігенції, а також депортації великої кількості українців із західних земель України під час і після Другої світової війни. Багато українців у XVI-XVIII ст. переселялись вільно або примусово до маєтків козацької старшини, що жила у суміжних з Україною повітах Московщини[18, c. За переписом населення 1989 р. в Росії проживало 4.4 млн. українців (ця цифра значно занижена від реальної, бо багато українців писалися росіянами). Близько 50 тис. українців в 1989 р. проживало на території Волго-Вятського економічного району, а також у Поволжжі - одному із давніх районів поселення українців. Компактністю розселення українців на Північному Кавказі виділялася Кубань (Краснодарський край), куди наприкінці XVIII ст. були виселені запорізькі козаки, а пізніше прибувало населення з України.Найбільше громадян українського походження, за офіційною статистикою, як уже згадувалося в попередньому розділі, постійно проживає в Російській Федерації (понад 2,9 мільйона осіб), Канаді (більше мільйона 70 тисяч), США (понад 893 тисячі), Молдові (від 530 до 600 тисяч), Бразилії (350-500 тисяч; у багатьох «колоніях» - селах, де мешкає 80 відсотків українців, переписів населення вже давно не було), Казахстані (майже 460 тисяч), Аргентині (близько 350 тисяч); в Ізраїлі, за неофіційними даними, сьогодні проживає від 300 до 500 тисяч осіб, які ідентифікують себе українцями; як свідчить перепис населення в Білорусі - наших земляків та їхніх нащадків зафіксовано 237 тисяч, а за твердженнями місцевих українських організацій - 700 тисяч, в Узбекистані - більше ста тисяч. У Федеративній Республіці Німеччині, за офіційним переписом, налічується 140 тисяч українців, за даними тамтешніх громадських обєднань, науковців і церков - до 300 тисяч. В Румунії перепис у 2002 році засвідчив наявність більше 61 тисячі українців, тоді як у дійсності, за різними джерелами, їх - до 300 тисяч. Трудові мігранти поступово змінюють свій статус, тобто переходять на постійне проживання, поповнюючи лави «четвертої хвилі» еміграції з України. Майже чверть століття тому в цій країні проживало близько 750 тисяч громадян українського походження, їхня поява на півночі американського континенту повязана з «трьома великими хвилями масової еміграції» з України. У 1981 році у строкатому населенні Канади українці посідали пяте місце, а ще значно раніше - третє.Отже, багато українців проживає на територіях нових самостійних держав, що утворилися після розпаду СРСР. Найбільше їх у Російській Федерації (4.4 мли чоловік), Казахстані (898 тис.), у Молдові (599 тис.) та Білорусі (290 тис. чоловік). Кількість українців та осіб українського походження в країнах далекого зарубіжжя у 1990 р. становила майже 4 млн. Найбільше їх проживає у США (1,2 млн чоловік), Канаді (1 млн), Аргентині (близько 220 тис.), Бразилії (155 тис.).
Вывод
Отже, багато українців проживає на територіях нових самостійних держав, що утворилися після розпаду СРСР. Найбільше їх у Російській Федерації (4.4 мли чоловік), Казахстані (898 тис.), у Молдові (599 тис.) та Білорусі (290 тис. чоловік). Кількість українців та осіб українського походження в країнах далекого зарубіжжя у 1990 р. становила майже 4 млн. Найбільше їх проживає у США (1,2 млн чоловік), Канаді (1 млн), Аргентині (близько 220 тис.), Бразилії (155 тис.). Польщі (350-600 тис.), Румунії (250-280 тис.). Чехії й Словаччині (150 тис.). Франції (45 тис.), Англії (майже 30 тис.). Ансгралії (35 тис. чоловік). За океаном живуть в основному нащадки емігрантів, які виїхали із Західної України наприкінці XIX - початку XX ст. у звязку з безземеллям та національним гнобленням. Усього у світі налічується понад 47 млн українців.
Список литературы
1. Бушин М.М., Чубіна Т.Д. Українці в світі. - Черкаси, 2003.
2. Винниченко І. Українці в державах колишнього СРСР: історико-географічний нарис. - Житомир, 1992.
3. Євтух В.Б. Українська діаспора: шляхи формування та сучасні процеси // Український географічний журнал. - 1993. №1. - С.53-57.
4. Заставний Ф.Д. Східна українська діаспора. - Львів: Світ, 1992.
5. Заставний Ф.Д. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах. - Львів: Світ, 1991.
6. Зігалов В., Довер О. Українці вдома і в світі. Основні етапи демографічної історії українського народу // Дзвін. - 1993. - №4-6.
7. Ігнатов В.О., Школьняк В.М. Українська діаспора: проблеми і перспективи // Філос. і соціол. думка. - 1991. - №10. - С.8-17.
8. Історія української еміграції. Навч. посібник / Б.Д. Лановик, Р.Т.Громяк, М.В.Трофяк та ін. - К.: “Вища школа”, 1997.
9. Крамарчук Т.Д. До питання збереження етнічної самосвідомості українців у республіці Башкортостан // Укр. істор. журнал. - 2000. - № 1. - С. 109-114.
10. Кубійович В. Українська діаспора в СРСР у світлі переписів населення - Мюнхен, 1979.
11. Марунчак М. Українці в СРСР поза кордоном УРСР. - Вінніпег, 1974.
12. Национальный состав населения СССР. По данням Всесоюзной переписи населения 1989 г. - М.: Финансы и статистика, 1991.
13. Попок А. Національно-культурне відродження українців у Росії на межі ХХ-ХХІ ст. // Визвольний шлях. - 1998. - №2. - С. 159-164.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
