Історичні особливості розвитку релігій і конфесій в Україні. Особливості компонентної та управлінської функціональних структур релігійної сфери. Соціальна структура віруючих і їх інтегральне районування. Внутрішня структура географії релігії в країні.
В умовах незалежної України активно розвивається релігія - духовний феномен суспільства, віра в існування певного природного чи надприродного буття, яке править долею кожної людини та цілого суспільства і на яке можна впливати релігійною культовою діяльністю. Географія релігії як складова частина системи географічних наук в Україні не набула достатнього розвитку, хоч уже відомі дослідження українських географів територіальної організації релігійної сфери на різних геопросторових рівнях. Мета дисертаційної роботи полягає у тому, щоб висвітлити особливості географії релігійної сфери України та розробити деякі теоретичні аспекти географії релігії як науки. Основними методами дослідження є: порівняльно-географічний (застосовувався при дослідженні територіальних аспектів різних складових релігійної сфери), статистичний (при виділенні релігійно-географічних районів та визначенні територіального ядра регіональних конфесій), картографічний (при вивченні і при побудові картографічних моделей територіальної диференціації різних складових релігійної сфери), ретроспективний (при дослідженні історико-географічних особливостей розвитку релігій і конфесій в Україні), метод аналізу культових споруд (при релігійно-географічному районуванні і при дослідженні розташування культових споруд) та інші. серед чинників розвитку територіальної організації релігійної сфери виділено індивідуальний (особистісний) чинник (цей чинник ряд фахівців не визнають, наші дослідження показали, що індивідуальний чинник не лише діє у релігійному житті, а й у ряді випадків має вирішальний вплив на територіальну організацію релігійної сфери);У даному розділі розглядаються такі базові питання географії релігії як науки у системі географічних наук: основні риси історії географічного дослідження релігійної сфери, обєкт і предмет географії релігії, структура географії релігії; розглядається методика географічного дослідження релігійної сфери, що використовується у нашій роботі, а також чинники, які впливають на територіальну організацію релігійної сфери як предмет дослідження географії релігії. Компонентна структура релігійної сфери поділяється на: 1) релігійно-конфесійну структуру релігійної сфери - це сукупність релігій, конфесій, релігійних напрямів і течій тощо, що взаєморозміщені і функціонують на певній території; 2) власне компонентну структуру релігійної сфери - це сукупність тих функціональних складових релігійної сфери (віруючі, їхні релігійні організації, обєкти поклоніння, культові споруди та ін.), що взаєморозміщуючись на певній території, входять у склад окремих релігій, конфесій, релігійних напрямів і течій тощо, визначаючи функціонування останніх. У структурі географії релігії виділяється група “просторових” підрозділів (1.Географія релігії світу; 2.Географія релігії регіонів світу; 3.Географія релігії окремих держав (країн); 4.Географія релігії України) і група компонентних підрозділів, що, в свою чергу, поділяється на дві підгрупи:1)релігійно-конфесійну, 2)власне компонентну. У власне компонентній підгрупі виділяються такі підрозділи географії релігії: 1.Географія віруючих та їхніх релігійних організацій (в цьому підрозділі виділяється географія кожної складової конфесій: географія громад віруючих та самих віруючих, географія монастирів і чернецтва, географія релігійної освіти і науки, географія адміністративно-територіального устрою конфесій тощо); 2.Географія сакрального мистецтва, релігійного виробництва та господарської діяльності конфесій (окреме місце в цьому підрозділі займає географія культових споруд); 3.Географія конфесійного місіонерства; 4.Географія прочанства (або паломництва), релігійного (або сакрального) туризму, релігійних міграцій та обєктів поклоніння (релігійних обєктів рекреації і туристичного відвідування); 5.Географія релігійних конфліктів. Показник локалізації релігійних організацій конфесії, релігії чи їх групи та індекс конфесійності, разом із показниками кількості релігійних організацій та їх питомої ваги, лежать в основі методики виділення територіального ядра конфесії (релігії, релігійної течії) і визначення її регіональності (зокрема, показник локалізації релігійних організацій конфесії та індекс конфесійності у територіальному ядрі конфесії на 2-3 порядки (у 100 - 1000 разів) вищі, ніж у регіоні найменшого розвитку конфесії, а кількість релігійних організацій становить тут понад 90% від її загальної кількості).Релігійно-географічний район (РГР) - це регіон України, на території якого проявляються стійкі специфічні ознаки (властивості, особливості) релігійної сфери, що сформувалися під впливом історичних та сучасних чинників і які відрізняють його від інших регіонів. Крім РГР, виділяються й інші елементи територіальної структури релігійної сфери - релігійно-географічні вузли, центри і ядра та пункти. В основі їх виділення лежить функціональна неоднорідність корінних ланок концентрації релігійного життя, їх територіальне поєднання та функціональні звязки (в межах одного чи кількох поселень), а також територ
План
2. Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
