Географія, природне середовище Вольностей Війська Запорозького, та природокористування запорозьких козаків (1734-1775) - Автореферат

Частково таке явище пояснюється зняттям політичної цензури та розширенням можливостей дослідника у роботі з джерелами, а також із виходом української історичної науки з-поза “залізної завіси” ізоляції. З іншого боку, вихід української науки у світовий простір історичного пізнання, зняття ідеологічних обмежень дають дослідникові потужний стимул застосувати нові підходи й методи до колись досліджуваних обєктів, і здобути нові знання з нових предметів та тем дослідження. Якщо екстраполювати окреслені явища на проблематику історії Запорожжя, то виявиться цілий комплекс проблем, нині відкритих для дослідників, які не могли бути глибоко висвітлені за часів радянської історіографії. Саме до таких проблем належить економічне підґрунтя ліквідації останньої Запорозької Січі, про яке українські дослідники почали обережно писати з часів Н.Полонської-Василенко, але за радянських часів висновок про небажання царизму заохочувати формування внутрішнього конкурента в сфері суспільно-економічного устрою не міг бути відкрито сформульований. Обсяг досліджуваних тем охоплює довкілля та його звязок з людьми, проблему реального і “ментального” (такого, яким він мислився) кордону Вольностей, та динаміку офіційних кордонів за міжнародними угодами; не залишилися поза межами дослідження й ті стосунки, в які неодмінно втручається людина, заселяючи цей край: екосистеми степу, лісу, Великого Лугу та їхній вплив на організацію життєдіяльності людини; сюди ж дотичне й висвітлення водної системи Вольностей, річок і урочищ, та їхнього впливу на життєдіяльність людини та процеси колонізації степу.Джерелами до написання роботи послужили діловодні документи - ордери, рапорти, промеморії, епістолярні памятки епохи (до цієї групи увійшли рукописні матеріали Архіву Коша Нової Запорозької Січі, що зберігаються в ЦДІАК та два опубліковані томи з корпусного видання Архіву Коша Нової Запорозької Січі, а також запорозькі документи, зібрані і опубліковані в різні часи), сучасні досліджуваному періодові географічні описи, що виконувалися Географічним Товариством Російської Академії Наук, карти місцевості, створені і опубліковані в різні часи існування Запорожжя, які відображають цю територію в хронологічних межах з початку ХУІІСТ до початку ХХСТ. Якщо поставити проблему ширше - як одну в низці всіх історико-географічних проблем Запорожжя, то тут чимало цікавих аспектів було досліджено не тільки в часи до першої світової війни, але й в міжвоєнний час. Тому територія, на яку претендували запорожці у ХУІІІ ст. була більшою за ту, яку їм відводили сюзерени - Туреччина в особі кримського хана i Російська імперія. Таким чином, розглядаючи територію Запорозьких Вольностей ХУІІІ ст. стикаємося із подвійним обєктом дослідження, себто, Запорозькими Вольностями як із офіційно обмеженою територією, що весь час змінює свої кордони, i водночас, із фактичною територією життєдіяльності запорожців, що ґрунтувалася на їхньому традиційному розумінні своїх прав на Вольності.