Географічне дослідження топонімічної системи України - Автореферат

Це стосується й топоніміки, яка окрім свого пограничного положення в географії, може бути охарактеризована ще й як наскрізна для неї, що охоплює усю родину географічних наук. Інтеграція топоніміки з географічними науками потребує вирішення проблеми стосунків в системі “топонімія - географія” на сучасних теоретико-методологічних засадах, обґрунтування напрямів топонімо-географічних досліджень; перегляду, уточнення та оновлення концептуальних положень топоніміки, виходячи із новітніх здобутків географії; розкриття з конструктивістських позицій закономірностей просторово-часової організації топонімічної системи України; розробки концепції топонімічної карти та принципів картографування топонімічних територіальних систем країни тощо. Актуальність зумовлюється і практичною необхідністю узагальнення вітчизняного досвіду топонімо-географічних досліджень, здійснення цілісного комплексного топонімо-географічного забезпечення України як території, на якій протягом історичного часу в умовах різних географічних формацій склалася лише їй притаманна унікальна культура географічних назв, що потребує свого всебічного дослідження методами конструктивної географії. Для їх реалізації застосовані методи: картографічні (основний метод дослідження, що застосований при розробці картографічних моделей, які характеризують просторово-територіальні властивості топонімічної системи України), порівняння (для порівняльної характеристик топонімічних систем окремих регіонів та територій країни), просторового аналізу (для виявлення та зясування просторових відмінностей у територіальній організації топонімічних систем), моделювання (для побудови моделей картографічного опрацювання топонімічної інформації, структури топонімічних банків даних території України, представлення топонімічної інформації у вигляді формально-знакових моделей), системного підходу (розгляд топонімів як специфічної суспільно-географічної системи, що утворюють певну цілісність, спільність за особливостями утворення, номінації, звязками, структурою та функціями), статистичний (для формування вибірки топонімів, узагальнення та аналізу кількісного поширення топонімічних явищ і характеристик, кореляційного аналізу взаємозвязків топонімічних територіальних систем з іншими географічними системами), історичний (для характеристики динаміки топонімічних територіальних систем, зясування походження окремих топонімів), класифікації (для систематизації топонімічної інформації, укладання семантичної, категорійної, територіальної, кількісної класифікації топонімів України, розробки класифікації топонімічних карт), районування (для виділення принципів та методів здійснення топонімічного районування території України), геоінформаційний (для системної організації топонімічної інформації засобами баз та банків даних, розробки електронних топонімічних інформаційно-пошукових програм, укладання електронних топонімічних карт), топонімічний і географічний методи в широкому їх розумінні. Зокрема в роботі: - суттєво поглиблені та розширені теоретико-методологічні засади топонімо-географічного дослідження топонімічної територіальної системи України, надано авторських визначень дефініцій “топоніміка”, “топонімічна територіальна система”, “топонімічна карта”, обґрунтовано виділення у структурі топоніміки нових розділів - “гідроороніміки”, “геостратоніміки”, “екотопоніміки”;ТТС України знаходилася в постійному динамічному русі, відчувала вплив багатьох народів, тому віддзеркалює сьогодні географію минулого. Так формується поняття про топонімічну геоінформацію - специфічний географічний інформаційний ресурс, що при науковому його вивченні здатний найширше розкрити культурологічні, етнографічні, краєзнавчі аспекти цієї сфери суспільного життя народу, а отже, значно розширити уявлення про образ населеної ним території. Зокрема, в Україні накопичений величезний за обсягом топонімічний матеріал, але переважно регіонального та локального характеру, застаріла концептуальна база; відсутній систематичний моніторинг топонімічної системи країни; низька ступінь застосування сучасних інформаційних технологій та методів досліджень; необхідність складення узагальнюючих та водночас максимально детальних та інформативних топонімічних карт; здійснення на підставі цього топонімічного районування України - виділення самобутніх топонімічних регіонів та їхній детальний географічний опис тощо. Виходячи з мети та завдань дослідження, до процесу збирання інформації сформульовані вимоги: а) відбір та формування переліку топонімів, репрезентативного щодо всієї ТТС України (загальнодержавний рівень) за характеристиками, різновидами, обсягом генетичних й видових категорій топонімів тощо; Розроблений банк даних “Топонімія України” включає 2311 географічних назв, окремі ТБД уміщують топонімів та інформацію про них: “Гідроніми” - 544 назви (23,6% всіх топонімів), “Ороніми” - 138 назв (6,0%), “Гідроороніми” - 55 (2,4%), “Геостратоніми” - 175 (7,6 %), “Екотопоніми” - 54 (2,3%), “Ойконіми (полісоніми)” - 1345 (58,1 %).Топоніміка явля

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ