Геодинамічна еволюція Чорноморської мегазападини та структур її обрамування (за геофізичними даними) - Автореферат

Проте жодна з запропонованих геодинамічних моделей формування і розвитку Чорноморської мегазападини не здатна адекватно пояснити наявні геолого-геофізичні дані вивчення її глибинної будови, магматизм і режим осадконакопичення структур обрамлення, сейсмостратиграфію морських відкладів, включаючи їх локальні та регіональні деформації різного віку. У звязку з цим вирішення проблеми створення геодинамічної моделі формування і еволюції Чорноморської мегазападини з урахуванням нових геолого-геофізичних матеріалів і технологій їхньої обробки і інтерпретації уявляється актуальною. Уперше для Чорноморської мегазападини визначено дві стадії її формування: прогресивну, у процесі якої сформувалися два палеосклепіння, що повязані з підйомом Східного і Західного мантійних діапірів; регресивна стадія повязується з різким (за механізмом пландж-принципу) зануренням палеосклепінь у внутрішні області мантійних діапірів, що ознаменувалося відповідною екстракцією їхнього магматичного матеріалу по зоні глибинного Циркумчорноморського розлому. Робота над дисертацією включала експедиційні експериментальні спостереження, теоретичні розробки апаратурно-методичного та програмно-алгоритмічного забезпечення морських геофізичних досліджень, обробки й інтерпретації отриманих даних, а також переінтерпретацію, узагальнення та аналіз наявного геолого-геофізичного матеріалу, побудову геодинамічної моделі еволюції Чорноморської мегазападини. Основні положення і результати дисертаційних досліджень доповідалися й обговорювалися на: міжнародному симпозіумі “Теплова еволюція літосфери і її звязок із глибинними процесами” (Москва, Росія, 1989); міжнародній конференції “Нові технології в геотермічних вимірах у свердловинах” (Берлін, Німеччина, 1993); 5-ому міжнародному симпозіумі “Теплові потоки і структура літосфери” (Костелець над Чорним Лісом, Чеська республіка, 2001); міжнародних конференціях “Теплове поле Землі і методи його вивчення” (Москва, Росія, 1997, 1998, 2000, 2002); 3-ій міжнародній конференції по нафтовій геології і газогідратному потенціалу Чорного і Каспійського морів (Нептун-Констанца, Румунія, 1998); 2-ому Балканському Геофізичному Конгресі і виставці (Стамбул, Туреччина, 1999); 1-ій міжнародній конференції “Тектоніка і нафтогазоносність Азово-Чорноморського регіону (Крим, Гурзуф, 1999); XIII міжнародній школі з морської геології (Москва, 1999); міжнародній науковій конференції “Геологія Чорного моря” (Київ, 1999); міжнародній конференції “Теоретичні і практичні проблеми інтерпретації потенційних полів” (Київ, 1999); 62-ій конференції Європейської асоціації геовчених і інженерів, (Глазго, Великобританія, 2000); міжнародній геофізичній конференції і виставці (Бухарест, Румунія, 2000); 2-ій міжнародній конференції “Тектоніка і нафтогазоносність Азово-Чорноморського регіону в звязку з нафтогазоносністю пасивних окраїн континентів” (Крим, Гурзуф, 2000); семінарі “Георифт, ЄВРОБРИДЖ і Кавказ” (Гурзуф, Крим, 2000); наукової конференції професорсько-викладацького складу геологічного факультету Київського національного університету ім.Проте, по суті до середини 50-х років ХХ ст., вся інтерпретація геологічної сутності земної кори Чорного моря, а, отже, і висновки про її тектонічну природу, зводилися до інтерполяційних побудов, що спиралися на матеріали дослідження навколишньої суші. В результаті цих досліджень було встановлено значну потужність осадових відкладів, стоншення консолідованої кори і відсутність в центральній частині Чорного моря “гранітного шару”, що вимагало перегляду колишніх уявлень про тектонічну природу депресії Чорного моря. В межах Чорноморської мегазападини виконано значний обсяг геофізичних досліджень, результати яких дозволяють на більш високому науковому рівні висвітлити основні проблеми глибинної будови й історії геологічного розвитку цього регіону. Аналіз щільнісної моделі кори дозволив зробити надзвичайно важливий висновок про те, що в земній корі глибоководної частини Чорноморської мегазападини зосереджено маси щільних порід, які, ймовірно, являють собою інтрузивні тіла основного та ультраосновного складу. У центральній частині Західно-Чорноморської западини, між підняттями Дружба і Полшкова, межа кора-мантія залягає на глибині 22-26 км, а потужність консолідованої кори складає 9-14 км.Розроблено за єдиною концепцією походження і розвитку Середземноморського складчастого поясу геодинамічну модель формування і еволюції Чорноморської мегазападини, яку віднесено до Персько-Британського гарячого поясу з характерним інтенсивним глибинним магматизмом та сполученням тектонічних напруг стиснення та розтягання. Чорноморська мегазападина зазнала у своєму розвитку дві стадії. Регресивна стадія повязується з палеоцен-еоценом, коли відбулося різке занурення палеосклепінь у внутрішні області мантійних діапірів, що ознаменувалося відповідною екстракцією їхнього магматичного матеріалу уздовж глибинного Циркумчорноморського розлому. Формування палеосклепінь закінчилося в пізній крейді, а вже в палеогені відбулося їхнє різке за

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РОБОТИ