Вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на характер геоботанічного районування, конфігурація і структура ареалу. Фізико-географічне районування України. Біоценотична класифікація, картографування та районування за аналогічними та гомологічними ознаками.
В результаті ареал якогось одного фактора в межах його оптимальних значень може бути зміщений щодо ареалу конкретного виду, а іноді і взагалі не збігатися з ним. А нам важливо мати на увазі правило мінімуму, яке проголошує, що при певному мінімальному значенні якогось одного істотного для організму параметру навколишнього середовища зміни в сприятливий бік інших факторів уже не спричинюють очікуваного позитивного впливу. Інтразональні угруповання в жодній зоні не утворюють зональних (плакорних) біоценозів (це вузьке розуміння терміну) або виходять на плакор в інших (звичайно сусідніх) зонах, використовуючі* інтразональні місця життя як сховища в межах несприятливої для них зони (долинні діброви в степовій зоні, що виходять на плакор далі на північ). Подолавши одного разу перешкоду, вид може розселитися на нову територію, розширити свій ареал. Область первинного виникнення виду-первинний ареал - може тому бути в межах якоїсь частини сучасного ареалу, але може бути й поза його межами.Біотичні фактори впливають не тільки через різні безпосередні взаємодії різних видів організмів. Дуже часто вони мають побічний характер, впливаючи звичайно через трансформації середовища життя (включаючи зміни абіотичних факторів). Зональні умови найбільше виражені на плоских міжріччях в межах невеликих абсолютних висот (до кількох сотень метрів), в межах «середніх» едафічних норм (виключаючи погано дреновані, занадто засолені, карбонатні, піщані та інші місця). Організми розселяються в напрямі від оптимальних територій до територій з менш сприятливими умовами.
Вывод
Біотичні фактори впливають не тільки через різні безпосередні взаємодії різних видів організмів. Дуже часто вони мають побічний характер, впливаючи звичайно через трансформації середовища життя (включаючи зміни абіотичних факторів). Основні фактори середовища передусім визначаються зональністю в розподілі температур та опадів по земній кулі.
Зональні умови найбільше виражені на плоских міжріччях в межах невеликих абсолютних висот (до кількох сотень метрів), в межах «середніх» едафічних норм (виключаючи погано дреновані, занадто засолені, карбонатні, піщані та інші місця). Такі умови прийнято називати плакорними.
Організми розселяються в напрямі від оптимальних територій до територій з менш сприятливими умовами. Разом з тим при «однаковій сприятливості» після зняття якихось перешкод відбувається взаємний обмін особинами різних видів. Проте в такому разі інтенсивніший потік іммігрантів (вселенців) із численніших популяцій. Отже, активніше розселяються найкраще розвинені види з більшою чисельністю на одиницю площі.
В межах території України виділяють декілька територіальних зон поширення організмів.
Кожен виділений при районуванні регіон індивідуальний, тобто окреслений однією неперервною межею. При районуванні (в разі регіонального підходу, на відміну від топологічного) виходять із специфіки розподілу, з переважання того чи іншого типу територіальних угруповань організмів (типу фауни, флори, угруповання).
Для класифікації біоценозів використовують уже розроблені в фітоценології схеми, оскільки рослинність виступає найзручнішим індикатором усього біотичного угруповання.
Класифікацію за гомологічними ознаками в принципі можна застосувати і до біоценозів (і до рівня формації вона практично дуже поширена), і до біофілот.
Список литературы
1) Блинников В.И. Зоология с основами экологии. - М.: Просвещение 1990. - 224 с.
3) Второв П.П та ін. Біогеографія. - К.: Вища школа, 1982. - 239 с.
4) Дивосвіт природи Чернігівщини. Навч. посіб. для вчителів. Колектив авторів під заг. ред. Ю.О. Карпенка. Чернігів: 2001. 186 с.
5) Дроздов Н.Н., Манеев А.К. В мире животных. - М.: Агропромиздат, 1987 221 с.
6) Екофлора України./ Дідух Я.П., Плюша П.Г., Протопопова В.В. та ін. - К.: Фітосоціонептр, 2000. - 284 с.
7) Зелені скарби Чернігівщини. // Кол.авт. під заг. ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів: 2004. 84 с.
8) Карпенко Ю.О., Лукаш О.В. Охорона рідкісних видів на Чернігівщині та їх зведення в культуру // Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі. Київ, 1997.-С 19-29.
9) Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. - К.: Вища шк., 1988. - 295 с
10) Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. - Суми: Університетська книга, 2003. - 591 с.
11) Наумов Н.П., Картпашев Н.Н. Зоология позвоночных: В 2 ч. - М.: Высш. шк., 1979. - Ч. 1-2.
12) Наумов СП. Зоология позвоночных. - М.: Просвещение, 1973. -421 с.
13) Самарський С.Л. Зоологія хребетних. - К.: Вища школа, 1976.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
