Геоінформаційне еколого-географічне картографування: теорія і практика досліджень - Автореферат

Результативність цих досліджень значно зростає за рахунок інтенсивної інформаційної взаємодії між базами даних та побудовою електронних карт на основі сучасних геоінформаційних технологій, що спонукає до формулювання теоретико-методологічних та методичних основ геоінформаційного еколого-географічного картографування і обґрунтовує актуальність теми роботи. Реалізація сформульованої мети зумовила постановку та вирішення наступних задач: - розробити теоретичну концепцію, вихідні методологічні та методичні принципи автоматизованого укладання і використання еколого-географічних карт на основі спеціалізованої ГІС; визначити базовий поняттєвий апарат та основні принципи здійснення геоінформаційного еколого-географічного картографування; виділити особливості використання способів та прийомів в геоінформаційному еколого-географічному картографуванні; Для досягнення мети на основі обраної методології у роботі застосовано методи: системного підходу, аналізу та синтезу для окреслення головних ознак, принципів та понять геоінформаційного еколого-географічного картографування; наукової класифікації - для виділення основних тематичних груп карт; ландшафтно-екологічний, інформаційний, кібернетичний, стохастичний, структурно-графічного моделювання - для вивчення обєктів картографування; описовий та історичного порівняння - при аналізі основного доробку в галузі еколого-географічного картографування; геоінформаційного картографування - при розробці зразків карт; картосеміотичний - при розробці легенд еколого-географічних карт.У першому розділі "Теоретико-методологічні основи геоінформаційного еколого-географічного картографування" виявлено, що геоінформаційне еколого-географічне картографування є новим актуальним проблемно-орієнтованим напрямом тематичної картографії, який характеризується різноманіттям теоретичних установок і конкретного змісту. Головною специфічною рисою геоінформаційного еколого-географічного картографування є його проблемна орієнтованість, яка передбачає цілеспрямоване (за тематикою, потенційним користувачем) проектування, створення та практичне застосування картографічних моделей, що подаються як інструмент для вирішення конкретних завдань в межах вузької практичної спрямованості. В процесі дослідження доведено, що геоінформаційне еколого-географічне картографування посідає центральне місце на перетині компютерної картографії (як реалізації ментальної схеми картографування за допомогою засобів компютерної графіки чи систем автоматизованого проектування), ГІС, телекомунікації, системного картографування, аерокосмічних методів та цифрової картографії. Методологія геоінформаційного еколого-географічного картографування охоплює визначення обєкта, предмета, завдань, сукупності засобів дослідження, формує уяву щодо послідовності дій в процесі вирішення поставлених завдань і включає взаємодію наукових підходів, принципів, територіальних (просторових) та змістовно-компонентних рівнів картографування. Стохастичний підхід в геоінформаційному еколого-географічному картографуванні означає використання різноманітних імовірнісних методів (обчислення узагальнюючих показників, обчислення їх вірогідності, вивчення законів розподілу, перевірка теоретичних концепцій тощо) на етапі проведення геоінформаційного аналізу даних; розгляду створених картографічних моделей в якості випадкової реалізації певних процесів на етапі їх використання (прогнозування розвитку явищ в просторі та часі, визначення провідних факторів розміщення та розвитку явищ тощо).Розробка теоретичних та практичних основ геоінформаційного еколого-географічного картографування збагачує загальну теорію картографії та геоінформаційного картографування і є методичною основою для виконання науково-дослідних робіт, впровадження їх результатів в практику та розвязує наукову проблему автоматизованого створення і функціонування еколого-географічних картографічних творів в сучасному геоінформаційному середовищі шляхом формування нового проблемно-орієнтованого напряму тематичної картографії. На основі аналізу теоретичних розробок, що сьогодні існують в екологічній картографії та геоінформаційному картографуванні, сформульовано теоретико-методологічні основи геоінформаційного еколого-географічного картографування, яке стало гнучким інструментом неперервного накопичення та оперативного представлення великої кількості різноманітної інформації щодо просторових обєктів, які характеризують стан різних територій в еколого-географічному відношенні. Основу теоретико-методологічної концепції геоінформаційного еколого-географічного картографування складає розроблений його поняттєво-термінологічний апарат, який базується на визначених структурних блоках: обєктно-предметному; проблемної орієнтації; територіальної визначеності; геоінформаційному, що сформували відповідні поняттєві групи. Методологія геоінформаційного еколого-географічного картографування включає систему принципів, наукових підходів, територіальних та змістовно-компонентних рівнів картографування, які вза

2. Основний зміст дисертації