Геноцид як злочин - Курсовая работа

«Геноцид»… В написанні реферату необхідно звернути увагу на те, що ця тема дуже актуальна, так як саме цей злочин надзвичайно небезпечний і завдає будь-якій державі і народу непоправної шкоди. Так, існує проблема того, яким чином і в яких межах застосовні норми про злочини проти світу і безпеки людства, як вони конкурують з нормами, що передбачають відповідальність, наприклад, за злочини проти особистості або суспільної безпеки. У звязку з цим досить актуальною бачиться також проблема співвідношення міжнародно-правових норм про кримінальної відповідальності за геноцид (а злочинність цього діяння вперше сформульована як раз в нормах міжнародного права) та відповідних приписів національного кримінального законодавства. У вітчизняній науці досі немає спеціального дослідження, присвяченого юридичного значення цього злочину - в наявних роботах загально кримінального плану приділено увагу в основному складу геноциду лише як одного із злочинів проти миру і безпеки людства.Для визначення можливості надання зворотної сили Конвенції про попередження злочину геноцид і покарання за нього 1948 р. насамперед,необхідно виходити з наявності або відсутності правових підстав такого застосування. Кочої, спроби кваліфікувати сьогодні як геноцид знищення національних або релігійних груп, що мало місце задовго до її прийняття, до появи в міжнародному праві самого поняття «геноцид», на мій погляд, є неправомірними (тим більше, що Конвенція зворотної сили не має). Погоджуючись з наведеною точкою зору слід зазначити, що Конвенція 1948 р. не тільки визнає, що упродовж всієї історії геноцид завдавав великих втрат людству, але і не містить положень, що обмежують сферу її застосування, на відміну від Віденської Конвенції, яка вступила в силу набагато пізніше і природно не може мати зворотної дії. Неможливо і несправедливо кваліфікувати знищення національних або релігійних груп за законами, що діяли на момент їх вчинення, так як до прийняття Конвенції 1948 р. не існування жодної правової норми, що передбачає відповідальність за геноцид, який не можна не тільки кваліфікувати, але й навіть порівнювати з вбивством. У такому разі зрозуміла трактування поняття «геноциду» про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948р.: злочин проти національної, етнічної, расової групи».Якщо історичним витоком геноциду можна назвати націоналізм і расизм, то пізніше геноцид став відбуватися на ґрунті офіційної політичної доктрини. Ідея нацизму (яку нерідко її прихильники називають ідеєю «національної єдності») вимагає принесення в жертву національної меншини, а торжество політичної тоталітарної ідеології - знищення інших партій. Будь то націоналістична або тоталітарна політична система, кожна з них виходить з одного і того ж світогляду: домагання на володіння абсолютною істиною і заперечення всякого інакомислення. Обмежити концепцію геноциду расизмом і націоналізмом - значить замовкнути вбивства в імя ідеології тоталітаризму. Приклади сталінського режиму демонструють слабкість і вразливість концепції геноциду, не дає підстав покарати винних у злочинах проти прав людини, які формально не укладаються в рамки злочину геноциду, що підпадає під юрисдикцію міжнародного права.Георгій Хомизури ставив подібне питання в своїй роботі «Соціальні потрясіння в долях народів (на прикладі Вірменії)», однак, він виходив з «первісного значення» терміна «геноцид» і його відповідь зводився до наступного: «Після того, як Р. Лемкін ввів у вживання термін «геноцид», він став іноді використовуватися некоректно. «Геноцид народів Північного Кавказу» під час другої світової війни був не геноцидом, а депортацією, бо безпосередньої мети знищення не спостерігалося». Необхідно також розуміти, що надання зворотної сили Конвенції 1948 р. в основному виключає можливість персональної відповідальності осіб, причетних до організації та здійснення геноциду причини давності злочину, тоді як можливість політичної відповідальності держави, відшкодування фінансового та територіального шкоди зберігає свою силу. Так, наприклад, факт геноциду вірмен, греків, ассирійців, організований і здійснений владою Османської Туреччини визнали і осудили багато держав світу і впливові міжнародні організації (Європейський парламент, Рада Європи, Підкомісія ООН з прав людини, Всесвітня рада церков та ін..) проте засудження геноциду неповинно виражатися лише констатацією історичного факту, виключаючи можливість правової оцінки зазначених подій на основі положень Конвенції про попередження злочину геноциду і кару за нього10 грудня 1948 р., так як безкарність злочину породжує вседозволеність і зазначає вчиненню нових злочинів.Основним безпосереднім обєктом геноциду треба визнати тільки безпеку людства, так як юридично допускається вчинення цього злочину і в мирний час, і у внутрішньодержавній політиці. Текстуальний аналіз норми про геноцид змушує говорити про існування додаткового безпосереднього обєкта даного злочину - життя і здоровя людей, що належать до демографічних груп. Відповідно, потерпілими від ць

Зміст

Вступ

1. Геноцид: історична та правова характеристика поняття

1.1 Геноцид, як ґрунт офіційної політичної доктрини

1.2 Соціальні аспекти геноциду

2. Обєкти геноциду

2.1 Субєкт та субєктивна сторона

3. Правові проблеми геноциду в сучасному світі

Висновок

Література