Генезис становлення та розвиток кримінально-виконавчої системи незалежної України - Статья

А тому старі авторитарні методи організації виконання покарань, що базувалися на підтриманні жорсткого режиму відбування покарання, все менше сприяли утвердженню законності та правопорядку в органах і установах виконання покарань. Першим кроком на шляху оновлення кримінально-виконавчої системи України стало ухвалення Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 1991 р. Відтоді реформа кримінально-виконавчої системи України, яка планомірно здійснюється, зорієнтована на виконання покарань з урахуванням міжнародного досвіду й актів, що стосуються прав людини, принципів гуманізму, демократизму, справедливості, диференціації та індивідуалізації виконання покарань. Усе це створило обєктивні передумови поглиблення реформування, підвищення рівня служби виконання покарань, надало можливість соціально переорієнтувати діяльність ДПТС України як центрального органу виконавчої влади на якісно нову роботу з урахуванням міжнародного досвіду, принципів гуманізму, законності, демократизму, справедливості, диференціації та індивідуалізації виконання покарань [3, с. До даних принципів КВК України відносить принципи невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання право-слухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що наявний досвід пенітенціарного будівництва, відновлені справжні історичні факти, їх оцінка і переоцінка з позицій безперервного поступального суспільного розвитку можуть стати основою сучасного процесу вдосконалення кримінально-виконавчої політики, її трансформації в пенітенціарну, реформування вітчизняного законодавства і практики виконання покарань.

Основний зміст статті

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що наявний досвід пенітенціарного будівництва, відновлені справжні історичні факти, їх оцінка і переоцінка з позицій безперервного поступального суспільного розвитку можуть стати основою сучасного процесу вдосконалення кримінально-виконавчої політики, її трансформації в пенітенціарну, реформування вітчизняного законодавства і практики виконання покарань.

1. Шумихин В. Г. Реформа уголовно-исполнительного законодательства в условиях перехода к рыночной экономике / В. Г. Шумихин, С. А. Рожков // Государство и право. 1992. № 7. С. 54-59.

2. Концепція «Основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи в Україні»: схвалена Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лип. 1991 р. № 88 // ЗПУ України. 1991. № 5. Ст. 148.

3. Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Бараш Євген Юхимович. Х., 2006. 189 с.

4. Радов Г. О. Роль та місце пенітенціарної системи в структурі державного управління України / Г. О. Радов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. 1997. № 1 (2). С. 5-10.

5. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 лип. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3-4. Ст. 21.

6. Льовочкін В. А. Концептуальні питання реформування кримінально-виконавчої системи України / В. А. Льовочкін // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. 2002. № 7. С. 3-12.

7. Пузирьов М. С. Реалізація принципу гуманізму виконання і відбування покарання в умовах ізоляції засуджених / М. С. Пузирьов, М. І. Лисенко // Право і суспільство. 2012. № 6. С. 141-145.

8. Пташинський О. Б. Правові проблеми реформування пенітенціарної системи в Україні: дис.. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Пташинський Олександр Борисович. К., 2001. 185 с.

9. Даниленко В. Сталінізм на Україні: 20-30 ті роки / В. Даниленко, Г. Касьянов, С. Кульчицький. К., 1991.

10. Богатирьов І. Г. Виправний центр як субєкт запобігання злочинам: монографія / [Богатирьов І. Г., Зубов Д. О., Маковій В. В.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. К.: ВД «Дакор», 2014. 232 с.

11. Бодюл Є. М. Правові та організаційні засади виконання покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу: дис.... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Бодюл Євген Миколайович. К., 2005. 234 с.

12. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не повязані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): дис.. доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Богатирьов Іван Григорович. К., 2006. 500 с.

13. Петрова Н. Гуманізація покарання як засіб зниження злочинності / Н. Петрова // Право України. 1993. № 9. С. 30-34.

14. Мостепанюк Л. О. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання: дис.. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Мостепанюк Людмила Олександрівна. К., 2005. 196 с.

15. Зінченко С. А. Наукове та кадрове забезпечення процесу реформування Державної кримінально-виконавчої служби України / С. А. Зінченко // Державна пенітенціарна служба України: історія, сьогодення та перспективи розвитку у світлі міжнародних пенітенціарних стандартів та Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 28-29 берез. 2013 р.). К.: Державна пенітенціарна служба України, 2013. С. 45-54.

16. Про Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України: Указ Президента України від 8 листоп. 2012 р. № 631/2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: show/631/2012.