Генеза та функціонування числової символіки в поезії ХХ ст. - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 109
Розвиток символізму як літературного напряму в ХІХ ст. Специфіка російського символізму. Числова символіка у творах поетів-символістів ХХ ст. Образи і символи в поемі О. Блока "Дванадцять". "Поема без героя" А. Ахматової: символи і їх інтерпретація.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
знак, прикмета, ознака) - літературний напрям кінця ХІХ - початку ХХ століття, основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на символ. Символізм зародився у Франції і поширився в інших європейських країнах (Англія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Норвегія, Росія). Символізм як сформований літературний напрям починає свою історію з 1880 року, коли Стефан Малларме започатковує літературний салон (так звані «вівторки» Малларме), в якому беруть участь молоді поети Р. Заперечували символісти й реалізм, який, за висловом В.Брюсова, «перетворив мистецтво на просте відображення життя». Інший російський символіст К.Бальмонт писав про реалізм і символізм як про дві художні манери світосприймання: «Реалісти охоплені… конкретним життям, за яким вони нічого не бачать, - символісти, відчужені від реальної дійсності, бачать у ній лише свою мрію…».Symbolisme - знак, символ) - європейський літературно-художній напрям; оформився спочатку у Франції, потім у інших літературах (німецькій, бельгійській, австрійській, норвезькій, російській) і визначив творчість багатьох поетів кінця ХІХ - початку ХХ ст. Разом з тим кризова ситуація сприяла появі у ряду символістів мотивів декадентства( індивідуалістична замкнутість ліричного героя, відречення від соціальних проблем і соціально-історичних ”визначень” людини, від соціально-пізнавальної функції мистецтва) Основи естетики символізму склалися у період кінця 60-70-х рр.. у творчості П.Верлена, С.Малларме, Лотреамона, А.Рембо. Серед попередників символізму він називав У.Шекспіра, середньовічних містиків, а у французькій літературі перш за все Ш.Бодлера;характерні символізму ”смутність і багатозначність” сходять до поезії Піндара, ”Гамлету” Шекспіра, ”Новому життю” Данте, 2-ій частині ”Фауста” Гете, ”Спокуса Св. За Шопенгауером, першопочатковим є не зовнішній світ (матерія, простір, час, причинно-наслідкові звязки) а ”світова воля”, яка утворює вічні форми речей, їх Ідеї; мистецтво - засіб споглядання, інтуїтивного прозріння одвічних Ідей-форм крізь реальність; вершиною ієрархії мистецтва є музика, яка є відображенням не ”ідеї”, як інші мистецтва, а самої ”волі”. Документалізму, соціальному і фізіологічному детермінізму натуралістичної літератури, а також соціально-історичній конкретності реалістів ХІХ ст. символізм протиставив свободу поетичної уяви, інтуїтивно прозріваю чого і того, хто творить ідеально-істинний світ, і через це не обмеженого ні законами обєктивно-матеріального світу, ні навіть необхідністю бути зрозумілим для аудиторії; причому символізм як ”антинатуралізм” захищає ідею свободи волі від натуралістичних теорій матеріального та соціального ”середовищам.Російський символізм перейняв від західного багато естетичних установок (орієнтація на ідеалістичну філософію; погляд на творчість, як на культово-обрядовий акт; мистецтво - інтуїтивне збагнення світу; висунення музичної стихії як праоснови життя і мистецтва; перевага віршотворчим і ліричним жанрам: увага до аналогій і "відповідностям" у пошуках світової єдності; звернення до класичних творів античності і середньовіччя у встановленні генеалогічної спорідненості); проте в процесі творчого оформлення в самостійну течію він знайшов істотну національну і соціальну своєрідність. Російські поети не тільки по-своєму поглибили символізм як мистецтво слова, вони міцно повязали його з драматизмом і напруженістю епохи на рубежі ХІХ і ХХ ст. Російські поети дивилися на символізм, як на засіб створення нового типу художнього мислення, який будується на відтворенні світу явищ не в його матеріальній формі, а у вигляді того, що ознаменувало б якусь багатозначну ідею, що знаходиться за межами чутливого сприйняття. Філософська основа російського символізму, крім А.Шопенгауера, характеризується іменами Р.Вагнера, Ф.Ніцше, який сприймався як філософ трагедії, що повернув життя її трагічному богові Діонісу, і особливо - Вл.Соловйова, який, проте, був «присутній» в свідомості російських поетів не як творець релігійно-філософської системи, а як поет-пророк, «провісник... подій, яким належало розвернутися в світі» [9;155]. «Як літературна течія, - писав Ф.Сологуб, - символізм можна охарактеризувати в прагненні відобразити життя в цілому, не із зовнішньої тільки його сторони, не з боку приватних його явищ, а образним шляхом символів, зобразити по суті те, що, криючись за випадковими, розрізненими явищами, утворює звязок з Вічністю, із вселенським, світовим процесом.Поема «Дванадцять» була написана Блоком в січні 1918 року, коли жовтневі події були уже позаду, але пройшло ще недостатньо часу, щоб осмислити їх і дати обєктивну оцінку. Яскраві, багатозначні образи і символи відіграють важливу роль в поемі О.Блока, їх смислове наповнення велике; це дозволяє більш живо уявити Петербург, революційну Росію, зрозуміти авторське сприйняття революції, його думки і надії. Одним із головних символів в поемі «Дванадцять» є вітер, подібно йому, він все змітає на своєму шляху: «Ветер, ветер! Ця ідея знайшла своє відображення в

План
ПЛАН

Вступ

Розділ І. Розвиток символізму як літературного напряму

1.1. Зародження та розвиток символізму в ХІХ ст.

1.2. Специфіка російського символізму

Розділ ІІ. Числова символіка у поезії ХХ ст.

2.1. Образи і символи в поемі О.Блока «Дванадцять»

2.2. «Поема без героя» А.Ахматової: символи і їх інтерпретація

Висновки

Список використаних джерел

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?