Генетична гетерогенність НВV та її вплив на імунопатогенез і перебіг НВV-інфекції - Автореферат

Не дивлячись на те, що в останні роки в Україні рівень захворюваності на HBV-інфекцію має тенденцію до зниження, епідемічна ситуація залишається складною, а територія України продовжує належати до регіонів з високим рівнем розповсюдження ГВ. У звязку з тим, що HBV-інфекція має часто безсимптомний перебіг початкових стадій захворювання та безжовтяничні форми хвороби, що обумовлюють високий відсоток хронізації процесу, виникають певні складності клінічної діагностики, що вимагає прискореного розвитку нових та удосконалення вже існуючих лабораторних методів моніторингу вірусних гепатитів. Але, незважаючи на суттєві успіхи в проведенні генотипування вірусу ГВ, дослідження генетичної гетерогенності HBV не проводилися у хворих на тяжкі форми ГГВ та хронічні форми хвороби з різним ступенем активності. Мета дослідження: підвищити можливості прогнозування перебігу та можливих наслідків захворювання у хворих з HBV-інфекцією на основі встановлення типу імунологічного реагування організму та генетичної структури вірусу. Встановлено, що у хворих на гострий гепатит переважає генотип D HBV (71,1%), натомість, у хворих на ХГВ генотипи А і D зустрічаються практично з однаковою частотою (41,8% та 39,2% відповідно).Частота виявлення HBEAG-позитивного гепатиту склала 48,1% (38 пацієнтів із 79 хворих на ХГВ): 29 хворих з мінімальною активністю (76,3%) та 9 - з слабковираженою (23,7%); анти-НВЕ - 27,8% (22 хворих); у 5 хворих (6,3%) не виявлено ні HBEAG, ні анти-НВЕ. Серед 65 хворих із середньотяжким перебігом ГГВ генотип D був встановлений у 67,7% (44 хворих), генотип А - у 21,5% (14 осіб), у 10,8% (7 осіб) генотип вірусу встановити не вдалося. При вивченні біохімічних показників (рівнів загального і прямого білірубіну, активності АЛАТ) і тривалості стаціонарного лікування у хворих на ГГВ з різними генотипами HBV, статистичної вірогідності не встановлено, крім показників загального білка та протромбінового індексу, які у хворих з генотипом А були вірогідно меншими (68,9±3,2г/л, 70,5±2,1%), порівняно з відповідними показниками у хворих з генотипом D (79,5±2,9г/л, 79,8±1,3%) (р<0,05). У подальшому, у періоді реконвалесценції (рис.3В), рівень ІЛ-1? у сироватці крові хоча і знижувався, але залишався більш високим у групі хворих з генотипом D - 159,1±9,1 пкг/мл, у хворих з генотипом А - 131,2±10,2 пкг/мл (р0,05), на відміну від сироваткових концентрацій ІЛ-4 та ІЛ-10, що були більш високими у хворих з генотипом А: ІЛ-4 становив в середньому 98,8±10,2 і 70,2±11,0 пкг/мл; ІЛ-10 - 90,9±8,1 і 60,2±9,6 пкг/мл (р<0,05 в групах із різним генотипом HBV). Досліджуючи синтез прозапальних та протизапальних цитокінів у 54 хворих на ХГВ залежно від генетичної варіабельності HBV (генотип А зустрічався у 51,9% (28 осіб), D - у 48,1% (26 осіб)) було встановлено, що як у періоді загострення, так і в періоді ремісії хвороби у пацієнтів з генотипом А рівні досліджуваних цитокінів були більш високі порівняно з такими ж у хворих з генотипом D (рис.4).У дисертаційній роботі узагальнено результати досліджень генетичної гетерогенності HBV та проведено аналіз типів імунологічного реагування для вирішення наукового завдання, що полягає у підвищенні можливостей прогнозувати перебіг та можливі наслідки захворювання у хворих з HBV-інфекцією. Вищенаведене стане доповненням у вирішенні багатогранної проблеми, щодо прогнозування перебігу та наслідків ГВ і дозволить удосконалити методику моніторингу за хворими з HBV-інфекцією. Генотип D переважав у хворих на ГГВ (71,1% проти 19,7%), тоді як у пацієнтів на ХГВ генотипи А і D зустрічалися майже з однаковою частотою - 41,8% і 39,2% відповідно. Залежно від генетичної структури вірусу встановлено, що тяжкий перебіг ГГВ виникав частіше у хворих із генотипом D HBV (у 18,5% проти 6,7% при генотипі А), а середньотяжкий - при генотипі А (у 93,3% проти 81,5% при генотипі D). Мінімальна активність ХГВ переважала при D генотипі HBV (у 90,9% проти 74,2% при генотипі А), тоді як слабковиражена - при генотипі А (у 25,8% проти 9,1% при генотипі D).

Основний зміст роботи

У дисертаційній роботі узагальнено результати досліджень генетичної гетерогенності HBV та проведено аналіз типів імунологічного реагування для вирішення наукового завдання, що полягає у підвищенні можливостей прогнозувати перебіг та можливі наслідки захворювання у хворих з HBV-інфекцією. Доцільність комплексного обстеження хворих з HBV-інфекцією зумовлена впливом генетичної варіабельності вірусу на складні механізми імунопатогенезу хвороби. У звязку з цим, сьогодні контролювання динаміки інфекційного процесу у хворих з цією патологією стає неможливим без встановлення генетичної структури HBV, динамічного спостереження за синтезом регуляторних цитокінів та їх аналізом з встановленням типу імунологічного реагування організму. Вищенаведене стане доповненням у вирішенні багатогранної проблеми, щодо прогнозування перебігу та наслідків ГВ і дозволить удосконалити методику моніторингу за хворими з HBV-інфекцією.

У Закарпатському регіоні України встановлена одночасна циркуляція генотипів D (геноваріанти I, II) та А HBV. Генотип D переважав у хворих на ГГВ (71,1% проти 19,7%), тоді як у пацієнтів на ХГВ генотипи А і D зустрічалися майже з однаковою частотою - 41,8% і 39,2% відповідно. У хворих на ГГВ та ХГВ встановлено домінування I геноваріанта генотипу D (відповідно 88,9% та 93,9%).

Залежно від генетичної структури вірусу встановлено, що тяжкий перебіг ГГВ виникав частіше у хворих із генотипом D HBV (у 18,5% проти 6,7% при генотипі А), а середньотяжкий - при генотипі А (у 93,3% проти 81,5% при генотипі D). Мінімальна активність ХГВ переважала при D генотипі HBV (у 90,9% проти 74,2% при генотипі А), тоді як слабковиражена - при генотипі А (у 25,8% проти 9,1% при генотипі D).

Активація прозапальних та протизапальних цитокінів повязана з генетичною варіабельністю вірусу. У хворих на ГГВ, що зумовлений D генотипом HBV, у розпалі хвороби показники синтезу прозапальних цитокінів (ІЛ-1?, ФНП-?, р0,05).

Встановлені помірні кореляційні залежності (rs=0,44, р<0,05) між рівнями регуляторних цитокінів і клініко-біохімічними показниками запалення у хворих на ГГВ та ХГВ є проявом складного механізму імунопатогенетичного реагування організму при HBV-інфекції.

При середньотяжкому та тяжкому перебігу ГГВ виявлено чотири типи імунологічного реагування: нормореактивний, дисоціативний, гіперреактивний та гіпореактивний, які знаходяться у взаємозвязку із генетичною структурою вірусу, клінічними проявами і наслідками хвороби. Нормореактивний тип характеризується вірогідним підвищенням прозапальних та протизапальних цитокінів, що корелює з ступенем тяжкості хвороби. При дисоціативному типі у хворих на ГГВ виявляється низький синтез ІЛ-2, ІЛ-4 та ІЛ-10 на фоні підвищеного вмісту прозапальних цитокінів (ІЛ-1?, ФНП-? і ІЛ-6). При гіперреактивному типі встановлено вірогідні високі показники всіх досліджуваних цитокінів, тоді як при гіпореактивному типі відмічено низький синтез прозапальних та протизапальних цитокінів.

При мінімальній та слабковираженій активності ХГВ встановлено два типи імунологічного реагування: дисоціативний та гіпореактивний. У першому випадку встановлено низькі рівні прозапальних цитокінів та регуляторного ІЛ-2 на фоні помірно підвищених концентрацій протизапальних цитокінів і синтез останніх корелює з активністю запального процесу. У другому випадку показники як прозапальних, так і протизапальних цитокінів були низькими і коливались в межах контрольних рівнів.

Практична значущість

1. Визначення генетичної структури HBV та типу імунологічного реагування організму є доцільним при комплексному обстеженні хворих з HBV-інфекцією, що зумовлено впливом генотипу вірусу на особливості імунопатогенезу хвороби.

2. Встановлення генотипу HBV у хворих на ГГВ та ХГВ дає можливість прогнозувати клінічний перебіг хвороби. Так, D генотип HBV прогнозує частіше тяжкий перебіг ГГВ та мінімальну активність ХГВ, тоді як А генотип вірусу - середньотяжкий перебіг ГГВ та слабковиражену активність ХГВ.

3. Тип імунологічного реагування у хворих з встановленим генотипом HBV визначає клінічний перебіг, можливу хронізацію процесу, може визначати подальшу лікувальну тактику та диспансеризацію хворих. Нормореактивний та гіперреактивний типи імунологічного реагування у хворих на ГГВ вказують на гладкий перебіг хвороби з відсутністю затримки одужання та хронізації, а гіпореактивний та дисоціативний типи дають підстави прогнозувати затяжний перебіг та можливу хронізацію процесу при ГГВ, що частіше зустрічається при А генотипі HBV.

4. Дисоціативний та гіпореактивний типи імунологічного реагування у хворих на ХГВ характеризують хвилеподібний перебіг хвороби з періодами біохімічного загострення. У пацієнтів із дисоціативним типом і генотипом А HBV біохімічне загострення хвороби спостерігається дещо частіше, порівняно з хворими з гіпореактивним типом імунологічного реагування, які інфіковані D генотипом вірусу.

1. Малий В.П., Чуланов В.П., Тимкович М.А. Деякі особливості сучасної генотипічної структури вірусу гепатиту В в Закарпатському регіоні України // Науковий Вісник Ужгородського національного університету. - Серія “Медицина”. - 2005. - №26. - С. 132-135 (здобувачем особисто проведено аналіз літератури, обгрунтування значення генотипування HBV, організація дослідження, клінічне спостереження за хворими, узагальнення отриманих результатів та формулювання висновків).

2. Малий В.П., Тимкович М.А. Динаміка цитокінового профілю у пацієнтів з ГГВ і ХГВ в залежності від встановленого генотипу HBV // Інфекційні хвороби. - 2006.- №4. - С. 34-38 (дисертантом особисто проведено аналіз літератури за темою, аналіз динаміки цитокінового профілю в залежності від встановленого генотипу вірусу ГВ, клінічне спостереження за хворими, узагальнення отриманих результатів та висновків).

3. Малий В.П., Тимкович М.А. Вплив генотипічних властивостей вірусу гепатиту В на перебіг гострої та хронічної HBV-інфекції // Науковий Вісник Ужгородського національного університету. - Серія “Медицина”. - 2007. - №30. - С. 66-69 (здобувачем проведено обгрунтування значення встановлених генотипів HBV та звязок з клінічним перебігом хвороби, клінічне спостереження за хворими, обробка та узагальнення отриманих результатів, формулювання висновків).

4. Малый В.П., Чуланов В.П., Лядова Т.И., Тимкович М.А. Генотип А HBV маркер хронизации процесса // Материалы V съезда научного общества гастроэнтерологов, гепатологов России. - (Москва, 3-6 февраля 2005 г.). - С. 266-267.

5. Малый В.П., Чуланов В.П., Тимкович М.А. Распределение генотипов вируса гепатита В у больных острым и хроническим гепатитом в Закарпатской области Украины // Материалы научно-практической конференции “Инфекции в начале XXI века”. - (Москва, 20-24 марта 2006 г.). - С. 106-107.

6. Малый В.П., Чуланов В.П., Лядова Т.И., Тимкович М.А. Распространенность генотипов вируса гепатита В у пациентов с острым гепатитом в Харьковской и Закарпатской областях Украины // Материалы Одиннадцатой Российской конференции “Гепатология сегодня”. - (Москва, 27-29 марта 2006 г.). - С. 94.

7. Малый В.П., Лядова Т.И., Тимкович М.А. Особенности циркуляции генотипов HBV в различных регионах Украины // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 2006. -Т.XVI, №1. - С. 95.

8. Малий В.П., Тимкович М.А. Розподіл генотипів вірусу гепатиту В у хворих з гострою та хронічною HBV-інфекцією // Матеріали VII з?їзду інфекціоністів України “Інфекційні хвороби - загальномедична проблема”. - (Миргород, 27-29 вересня 2006 р.). - С. 107-109.

9. Малий В.П., Лядова Т.І., Тимкович М.А. Вплив генотипу HBV на клінічний перебіг захворювання // Матеріали VII з?їзду інфекціоністів України “Інфекційні хвороби - загальномедична проблема”. - (Миргород, 27-29 вересня 2006 р.). - С. 76-78.

10. Малый В.П., Чуланов В.П., Тимкович М.А. Некоторые особенности циркуляции генотипов HBV в различных регионах Украины // Сборник тезисов VII российского съезда инфекционистов. - (Нижний-Новгород, 25-27 октября 2006 г.). - С. 164.

11. Малий В.П., Тимкович М.А. Динаміка протизапальних цитокінів (ІЛ-4 та ІЛ-10) у хворих з гострим та хронічним гепатитом В // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю „Хвороби печінки в практиці клініциста”. - (Харків, 1-2 березня 2007 р.). - С. 177-178.

12. Малий В.П., Тимкович М.А. Клінічні особливості гострої HBV-інфекції в залежності від встановленого генотипу HBV // Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України „Хвороби печінки в практиці інфекціоніста”. - (Донецьк, 26-27 квітня 2007 р.). - С. 81-83.