Генетична диференціація доместикованих та диких видів копитних - Автореферат

Згідно з Майром (1973), наслідком цих процесів можуть бути розвиток ізоляційних механізмів відносно здатності давати потомство при схрещуванні з батьківськими формами та екологічна диференціація. Такі дослідження мають очевидне прикладне значення - можуть використовуватись для попередження негативних наслідків інбридингу, створення ефективних програм збереження рідкісних зникаючих видів. Здійснити моніторинг генофондів порід тварин з метою вивчення впливу на них екологічних умов, систем розведення і інтрогресії чужорідних генів та їх комплексів” (номер державної реєстрації 06 0196 U); “Вивчення генофондів рідкісних та зникаючих порід великої рогатої худоби, овець і коней України в різних еколого-географічних умовах розведення” (№ 0197U014671); “Еколого-генетичні методи підвищення резистентності сільськогосподарських видів до біотичних та абіотичних факторів” (№0197U01467); “Вивчення генетичних основ процесів доместикації” (проект Держкомітету науки і технологій України №5/276). Метою досліджень було вивчити характеристики генетичних процесів у генофондах малочисельних ізольованих груп сільськогосподарських і диких видів тварин з врахуванням історичних особливостей їх формування. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: 1) використання молекулярно-генетичних маркерів сприятиме більшій точності добору тварин за ознаками продуктивності на ранніх стадіях онтогенезу ; 2) визначення генотипів гена капа-казеїну у великої рогатої худоби за використання ДНК-технологій сприятиме створенню стад корів, молоко яких придатне для виробництва високоякісних твердих сирів; 3) послідовності ДНК між інвертованими повторами мікросателітних локусів відображають гетерогенність ядерного геному і є видоспецифічними маркерами при генетичній паспортизації і для уточнення питань таксономії; 4) аналіз органоспецифічного спектру ферментів загального метаболізму у тварин може бути рекомендований для попереднього виявлення потенційних аномалій розвитку у генетично модифікованих організмів; 5) матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі на зооінженерному факультеті та факультеті ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету, в сільгосппідприємствах Херсонської та Сумської областей, у Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” ім.У видів копитних досліджували генетично детермінований поліморфізм генетико-біохімічних систем, серед яких виділяли три групи білків з різною функцією у системах загального метаболізму: транспортні білки, ферменти метаболізму екзогенних субстратів, ферменти внутрішньоклітинного енергетичного метаболізму. За 30 генетико-біохімічними системами була досліджена генетична структура таких аутохтонних (надалі для зручності вживається локальних) порід сільськогосподарських видів тварин: сірої української, білоголової української, лебединської, бурої карпатської, пінцгау та якутської порід великої рогатої худоби, кулундинської породи овець та багатоплідних каракульських овець асканійського породного типу, гуцульської та якутської порід коней, великої білої породи свиней. Поліморфним у даних порід був також локус лужної фосфатази, причому найшвидший варіант D, який рідко зустрічається у порід великої рогатої худоби, з відносно високою частотою виявлений у сірої української породи (0,117) і не виявлений у решти досліджених порід. Щодо локальних порід коней, то для гуцульської породи вперше виявлений поліморфізм за локусами 6PGD, PGM, GPI, причому у системі 6PGD спостерігався найшвидший електрофоретичний варіант D. Дослідження білкового поліморфізму у трьох видів, які мають спільного історичного предка і належать до родини бичачих - сірої української та білоголової української худоби, зубра і американського бізона (табл.5), показало, що у порід великої рогатої худоби поліморфізм більшою мірою спостерігається за локусами транспортних білків (TF, PTF, GC, CP).Для вирішення завдань збереження генофонду локальних порід, зникаючих популяцій диких тварин, ведення генетичного моніторингу агробіоценозу, генетичної експертизи тварин доцільно використовувати комплекс генетико-біохімічних та ДНК-маркерів. У тварин однієї породи, але різного екогенезу спостерігаються відмінності за розподілом генотипів та частотами алельних варіантів, що свідчить про участь генетико-біохімічних систем у формуванні популяційно-генетичних механізмів адаптації до факторів середовища. Наприклад, у асканійської (Херсонська область) популяції сірої української худоби частота зустрічальності алеля Tf E складає 0,221, що достовірно вище (P<0,01), ніж у чергинській популяції (0,004) (Алтайський край). Аборигенні породи сільськогосподарських видів тварин характеризуються специфічними особливостями за розподілом генетико-біохімічних маркерів, які визначають унікальність їх генофондів і дозволяють вирізняти їх серед безлічі інших порід. У диких зоопаркових видів виявляється відносно високий рівень генетичної мінливості, а за окремими поліморфними локусами спостерігається навіть порушення рівноваги Харді-Ва

Основний зміст