Генералізований пародонтит: імунопатогенез, клініка та діагностика - Автореферат

Значна поширеність генералізованого пародонтиту (ГП), його взаємозвязок з іншими патологіями організму, резистентність до існуючих методів лікування висувають цю проблему в число найбільш актуальних не лише в стоматології, а й у інших суміжних дисциплінах, зокрема у клінічній імунології, ендокринології, отоларингології, гастроентерології, кардіології, інфектології тощо [Лобжанідзе Т., 2004; Чопяк В.В., 2005; Мельников О.Ф., 2007; Булгакова А.И., 2008; Fisher D., Monica Одним з першочергових завдань у вирішенні проблеми генералізованого пародонтиту є визначення причин активації пародонтопатогенів і порушення динамічного балансу між мікрофлорою і факторами захисту, що регулюються як імунними, так і неімунними механізмами. Незважаючи на величезну кількість наукових робіт, у яких розглядаються ті чи інші механізми розвитку генералізованого пародонтиту практичному стоматологу дуже важко провести диференційну діагностику різних його форм. Комплексні дослідження системного і місцевого імунітету, що включають у себе вивчення клітинних, гуморальних, імуноморфологічних параметрів при ГП, а також імуногістохімічне та мікроскопічне дослідження муцинового пласту слизівки порожнини рота дають змогу побачити більш глибинно різні аспекти розвитку імунопатологічного процесу ГП, як цілісної патологічної системи і окреслити нові вектори терапевтичних підходів у лікуванні прогресуючого пародонтиту. Вперше методом імуногістохімії виявлена закономірність експресії муцину 1 в слизовій оболонці порожнини рота хворих на дві форми генералізованого пародонтиту, яка полягає у значному зменшенні муцинового пласту, особливо при швидкопрогресуючому пародонтиті.Хворі були поділені за швидкістю прогресування хвороби на генералізований пародонтит з хронічним перебігом (ХГП - 58 хворих) і швидкопрогресуючий пародонтит (ШПП - 33 хворих) та за глибиною ураження на І, ІІ, ІІІ ступінь важкості. Встановлено, що І ступінь важкості мають 13 (22,4%) хворих на ХГП і лише 2 (6,1%) хворих із ШПП. Тому для більш обєктивної порівняльної оцінки форм ГП і подальших лабораторних досліджень ми вирішили залишити 76 хворих на генералізований пародонтит ІІ і ІІІ ступенів важкості: хворих на ХГП - 45 хворих, з них 20-35 років - 19 (42,2%), 36-50 років - 26 (57,8%) хворих; хворих на ШПП - 31хворий, з них (20-35 років - 19 (61,3%); 36-50 років - 12 (38,7%) хворих. Для проведення порівняльної діагностики між формами ГП використовували спеціальні стоматологічні обстеження для уточнення характерних ознак форми ГП і оцінки стану пародонту: тривалість протікання запального процесу ясен; характер запалення ясен; паралелі з хронічними запальними процесами інших локалізацій; індекси - індекс зубного нальоту (ГІ), папілльо-маргінально-альвеолярний індекс (РМА), комплексний пародонтальний індекс ВООЗ (complex peroidontal index treated need - CPITN), дистрофії ясен; гнійні виділення з патологічних кишень і галітоз; наявність і кількість зубних відкладень; наявність кісткових кишень; рентгенограми панорамні і прицільні. Отже, при обстеженні матеріалу виділень з ПК встановлено, що у хворих на ХГП переважаючою була коково-грибкова асоціація, а у хворих на ШПП - грибково-анаеробна асоціація мікроорганізмів.Імунопатогенез швидкопрогресуючого пародонтиту характеризується ослабленням фагоцитарної здатності полінуклеарів і недостатністю активації лімфоцитів, представленої експресією молекули CD95. Імунологічні та морфологічні зміни в при генералізованому пародонтиті з хронічним перебігом вказують на ризик формування автоімунного компоненту. Клінічна діагностика хворих на ГП показала, що у хворих на ШПП переважає супутня патологія ЛОР-органів (32,3%), а пошкодження тканин пародонту (CPITN) проходить на тлі незначного запалення (РМА); бактеріологічно - грибково-анаеробна асоціація мікроорганізмів. У хворих на ШПП встановлено, що зниження ФП, посилення КБТ і НСТ-спонтанної активності фагоцитів поєднуються з пониженням експресії раннього маркера апоптозу і падінням рівнів S-Ig Оцінка стану імунної відповіді в хворих на ХГП показала зниження окисно-відновного потенціалу та індексу стимуляції полінуклеарів з одночасним зростанням «раннього» і «пізнього» маркера активації лімфоцитів, підвищенням рівнів ЦІК і TNF-?, при зниженні концентрації секреторного і сироваткового лізоцимів.

Основний зміст роботи

На основі комплексного вивчення клінічних та імунних факторів (клітинних, гуморальних, імуноморфологічних) доведено різні імунопатогенетичні напрямки розвитку двох форм пародонтиту. Імунопатогенез швидкопрогресуючого пародонтиту характеризується ослабленням фагоцитарної здатності полінуклеарів і недостатністю активації лімфоцитів, представленої експресією молекули CD95. Імунологічні та морфологічні зміни в при генералізованому пародонтиті з хронічним перебігом вказують на ризик формування автоімунного компоненту. На підставі отриманих даних створена математична модель форми генералізованого пародонтиту.

1. Клінічна діагностика хворих на ГП показала, що у хворих на ШПП переважає супутня патологія ЛОР-органів (32,3%), а пошкодження тканин пародонту (CPITN) проходить на тлі незначного запалення (РМА); бактеріологічно - грибково-анаеробна асоціація мікроорганізмів. ХГП найчастіше поєднується з хронічним запальним процесом ШКТ (22,2%), і повільне руйнування пародонту супроводжується інтенсивнішим запальним компонентом (РМА) з переважанням коково-грибкової асоціації мікроорганізмів у патологічних кишенях.

2. У хворих на ШПП встановлено, що зниження ФП, посилення КБТ і НСТ-спонтанної активності фагоцитів поєднуються з пониженням експресії раннього маркера апоптозу і падінням рівнів S-Ig A, а також сироваткового і, особливо, секреторного рівня лізоциму. З віком у хворих на ШПП поєднується зниження фагоцитуючої здатності нейтрофілів та сповільнений апоптоз лімфоцитів.

3. Оцінка стану імунної відповіді в хворих на ХГП показала зниження окисно-відновного потенціалу та індексу стимуляції полінуклеарів з одночасним зростанням «раннього» і «пізнього» маркера активації лімфоцитів, підвищенням рівнів ЦІК і TNF-?, при зниженні концентрації секреторного і сироваткового лізоцимів. Вікові зміни супроводжувались зниження спонтанного НСТ-тесту з підвищенням індексу стимуляції окисно-відновних процесів у полінуклеарних фагоцитах.

4. В експерименті синдром хронічної гіперімунокомплексемії призводить до дистрофічних змін у слизовій оболонці ясен з формуванням хронічного імунозалежного запалення з проявами автоагресивного процесу.

5. Експресія антигенних детермінант трансмембранного муцину 1 виражена в середній і нижній третині епітелію при ХГП і лише фрагментарно прослідковується при ШПП, що може бути причиною сталого дизбіозу.

6. Проведені електронно-мікроскопічні дослідження дозволяють припустити, що при ХГП запальний процес є активною захисною реакцією на мікрофлору; слизова оболонка ясен хворих на ШПП вяло відповідає на антигенну стимуляцію і запальна реакція носить локальний конструктивний характер.

7. Виявлені залежності між формами пародонтиту (ХГП-ШПП) і комплексом імунологічних показників (кількістю нейтрофілів, лімфоцитів, фагоцитарним показником, катіонно-білковим тестом та експресією активізаційних маркерів лімфоцитів HLA-DR та CD95), що дає змогу представити їх за допомогою математичного моделювання і визначити дві різні форми цих окремих нозологій.

Практичні рекомендації

У диференційній діагностиці генералізованого пародонтиту враховувати їх поділ за ступенем важкості та швидкістю прогресування патологічного процесу. При диференційній діагностиці ГП з хронічним перебігом і швидкопрогресуючого пародонтиту користуватись клінічними індексами ГІ за LOE, CPITN, РМА і індекс дистрофії ясен.

Пропонується застосовувати тест ППКБЕ і мікроскопію виділень з патологічних кишень, як експрес-метод діагностики стану мікробіоценозу при генералізованому пародонтиті.

Запропоновано визначати стан муцинового пласту методом імуногістохімії для визначення потреби і можливості корекції стану мікрофлори при генералізованому пародонтиті.

Використовувати запропоновану прогностичну математичну модель у диференційної діагностики двох форм генералізованого пародонтиту.

1. Гавриляк Г.Є. Імунологічні аспекти генералізованого пародонтиту: літературний огляд// Практична медицина.- 2002.-№3.-С.12-17.

2. Павлів О.Б., Кордонець Л.Г., Гавриляк Г.Є. Причини та гігієнічні аспекти профілактики синдрому «сухе око» // Актуальні проблеми профілактичної медицини: Зб.наук.пр. - Львів, 2002. - С.86-87.

3. Чопяк В.В., Гавриляк Г.Є., Ковалишин Є.І., Ковалишин І.М.// Ультраструктурно-функціональні зміни слизової оболонки ясен хворих на швидкопрогресуючий пародонтит// Практична медицина.- 2003.-№5.- С.109-117.

4. Чопяк В.В., Гавриляк Г.Є., Ковалишин Є.І.// Ультраструктурно-функціональні зміни слизової оболонки ясен хворих на повільнопрогресуючий пародонтит// Практична медицина.- 2004.-№2.- С.94-99.

5 Чопяк В.В., Гавриляк Г.Є. Досвід використання препарату «Лісобакт» у комплексному лікуванні хворих на хронічний тонзиліт і \або фарингіт та генералізований пародонтит у стадії загострення // Новини медицини и фармації. - 2004. - №1 (141). - Арк.12.

6 Гавриляк Г.Є. Імунологічні зміни при генералізованому пародонтиті та мультилінійна регресія// Імунологія та алергологія.- 2008. - №3.- С. 71- 76.

7 Гавриляк Г.Є., Серветник М.І., Павлів О.Б. Експресія антигенних детермінант муцину - 1 в порожнині рота: норма і різні форми генералізованих пародонтитів// Практична медицина. - 2009. - №6.- С 21-26.

8 Гавриляк Г.Є. Активізаційні маркери лімфоцитів у хворих на хронічні запальні захворювання пародонту // тези доповідей 6-ї звітно-виборчої науково-практичної конференції «Українське товариство фахівців з імунології, алергологіїімунореабілітації». - Імунологія та алергологія. - 2002. - №2. - С.60-61.

9 Pavliv O., Servetnyk M., Havryljak H. Diagnostic criteria of Sjogren-Syndrom // Spectrum der Audenheikunde. - 2006. - bd. 21. - H. 2. - S.85-86.

10 Застосування замісної імунотерапії у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту: Інф.л. Україна// Чопяк В.В., Гавриляк Г.Є. №43 - 2005.

11 Чопяк В.В., Гавриляк Г.Є. Досвід використання препарату „Лісобакт” в комплексному лікуванні хворих на хронічні тонзиліти і/або фарингіти та генералізовані пародонтити в стадії загострення: Метод.рек. / МОЗ України. - Львів.-2003.-12с.