Гендерна нерівність та соціальний статус жінки в сучасному українському суспільстві - Автореферат

У рамках Програми розвитку ООН гендерна демократія визначається як система волевиявлення жінок і чоловіків, рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені та реально забезпечені в політико-правових принципах, діях, будівництві громадських і державних структур. Проте найбільш гострою проблемою, навколо якої відбуваються трансформації гендерної політики як у західних, так і в пострадянських країнах, є протиріччя між рівністю статей, що декларується, і реальним соціальним статусом жінки. Як відзначалося у зведеній доповіді в рамках Програми розвитку ООН за 1999 рік, один із найбільших кроків назад у перехідний період - значне посилення гендерної нерівності в політичній, економічній і соціальній сферах. Отже, суть наукової проблеми, на аналіз якої спрямоване дисертаційне дослідження, полягає у протиріччі між законодавчим закріпленням принципів гендерної рівності і реальними соціальними процесами, що характеризуються збереженням гендерних диспропорцій практично у всіх сферах суспільного життя; у протиріччі між процесами демократизації суспільства, що відкривають широкі можливості для самореалізації жінок, для освоєння ними нових соціальних ролей, і реальним загостренням гендерних нерівностей, зниженням соціального статусу жінок в умовах трансформаційних змін українського та інших пострадянських суспільств. Так, практично не вивчаються субєктивні аспекти соціального потенціалу жінок України, співвідношення їх соціального потенціалу і статусу, особливості самооцінки жінками свого становища в суспільстві.Зясовується звязок дисертаційного дослідження з науково-дослідницькими роботами, висвітлюється мета, завдання, обєкт, предмет і методи дослідження, формулюється наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію одержаних результатів.Відзначається, що інтерес до гендерних відносин та проблеми гендерної нерівності стає сьогодні невідємною частиною більшості гуманітарних наук. На початку свого виникнення гендерна теорія набула міждисциплінарного характеру. Так, твердження про необхідність розрізнення понять "стать" і "гендер" первісно одержало розвиток у психологічних і антропологічних дослідженнях, поширившись згодом на інші соціальні науки. Сучасні дослідники вказують на неоднозначність власне поняття "гендер", що ускладнює визначення методологічної позиції дисертаційного дослідження. Теоретична рефлексія щодо гендерної, зокрема жіночої, проблематики, в західній та вітчизняній соціології має досить серйозні методологічні розбіжності.У дисертаційній роботі запропоновано визначити гендерну нерівність як розходження статусних позицій жінок та чоловіків у різних сферах життєдіяльності суспільства, обумовлене впливом гендерного фактору на можливості формування та реалізації їхнього соціального потенціалу. У другому підрозділі - "Соціальний статус та потенціал у визначенні гендерної нерівності" - здійснено теоретичний аналіз понять соціального статусу та потенціалу. У роботі підкреслюється, що інтегративний підхід, котрий передбачає вивчення як обєктивних, так і субєктивних аспектів соціального статусу, статусу як структурних можливостей та статусу як образу можливостей, що сконструйовані індивідом, є найбільш продуктивним для досягнення мети дослідження. Соціальній статус жінки в сучасному українському суспільстві характеризується низкою критеріїв: значною часткою жінок у складі економічно активного населення, зайнятих; істотною перевагою жінок у складі офіційно зареєстрованих безробітних; більш низькою, у порівнянні з чоловіками, часткою у групі реально безробітних; більш тривалими термінами безробіття у порівнянні з чоловіками; перевагою серед зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; більш високим, у порівнянні з чоловіками, рівнем освіти; збереженням істотного гендерного розриву в оплаті праці; збільшенням гендерного розриву в оплаті праці в міру збільшення прибутковості і престижності роду діяльності; гендерною диспропорцією рівня доходів; тенденцією зниження питомої ваги жінок у чисельності персоналу в міру збільшення управлінського рівня; зниженням частки жінок у представницьких органах влади у 1990-х роках; високою часткою жінок у складі студентів вищих навчальних закладів; збереженням істотного гендерного диспаритету серед учених із вищими науковими званнями; незначною часткою жінок, що підвищили свою кваліфікацію за роки реформ; невідповідністю освітнього рівня жінок і виконуваної ними роботи, зокрема у сфері неформальної зайнятості тощо. У рамках дослідження та аналізу субєктивних аспектів соціального статусу та соціального потенціалу жінок порівнювалися такі групи: жінки і чоловіки як цілісні сукупності; жінки і чоловіки із середньою спеціальною, вищою освітою; жінки і чоловіки із середньою спеціальною, вищою освітою та активною життєвою позицією за самооцінками; жінки і чоловіки різних вікових категорій; жінки і чоловіки з різним сімейним статусом.У дисертаційному дослідженні здійснено теоре

Основний зміст роботи