Гендерні відмінності та особливості комунікативних стилів політичного дискурсу - Курсовая работа

Це можна пояснити високим розвитком політичних, міжкультурних та економічних відносин у світі та прагненням сучасного суспільства до вдосконалення та розвитку ефективної людської діяльності у всіх сферах життя.Протягом останніх десятиліть гендерні дослідження почали стрімко розвиватися та набувати пріоритетного значення в українській та світовій лінгвістиці. У звязку з цим лінгвісти почали досліджувати вплив гендеру на мовлення чоловіків та жінок та проблеми гендерної диференціації мовлення. Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення різних типів дискурсу з комунікативно-прагматичної точки зору, що передбачає розгляд мови не лише як засобу спілкування та передачі інформації, але й як механізму впливу на формування та зміну поглядів на певну ситуацію. Визначення гендерних особливостей політичного дискурсу, стереотипів властивих і чоловікам, і жінкам, встановлення їх впливу на суспільство в цілому та на політичну сферу комунікації зокрема, а також аналіз прояву гендерного паритету, у політичному дискурсі на прикладах українських лігвокультурних традицій, узагальнити наукові дані про гендерні відмінності комунікативних стилів, визначити наявність і види хеджування на матеріалі телеінтервю провідних політиків обох статей. Виявити особливості мовлення жінок та чоловіків у стратегії ведення розмови, її тематичній спрямованості та способі організації висловлювання на прикладі політичного дискурсу та вплив гендеру на мовлення чоловіків та жінок, проблеми гендерної диференціації мовлення.Політичний дискурс актуалізується у таких жанрах, як промова політика, інавгураційне звернення президента, політичний документ (указ президента, зміст закону, комюніке), звіти уряду у парламенті, затвердження або обговорення бюджету[2, С.25]. І суть тут не лише у вживанні специфічної детермінованої політичною діяльністю лексики, а й у своєрідному виборі й організації певних структур вираження відповідно до прагматичних настанов, цілей та умов спілкування, що склалися в процесі професійної діяльності політиків. Політики усвідомлюють необхідність оволодіння таким стилем мовлення і нормами літературної мови, які здатні дати найвищий коефіцієнт корисної дії[3, С.25] . Мовне маніпулювання політичною свідомістю у політичному дискурсі здійснюється за допомогою словесної імплікації за рахунок ідеологічності, оцінювання, модальності, рухомості, семантики та прагматики слова, варіативності денотативних та конотативних значень одних і тих же мовних знаків під впливом соціальних, культурних та інших факторів. Політичний дискурс створений політиками, які переконують народ, спонукають його, схвалюють себе і свої дії, виступають з критикою опонентів.Політичні процеси являють собою сукупність певних практик, відтворених політичними акторами, результатом яких стає формування у свідомості громадян політичних та соціальних конструктів: ідентичностей, соціальних норм/відхилень, еталонів, правил, цінностей, стереотипів, які формуються та навіюються політичним дискурсом. Прийнято вважати, що увагу до питання гендерності спровокував розвиток фемінізму в світовому суспільстві, боротьба за рівноправя чоловіків і жінок у всьому світі. Національне політико-правове обґрунтування гендерних індикаторів політичного розвитку в Україні зафіксовано у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8.09.2005 р., у якому вводяться індикатори ґендерно-правової експертизи та відображення органами державної статистики показників становища жінок та чоловіків у всіх сферах життя суспільства. Вона виділила такі суттєві відмінності жіночого мовлення від чоловічого: жіноча інтонація демонструє більшу варіативність, ніж чоловіча; жінки частіше вживають демінутиви та евфемізми; вони схильні вживати більш експресивні мовні форми (прийменники, а не іменники і дієслова); жінки частіше "перестраховуться", або"хеджуються" у мовленні(вирази на кшталт"ніби", "здається"); частіше використовують питальну інтонацію, що виражає непевність або потребу у схваленні; жінки менш прямолінійні і більш ввічливі, ніж чоловіки; у спілкуванні частіше чоловіки перебивають жінок, аніж навпаки; жіночий стиль спілкування більш орієнтований на співпрацю, а не на суперництво; жінки частіше користуються невербальними засобами комунікації(жестикуляція,інтонація тощо) і більше уваги приділяють "правильності" мовлення, використовують граматичні засоби краще і вживають менше коллоквіалізмів, ніж чоловіки. Дослідження виявило також, що політики-чоловіки, на відміну від жінок, вкрай рідко використовують мовлення від першої особи, постійно користуючись референцією"ми"(як політична сила або уряд) "Мне просто приходится констатировать"-Микола Азаров.Досліджуючи політичні промови можна виокремити взаємовідношення мови і статі, тобто питання проте, у який спосіб стать відображується в мові, які оцінки приписуються мові чоловіків та жінок, і в яких семантичних галузях вони найбільш поширені, а також ви