Гемостаз та його корекція при хірургічній інфекції у собак - Автореферат

У ветеринарній медицині стан системи гемостазу досліджувався при ранах і хірургічній інфекції у свиней, великої рогатої худоби та коней (Семенов Б.С., Вощевоз А.Т., 1990; Рубленко М.В., 1997; Іздепський В., Кулинич С., 2002; Лазоренко А.Б., 2003; Ермолаев В.А., 2004). Робота виконана згідно з науковою тематикою кафедри хірургії та проблемної лабораторії з питань ветеринарної хірургії Білоцерківського державного аграрного університету “Вивчити видові особливості запальної реакції у тварин при хірургічній патології та розробити на цій основі ефективні діагностичні та лікувально-профілактичні заходи” (№ держреєстрації 0103U004461), галузевої науково-технічної програми “Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”, завдання 113.12.02 “Розробка діагностичних гемостазіологічних тестів при акушерській та хірургічній патології у тварин”. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній ветеринарній хірургії теоретично та клініко-експериментально обґрунтовано патогенетичну роль системи гемостазу в розвитку хірургічної інфекції у собак та розроблено на цій основі достатньо ефективні методи її корекції із застосуванням мазей на гідрофільній основі, тіотриазоліну та пентоксифіліну. Обґрунтовано й апробовано раціональні та досить ефективні засоби лікування хірургічної інфекції у собак: а) багатокомпонентні мазі на гідрофільній основі, які прискорюють очищення гнійно-запальних вогнищ та формування повноцінного грануляційного барєра, за рахунок чого відбувається нормалізація гемостазіологічних показників та неспецифічної імунологічної реактивності; б) тіотриазолін та пентоксифілін, які сприяють швидкій нормалізації метаболізму фібриногену, активності мієлопероксидази, кількості лізоциму та імунних комплексів, зростанню активності фактора ХІІІ і антитромбіну-ІІІ. Клініко-експериментальне обґрунтування лікувальних заходів при хірургічній інфекції у собак проводили в кількох серіях дослідів, а розробку методу лікування із застосуванням мазей на гідрофільній основі - на собаках із різано-розміжченими ранами.Гнійно-запальна реакція у собак з різними формами хірургічної інфекції супроводжується підвищенням температури тіла, пригніченням загального стану, значним набряком, гіперемією та болючістю травмованих тканин, виділенням великої кількості рідкого ексудату від білуватого (при грампозитивній рановій інфекції) до бурого кольору (при інфікуванні ран анаеробними та грамнегативними мікробами), часто з неприємним запахом. У собак з хірургічною інфекцією розвивається стан гіперкоагуляції, який проявляється гіперфібриногенемією, накопиченням у крові розчинного фібрину, а у деяких випадках - продуктів розщеплення фібрину/фібриногену. Одночасна циркуляція у крові розчинного фібрину і продуктів розщеплення фібрину/фібриногену в собак із різано-розміжченими ранами, інфікованими асоціаціями анаеробної та грамнегативної мікрофлори, рваними, кусаними ранами і підшкірними гнійними флегмонами є свідченням порушення рівноваги між функціонуванням систем згортання крові та фібринолізу. Одночасно з розвитком гіперкоагуляції виявлено дефіцит природних антикоагулянтів (антитромбіну-ІІІ, а у собак із гнійними флегмонами також протеїну С), зниження активності фібриностабілізувального фактора, а у 33% собак із кусаними ранами - гіпофібриногенемію. При сприятливому перебізі гнійно-запальних процесів динамічно нормалізується концентрація фібриногену (на 4-у чи 7-у добу), елімінуються розчинний фібрин та продукти розщеплення фібрину/фібриногену, зростає активність фібриностабілізувального фактора та антитромбіну-ІІІ, фібриноліз активується переважно по зовнішньому шляху (за рахунок тканинного активатора плазміногену), нормалізується кількість у крові циркулюючих імунних комплексів і лізоциму, на 4-у добу лікування зростає цитохімічна активність мієлопероксидази.

1. У дисертації запропоноване нове розвязання наукової задачі щодо вивчення патогенезу хірургічної інфекції у собак. Встановлено, що глибина патогенетичних змін значною мірою зумовлена особливостями функціонування системи гемостазу і нейтрофільних гранулоцитів, залежить від характеру і величини травми та видового складу ранової мікрофлори. У звязку з цим, при лікуванні собак із хірургічною інфекцією патогенетично обґрунтованим є застосування мазей на гідрофільній основі, тіотриазоліну та пентоксифіліну.

2. Бактеріологічне дослідження ексудату різано-розміжчених ран свідчить про інфікування переважно E. coli в асоціаціях із Cl. perfringens, іноді Str. fecalis; дещо рідше виявляється грампозитивна ранова мікрофлора - Str. pyogenes, Str. mesenteroides, Staph. epidermidis та Staph. aureus, зрідка до них приєднувався Cl. sporogenes. Найбільшу антибіотико-резистентність проявили Cl. perfringens, Str. fecalis та Staph. epidermidis. Найменш стійкими мікроорганізми були до левоміцетину, дещо нижча антибактеріальна активність неоміцину сульфату та тетрацикліну, а найменша - бензилпеніциліну натрієвої солі.

3. Гнійно-запальна реакція у собак з різними формами хірургічної інфекції супроводжується підвищенням температури тіла, пригніченням загального стану, значним набряком, гіперемією та болючістю травмованих тканин, виділенням великої кількості рідкого ексудату від білуватого (при грампозитивній рановій інфекції) до бурого кольору (при інфікуванні ран анаеробними та грамнегативними мікробами), часто з неприємним запахом. При цьому розвиваються нейтрофільний лейкоцитоз, у більшості випадків - олігоцитемія та олігохромемія.

4. У собак з хірургічною інфекцією розвивається стан гіперкоагуляції, який проявляється гіперфібриногенемією, накопиченням у крові розчинного фібрину, а у деяких випадках - продуктів розщеплення фібрину/фібриногену. Рівень у плазмі крові фібриногену є недостатньо інформативним показником щодо складності запального процесу. Так, при інфікуванні ран грампозитивними мікроорганізмами він досягає 5,18±0,19 г/л (в нормі 2,2±0,1 г/л), анаеробними та грамнегативними - 5,29±0,41 г/л, при рваних ранах - 4,93±0,2 г/л, абсцесах - 3,83±0,57 г/л, флегмонах - 5,74±0,33 г/л, а при кусаних ранах - лише 2,51±0,24 г/л. Одночасна циркуляція у крові розчинного фібрину і продуктів розщеплення фібрину/фібриногену в собак із різано-розміжченими ранами, інфікованими асоціаціями анаеробної та грамнегативної мікрофлори, рваними, кусаними ранами і підшкірними гнійними флегмонами є свідченням порушення рівноваги між функціонуванням систем згортання крові та фібринолізу.

5. Одночасно з розвитком гіперкоагуляції виявлено дефіцит природних антикоагулянтів (антитромбіну-ІІІ, а у собак із гнійними флегмонами також протеїну С), зниження активності фібриностабілізувального фактора, а у 33% собак із кусаними ранами - гіпофібриногенемію. При цьому дисфункція фібринолізу проявляється зниженням активності тканинного активатора плазміногену. Все це свідчить про розвиток коагулопатії “споживання” різного ступеня. Водночас, при інфікуванні ран грампозитивними мікроорганізмами гіперкоагуляція цілком контрольована антикоагулянтами.

6. Розвиток гнійно-запальної реакції при різано-розміжчених ранах, інфікованих анаеробними та грамнегативними мікроорганізмами, супроводжується підвищенням бактерицидної активності нейтрофілів - середній цитохімічний коефіцієнт мієлопероксидази становив 1,18±0,03 (р0,05) при нормі 2,1±0,19. Крім того, у кровоносному руслі збільшується кількість циркулюючих імунних комплексів (при підшкірних гнійних флегмонах - у 2,5-3 рази).

7. Застосування мазей на гідрофільній основі “Нітацид” і “Левомеколь”, порівняно з гідрофобним лініментом стрептоциду, прискорює в середньому в 2,1 рази очищення гнійних ран. При цьому припинення виділення гнійного ексудату у собак з ранами, інфікованими грампозитивними мікроорганізмами та асоціаціями анаеробної та грамнегативної мікрофлори (3,7±0,6 та 3,7±0,3 доба, відповідно), практично збігається у часі з початком росту грануляцій (3,3±0,2 та 3,2±0,2 доба). При застосуванні ж лініменту стрептоциду гнійна ексудація триває і під час росту грануляцій, який починається на 4,5±0,3 та 4 добу, відповідно, а повне очищення ран відбувається на 8±0,7 та 7,3±0,4 добу. У цілому, повне загоєння гнійних ран при лікуванні мазями на гідрофільній основі скорочується у 1,3-1,7 рази.

8. При сприятливому перебізі гнійно-запальних процесів динамічно нормалізується концентрація фібриногену (на 4-у чи 7-у добу), елімінуються розчинний фібрин та продукти розщеплення фібрину/фібриногену, зростає активність фібриностабілізувального фактора та антитромбіну-ІІІ, фібриноліз активується переважно по зовнішньому шляху (за рахунок тканинного активатора плазміногену), нормалізується кількість у крові циркулюючих імунних комплексів і лізоциму, на 4-у добу лікування зростає цитохімічна активність мієлопероксидази. При цьому пік активності фібриностабілізувального фактора, антитромбіну-ІІІ та тканинного активатора плазміногену спостерігається у період інтенсивного росту грануляційної тканини - на 4-у та 7-у добу лікування.

9. У комплексній терапії гнійно-флегмонозних процесів у собак, одночасно з хірургічною обробкою та місцевим застосуванням мазей на гідрофільній основі, ефективним є використання тіотриазоліну. Він сприяє видаленню з крові метаболітів фібриногену, підвищенню на 4-у добу лікування активності тканинного активатора плазміногену, цитохімічної активності мієлопероксидази, нормалізації активності антитромбіну-ІІІ, протеїну С і кількості лізоциму.

10. Ефективним коректором патохімічної фази при хірургічній інфекції у собак є пентоксифілін. Він сприяє швидкій нормалізації метаболізму фібриногену та бактерицидного потенціалу нейтрофілів. На 4-у добу лікування підвищується активність фібриностабілізувального фактора і антитромбіну-ІІІ, відновлюється концентрація у крові лізоциму та нормалізується кількість великих і малих циркулюючих імунних комплексів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Результати клініко-експериментального обґрунтування патогенетичної ролі системи гемостазу в розвитку хірургічної інфекції у собак слід використовувати при вивченні особливостей запальної реакції у порівняльному видовому аспекті та при викладанні курсу ветеринарної хірургії на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.

2. З метою діагностики та контролю за перебігом різних форм хірургічної інфекції у собак рекомендуємо використовувати такі лабораторні тести: визначення в плазмі крові кількості фібриногену, розчинного фібрину, продуктів розщеплення фібрину/фібриногену, активності фібриностабілізувального фактора, фібринолізу, антитромбіну-ІІІ, протеїну С.

3. Для лікування собак з хірургічною інфекцією, після хірургічної обробки, промивання антисептичними розчинами та забезпечення дренування, ефективним є місцеве застосовування мазей на гідрофільній основі “Левомеколь” та “Нітацид”, причому останньої - при анаеробній та грамнегативній рановій інфекції. Застосовувати мазі слід один раз на добу, вводячи їх через трубчастий дренаж чи безпосередньо у рановий отвір, до зникнення ознак гнійного запалення.

4. При гнійно-флегмонозних процесах у собак місцеве лікування мазями на гідрофільній основі рекомендуємо доповнювати застосуванням 2,5%-ного розчину тіотриазоліну із розрахунку 2-4 мг/кг, внутрішньомязово, двічі на добу протягом 4-х діб.

5. З метою корекції патохімічної фази запалення при хірургічній інфекції у собак пропонуємо застосовувати 2%-ний розчин пентоксифіліну, який слід вводити внутрішньовенно крапельно в дозі 8 мг/кг, двічі на добу протягом 4-х діб, розчинивши його в ізотонічному розчині натрію хлориду (15 мл/кг).

1. Ханєєв В.В. Вміст фібриногену та активність фібринази у плазмі крові собак при інфікованих ранах і переломах кісток // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 23. - Біла Церква, 2002. - С.213-217.

2. Ханєєв В.В. Фібриноген в динаміці гострого запалення у собак // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 25, ч.1. - Біла Церква, 2003. - С. 259-265.

3. Гемостазіологічні зміни у собак із гнійними ранами залежно від мікробного фактора та методу лікування / М. Рубленко, В. Ханєєв, В. Рухляда, С. Тарануха // Ветеринарна медицина України. - 2004. - №6. - С. 38-40.

4. Рубленко М.В., Ханєєв В.В. Фактори неспецифічної імунологічної реактивності при гнійних ранах у собак // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 28. - Біла Церква, 2004. - С. 209-215.

5. Ханєєв В.В. Морфологічний склад крові при хірургічній інфекції у собак // Вісник Полтавської держ. аграр. академії. - 2004. - №1. - С. 83-85.

6. Ханєєв В.В. Зміни фібринолізу в собак із гнійними ранами, залежно від мікробного фактора та методу лікування // Сільський господар. - 2004. - № 5-6. - С. 26-28.

7. Ханєєв В.В. Застосування мазей на гідрофільній основі при гнійних ранах у собак // Вісник Сумського націон. аграр. ун-ту. - 2004. - №2 (11). - С. 140-143.

8. Рубленко М.В., Ханєєв В.В. Застосування тіотриазоліну та пентоксифіліну в комплексному лікуванні гнійно-запальних процесів у собак // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць. - Вип. 12 (36). - Ч.2. - Харків, 2004. - С. 146-149.

Размещено на .ru