Гемостаз при абдомінальній хірургічній патології у тварин та його корекція при гнійному перитоніті у собак - Автореферат

За даними моніторингу хірургічної патології серед собак і кішок герніотомія, кесарів розтин, оваріогістеректомія, спленектомія, інвагінації та кишкова непрохідність різної етіології, заворот шлунка, оперативні втручання у звязку із травмами черевної стінки та внутрішніх органів становлять близько 35% хірургічної допомоги у цих видів тварин і часто ускладнюються кишковою спайковою непрохідністю, перитонітом і навіть шоком, що нерідко, внаслідок недостатньої ефективності лікувальних заходів, призводить до загибелі тварин (Sehoning P., Covan L., 1993; Авраменко Т., 2002; Ватников Ю.А., 2003; Пустовіт Р.В., Данилейко Ю.М., Рубленко М.В., 2006). 2) дослідити стан системи тканинного гемостазу серозних оболонок у нормі та за різної абдомінальної патології у свиней, собак та молодняку великої рогатої худоби; Робота виконана у 2003-2006 рр. на кафедрі хірургії Білоцерківського держагроуніверситету на здорових і хворих собаках (82 гол.), свинях (32 гол.) та молодняку великої рогатої худоби (5 гол.), які утримувалися в стаціонарі чи надходили для лікування в хірургічну клініку факультету ветеринарної медицини. Тканинний гемостаз у нормі вивчали на 7 гол. свиней (віком 9-10 місяців), 20 гол. собак (віком 3-5 років) та 5 гол. молодняку великої рогатої худоби віком 12 місяців. Встановлено, що найвищим фібринолітичним, протеолітичним та інгібіторним потенціалом володіють парієтальна очеревина та великий сальник тварин, залежно від виду, у такій послідовності: собаки > свині > молодняк великої рогатої худоби, а прокоагулянтною активністю - навпаки: молодняк великої рогатої худоби > свині > собаки.На основі вивчення стану зазначених систем обґрунтовано метод лікування перитоніту в собак із застосуванням інфузійного препарату “Гелофузин” та інтраперитонеального введення мазі “Левосин”, що дозволяє зменшити частоту летальних випадків на 44,4% та скоротити термін лікування у середньому в 1,8 раза. За фібринолітичним, протеолітичним та інгібіторним потенціалом парієтальна очеревина та великий сальник у тварин різних видів знаходяться у такій послідовності: собаки > свині > молодняк великої рогатої худоби, а за прокоагулянтною активністю - навпаки: серозні оболонки молодняку великої рогатої худоби > свиней > собак. Водночас значно посилюється протеолітична реакція (в очеревині - в 1,6-3,2 раза, у сальнику - в 1,5 раза) при недостатньому рівні тканинних інгібіторів протеїназ, що при додатковій травмі може сприяти розвитку ускладнень. При спленомегалії, піометрі та копростазі в собак у серозних оболонках зменшується сумарний фібриноліз (від-68,8±11,2 мм2 у сальнику при спленомегалії до-278,9±12,3 мм2 у сальнику при копростазі) при одночасному підвищенні рівня плазмінової активності (в середньому на 43,1 мм2), що свідчить про активацію фібринолізу по внутрішньому шляху через контактний фактор Хагемана. У собак з абдомінальною патологією макроциркуляторний гемостаз характеризується станом гіперкоагуляції, який проявляється гіперфібриногенемією, накопиченням у крові розчинного фібрину, зниженням за рахунок t-PA, активності фібринолізу (в 1,1-1,3 раза), посиленням продукції кінінів (зниження рівня ПК в 1,4-1,6 раза (р<0,001), подовженням ПЧ в 1,1-1,2 раза (при піометрі та перитоніті), зниженням активності ФХІІІ у 1,4-1,5 раза (крім копростазу).

абдомінальний хірургічний гнійний перитоніт

1. У дисертаційній роботі представлено нове розвязання проблеми діагностики та патогенезу абдомінальної хірургічної патології у тварин. При цьому наведена її ультрасонографічна, рентгенологічна та гемостазологічна характеристика. Доведена патогенетична роль макроциркуляторного та тканинного гемостазу, фібринолізу і калікреїн-кінінової системи при грижах та крипторхізмі у свиней, копростазі, піометрі та перитоніті в собак, у перебігу післяопераційного періоду у великої рогатої худоби. На основі вивчення стану зазначених систем обґрунтовано метод лікування перитоніту в собак із застосуванням інфузійного препарату “Гелофузин” та інтраперитонеального введення мазі “Левосин”, що дозволяє зменшити частоту летальних випадків на 44,4% та скоротити термін лікування у середньому в 1,8 раза.

2. Ультразвукове дослідження істотно доповнює рентгенодіагностику абдомінальної хірургічної патології у собак і свиней. УЗД дозволяє визначати характер вмістимого грижового мішка, перистальтичні рухи кишечнику, диференціювати грижі від абсцесів, кіст і гранульом. Проте у кнурів-крипторхідів сімяники, зафіксовані на дуже короткій брижі спереду нирок, не візуалізуються. У собак із гнійним перитонітом на ехограмах розлита ехонегативна зона - як свідчення наявності ексудату, з ехопозитивними включеннями між петлями кишечнику без його перистальтичних рухів, при спайковій кишковій непрохідності - неоднорідна ехощільність тканин, при копростазі - чітка зона середньої ехогенності з гіперехогенним обідком.

3. За фібринолітичним, протеолітичним та інгібіторним потенціалом парієтальна очеревина та великий сальник у тварин різних видів знаходяться у такій послідовності: собаки > свині > молодняк великої рогатої худоби, а за прокоагулянтною активністю - навпаки: серозні оболонки молодняку великої рогатої худоби > свиней > собак.

4. При абдомінальній патології у свиней підвищується фібринолітичний потенціал серозних оболонок - головним чином, за рахунок тканинного активатора плазміногену. При грижах різної локалізації сумарний фібриноліз очеревини підвищується в середньому на 76-80 мм2, при крипторхізмі - до 30,2±3,35 мм2, але найбільше у сальнику - до 262,7±5,53 мм2. Водночас значно посилюється протеолітична реакція (в очеревині - в 1,6-3,2 раза, у сальнику - в 1,5 раза) при недостатньому рівні тканинних інгібіторів протеїназ, що при додатковій травмі може сприяти розвитку ускладнень.

5. Після румінотомії в очеревині активуються коагуляційна ланка гемостазу та кініногенез у сальнику, знижується вміст інгібіторів, зменшується активність тканинного активатора плазміногену (-8,66±0,25 мм2), а в сальнику, навпаки - підвищується ( 46,2±3,04 мм2). У звязку з цим, зважаючи на анатомо-топографічні особливості великого сальника у великої рогатої худоби та недостатню інгібіторну ємкість тканин, у післяопераційний період створюються умови для розвитку спайкового процесу.

6. При піометрі, копростазі, спленомегалії та перитоніті у собак знижується вміст у крові гемоглобіну - на 16,7%, 10,9%, 18,2% і 31,5% та кількість еритроцитів - на 23,3%, 20,5%, 33,6% і 31,1% відповідно, а при перитоніті - ще й величина гематокриту (на 15,9%). Одночасно в усіх випадках розвивається нейтрофільний лейкоцитоз з різним ступенем зрушення ядра вліво. При цьому лімфоцитопенія виявляється лише при спленомегалії та перитоніті. При копростазі зазначені зміни на фоні відносної моноцитопенії свідчать про пригнічення функції системи мононуклеарних фагоцитів.

7. При спленомегалії, піометрі та копростазі в собак у серозних оболонках зменшується сумарний фібриноліз (від -68,8±11,2 мм2 у сальнику при спленомегалії до -278,9±12,3 мм2 у сальнику при копростазі) при одночасному підвищенні рівня плазмінової активності (в середньому на 43,1 мм2), що свідчить про активацію фібринолізу по внутрішньому шляху через контактний фактор Хагемана. Разом з цим в екстрактах очеревини та сальника відбувається накопичення як попередника, так і власне самих кінінів із частковим компенсаторним підвищенням - переважно у сальнику, кількості їх інгібіторів. Такі зміни є компенсаторними щодо розвитку спайкового процесу.

8. При перитоніті в очеревині та сальнику істотно знижуються фібринолітичні властивості (-330,7±11,3 мм2; р<0,001 і -198,4±12,2 мм2; р<0,001 відповідно), відбувається активне споживання факторів згортання (подовження ПЧ в очеревині ( 3,34±0,31с), сальнику ( 3,53±0,48с), підвищення активності в сальнику тканинної фібринази ( 2,08±0,23с)), посилення кініногенезу системи при недостатності інгібіторного потенціалу, що є передумовою для розвитку системної запальної реакції, а в подальшому - спайкового процесу.

9. У собак з абдомінальною патологією макроциркуляторний гемостаз характеризується станом гіперкоагуляції, який проявляється гіперфібриногенемією, накопиченням у крові розчинного фібрину, зниженням за рахунок t-PA, активності фібринолізу (в 1,1-1,3 раза), посиленням продукції кінінів (зниження рівня ПК в 1,4-1,6 раза (р<0,001), подовженням ПЧ в 1,1-1,2 раза (при піометрі та перитоніті), зниженням активності ФХІІІ у 1,4-1,5 раза (крім копростазу). При цьому в собак із копростазом виявляється дефіцит антитромбінових факторів - Пр.С та ?2-М, при піометрі зменшується в 1,5 раза (p<0,001) кількість ?1-ІП, а при спленомегалії розвивається потенційна форма дефіциту АТ-ІІІ (79,3±4,02 %; p<0,001). Розвиток перитоніту, крім цього, супроводжується зниженням ?1-ІП - в 1,2 раза, ?2-М - у 5 разів з компенсаторним підвищенням в 1,4 раза СІ-І. Наявність при зазначених патологіях коагулопатії споживання, пригнічення фібринолізу, протеїназно-інгібіторного дисбалансу зумовлює необхідність корекції цих патогенетичних змін.

10. Застосування “Гелофузину” при гнійному перитоніті в поєднанні з антибіотикотерапією, лапаротомією та лаважем черевної порожнини розчинами антисептиків сприяє швидкому підвищенню та нормалізації обєму циркулюючої крові (кількість еритроцитів збільшується до 4,7±0,15 Т/л, величина гематокриту - до 39,6±3,25 % (р<0,05), відновленню мікроциркуляції та гемодинаміки, дає опосередкований детоксикаційний ефект, що дозволяє зменшити смертність собак на 44,4%.

11. Застосування при гнійному перитоніті в собак препарату “Гелофузин” у комплексі з місцевим використанням мазі “Левосин” характеризується динамічною нормалізацією, починаючи з 4-ї доби, концентрації фібриногену, активності ФХІІІ, посиленням фібринолізу за рахунок t-РА ( 214,4±5,71 мм2; p<0,01), відновленням антитромбінового потенціалу та контрольованою протеолітичною реакцією крові (підвищення кількості ?1-ІП - в 1,5 раза, ?2-М - в 4,7 раза, СІ-І - в 1,8 раза, p<0,001). При цьому зазначені зміни скорочують тривалість токсичної стадії перитоніту у 2,4 раза (p<0,001), а термін лікування - у середньому в 1,8 раза, порівняно з традиційною ревізією черевної порожнини, промиванням її антисептиками, антибіотикотерапією та внутрішньовенним уведенням 5%-ного розчину глюкози.

Пропозиції виробництву.

1. Результати клініко-експериментального обґрунтування патогенетичної ролі системи тканинного гемостазу при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини при їх різноманітній патології в собак, свиней і молодняку великої рогатої худоби доцільно використовувати при вивченні особливостей запальної реакції в порівняльному видовому аспекті при викладанні курсу ветеринарної хірургії на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.

2. З метою обєктивної оцінки патогенетичних механізмів спайкоутворення у тварин, ефективності лікування при абдомінальній хірургічній патології та своєчасної профілактики ускладнень рекомендуємо проводити дослідження системи гемостазу. При цьому слід визначати вплив екстрактів парієтальної очеревини та великого сальника на сумарну фібринолітичну активність, протромбіновий час та активність фактора ХІІІ донорської плазми. В якості контролю за перебігом абдомінальних хірургічних патологій (спленомегалія, копростаз, піометра) та їх ускладнень (гнійний перитоніт) у собак в плазмі крові доцільно досліджувати кількість фібриногену, розчинного фібрину, активність фактора ХІІІ, фібринолізу, протеолізу та його інгібіторів, антитромбіну-ІІІ, протеїну С. Для диференціальної діагностики абдомінальних хірургічних патологій у свиней та собак рекомендуємо застосування ультразвукового та рентгенологічного методів дослідження.

3. При гнійних перитонітах у собак разом із традиційним лікуванням (лапаротомія, лаваж черевної порожнини 0,02%-ним теплим стерильним розчином фурациліну, дренування, антибіотикотерапія) необхідно проводити інфузійну терапію препаратом “Гелофузин” (двічі на добу, крапельно у вену в дозі 20 мл/кг) та вводити у черевну порожнину через трубчастий дренаж мазь “Левосин” (у дозі 1 г/кг до зникнення ознак гнійного запалення очеревини).

1. Рубленко М., Данільченко С., Подвалюк Д. Ультразвукова діагностика гриж та крипторхізму у свиней // Вет. медицина України. - 2005. - № 6. - С. 34-36.

2. Данільченко С.І. Ультразвукова та рентгенологічна діагностика абдомінальної патології у собак // Наук. вісник. Львів. нац. акад. вет. мед. ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2006. - Т. 8, № 2(29). - Ч. 1. - С. 48-53.

3. Рубленко М.В., Данільченко С.І. Вплив екстрактів очеревини та великого сальника на гемостазологічні показники плазми донорів при абдомінальних операціях у свиней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2005. - Вип. 34. - С. 130-135.

4. Рубленко М.В., Данільченко С.І. Зміни гемостазологічного стану парієтальної очеревини та великого сальника в нормі та при абдомінальній патології у собак і великої рогатої худоби // Вісник Сум. нац. аграр. ун-ту. - Суми, 2006. - Вип. 1-2 (15-16). - С. 166-172.

5. Данільченко С.І., Рубленко М.В. Гематологічні та гемостазологічні зміни крові у собак за абдомінальної хірургічної патології // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. мед. ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2006. - Т. 8, № 3(30). - Ч. 1. - С. 20-26.

6. Данільченко С.І. Клінічна та гематологічна характеристика застосування препарату “Гелофузин” при перитоніті у собак // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2006. - Вип. 36. - С. 37-42.

7. Рубленко М.В., Данільченко С.І. Стан системи гемостазу при гнійному перитоніті у собак за різних засобів інфузійної терапії // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Біла Церква, 2006. - Вип. 41. - С. 172-180.

Размещено на .ru