Гемостатичні властивості сукцифенату (експериментальне дослідження) - Автореферат

Гемостаз - складний динамічний процес, еволюційно сформована система, що підтримує кров у рідкому стані і зберігає її в замкнутому просторі судинного русла, припиняючи геморагії різної етіології. У виникненні кровотеч істотна роль належить порушенням у системі згортання крові - єдиній системі, до складу якої входить прокоагулянтна, антикоагулянтна та фібринолітична ланки (Н.А. Це зумовлено цілою низкою причин, найбільш важливими з яких є: зростання кількості пацієнтів з гіпокоагуляційними станами, що мають потребу в хірургічних лікарських маніпуляціях, і кровотеч, які виникають за цим (Ю.М. Однак практична медицина відчуває дефіцит у лікарських засобах, що активно впливають на систему згортання крові (Ю.Б. Дослідити ефективність гемостатичної дії сукцифенату в умовах in vivo: на моделі паренхіматозної кровотечі у білих щурів за умов генералізованого підвищення фібринолізу, на моделях капілярних кровотеч на різаних ранах легень, нирок і апоневрозу черевних мязів, при кровотечі з виразки шлунку.При вивченні гемостатичної активності сукцифенату за препарат порівняння використовували e-амінокапронову кислоту (e-АКК): внутрішньовенно, 100 мг/кг маси. Дослідження антимікробної активності сукцифенату проводили in vitro з використанням методу дворазових серійних розведень за допомогою набору еталонних штамів: Escherichia coli АТСС 25922, Staphylococcus aureus АТСС 25923, Bacillus subtilis АТСС 6633, Pseudomonas aeruginosa АТСС 25853 та in vivo на експериментальній моделі генералізованої гнійної інфекції за методом Г.Н. Для оцінки гемостатичної активності сукцифенату використовували його здатність зменшувати час згортання крові на різних моделях: при введенні розчину стрептокінази (активність 2000 ФО/мл у дозі 0,1 мл) на різаній рані печінки за методом Thienes et al., (1957), що сприяло генералізованому підвищенню фібринолізу; при кровотечах з різаних ран легенів, нирок і апоневрозу черевних мязів; при кровотечі з виразки шлунка, яку викликали введенням 20 мг/кг преднізолону та 80% етилового спирту в дозі 0,6мл/100г маси тіла (Л.В. Найбільш виражені зміни були відзначені з боку фібринолітичної системи крові: отримані результати свідчать про те, що сукцифенат виявляє виражений гальмуючий вплив на фібринолітичну активність крові в щурів, пригнічуючи фібриноліз у 2 рази порівняно з контрольною групою (p<0,05) та в 1,3 рази перевершуючи за даним ефектом e-амінокапронову кислоту. При дослідженні гемостатичної активності сукцифенату при кровотечах з внутрішніх органів було встановлено, що при кровотечі з апоневрозу черевного мяза сукцифенат зменшував час згортання крові в 3 рази порівняно з контролем (p<0,05) і в 1,6 рази по відношенню до e-АКК (p<0,05); час кровотечі з різаних ран легень менший в 2,6 рази порівняно з контролем (p<0,05) і в 1,5 рази стосовно рефренс-препарату; при кровотечі з різаних ран нирок - в 2,6 та 1,3 рази відповідно (p<0,05).Середньосмертельна доза сукцифенату при внутрішньоочеревинному введенні білим мишам і щурам складає 3500 (3875,5?3124,5) мг/кг та 3166,7 (3509,5?2823,9) мг/кг, відповідно; при внутрішньошлунковому введенні мишам LD50>8000 мг/кг, щурам - LD50>11000 мг/кг (VI клас токсичності за класифікацією К.К. Ефективна доза сукцифенату (ED50) при внутрішньоочеревинному введенні щурам за умов моделювання різаної рани печінки за показником зменшення часу кровотечі дорівнює 13,9 (8,6?19,2) мг/кг маси тіла. Введення сукцифенату (13,9 мг/кг маси, внутрішньовенно, одноразово за 10 хв до забору крові) білим щурам вірогідно скорочує активований час рекальцифікації та активований частковий тромбопластиновий час на 28,2% і 28,4%, відповідно, у порівнянні з контролем; збільшує протромбіновий індекс на 16,6%; прискорює перетворення фібриногену у фібрин на 14,2% та підвищує активність фібринстабілізуючого фактора на 30%, а також підсилює ретракцію кровяного згустку на 89% у порівнянні з контрольною групою тварин. Сукцифенат проявляє виражену гемостатичну активність на моделі різаної рани печінки як при профілактичному одноразовому внутрішньовенному введенні в дозі 13,9 мг/кг (час кровотечі зменшився в 2,2 рази в порівнянні з контролем, р<0,05), так і при введенні препарату в умовах стрептокіназної активації фібринолізу (час кровотечі в 2,1 рази менший по відношенню до контрольної групи тварин, р<0,05).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що визначається експериментальним обґрунтуванням доцільності використання сукцифенату в якості гемостатичного препарату при паренхіматозних і капілярних кровотечах.

1. Середньосмертельна доза сукцифенату при внутрішньоочеревинному введенні білим мишам і щурам складає 3500 (3875,5?3124,5) мг/кг та 3166,7 (3509,5?2823,9) мг/кг, відповідно; при внутрішньошлунковому введенні мишам LD50>8000 мг/кг, щурам - LD50>11000 мг/кг (VI клас токсичності за класифікацією К.К. Сидорова, тобто відносно нешкідливі речовини). Ефективна доза сукцифенату (ED50) при внутрішньоочеревинному введенні щурам за умов моделювання різаної рани печінки за показником зменшення часу кровотечі дорівнює 13,9 (8,6?19,2) мг/кг маси тіла. За широтою терапевтичної дії сукцифенат перевершує e-амінокапронову кислоту в 4,6 рази.

2. Сукцифенат (внутрішньовенно, 13,9 мг/кг щоденно протягом 20 діб) підвищує кількість тромбоцитів у периферичній крові щурів та їх агрегаційну здатність (20-та доба дослідження) на 40% і 280%, відповідно (р<0,05 по відношенню до контролю).

3. Введення сукцифенату (13,9 мг/кг маси, внутрішньовенно, одноразово за 10 хв до забору крові) білим щурам вірогідно скорочує активований час рекальцифікації та активований частковий тромбопластиновий час на 28,2% і 28,4%, відповідно, у порівнянні з контролем; збільшує протромбіновий індекс на 16,6%; прискорює перетворення фібриногену у фібрин на 14,2% та підвищує активність фібринстабілізуючого фактора на 30%, а також підсилює ретракцію кровяного згустку на 89% у порівнянні з контрольною групою тварин.

4. Застосування сукцифенату (13,9 мг/кг внутрішньовенно, одноразово за 10 хв до забору крові) гальмує фібринолітичну активність крові кролів, що підтверджується подовженням часу лізису еуглобулінового згустку в 2,7 разів у порівнянні з контролем (р<0,05).

5. Сукцифенат проявляє виражену гемостатичну активність на моделі різаної рани печінки як при профілактичному одноразовому внутрішньовенному введенні в дозі 13,9 мг/кг (час кровотечі зменшився в 2,2 рази в порівнянні з контролем, р<0,05), так і при введенні препарату в умовах стрептокіназної активації фібринолізу (час кровотечі в 2,1 рази менший по відношенню до контрольної групи тварин, р<0,05).

6. Профілактичне застосування сукцифенату (13,9 мг/кг внутрішньовенно, одноразово за 10 хв до відтворення різаних ран внутрішніх органів щурів) при кровотечі з апоневрозу черевного мяза прискорює згортання крові в 3 рази порівняно з контролем (p<0,05); час кровотечі з різаних ран легень і нирок зменшувався в 2,6 рази в порівнянні з контрольною групою тварин (p<0,05).

7. У білих щурів з виразкою шлунка, що кровоточить, сукцифенат (13,9 мг/кг внутрішньошлунково, протягом 3-х діб) вже після одноразового застосування знижує вміст азоту сечовини в сироватці крові на 50% у порівнянні з 1 добою (p<0,05), на 52% по відношенню до контрольної групи (p<0,05) і на 41,4% стосовно тварин, які отримували e-АКК (p<0,05), при цьому кров в калі не визначається, що свідчить про наявність гемостатичного ефекту.

8. Сукцифенат виявляє універсальну гемостатичну активність, оскільки активує І фазу згортання крові (генерація протромбінази), прискорює перетворення протромбіну в тромбін (ІІ фаза гемокоагуляції), потенціює перехід фібриногену в фібрин і підсилює ферментативну активність XIII фактора (ІІІ фаза коагуляційного гемостазу), а також пригнічує фібринолітичну активність крові за рахунок гальмування активаторів плазміногену - стрептокінази та урокінази. За цими показниками сукцифенат перевершує e-амінокапронову кислоту (внутрішньовенно, 100 мг/кг, одноразово, за 10 хв до забору крові) на 8%?22% (р<0,05).

9. Внутрішньоочеревинне введення сукцифенату (13,9 мг/кг протягом 7 діб) після одноразового введення мишам цезію-137 призводило до зменшення вмісту радіоізотопу в мязах на 25%, у кістках на 77%, головному мозку на 50%, печінці на 63% стосовно контролю (р<0,05); в умовах хронічного введення цезію-137 препарат сприяв зниженню загальної радіоактивності щурів і зменшенню випромінювання мязів і печінки на 34% і 36%, відповідно, та підвищенню рівня радіонукліду в кишечнику на 40% в порівнянні з контролем (р<0,05).

1. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Антимікробна активність нових похідних дикарбонових кислот // Одеський медичний журнал. - 2003. - Т.76, №2. - С.6-8 (проведено огляд літератури, виконані експериментальні дослідження на 90%, проведена статистична обробка даних, підготовлено до друку).

2. Действие новых производных дикарбоновых кислот на систему гемостаза / Глазкова Т.Ю., Березнякова М.Е., Бунятян Н.Д., Бездетко Е.П., Крыжная С.И., Кононенко Н.Н. - Фармация. - 2002. - №1. - С.29-31 (проведено огляд літератури, виконані експериментальні дослідження на 50%, проведена статистична обробка даних, підготовлено до друку).

3. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Можливі ускладнення при передозуванні сукцифенату // Вісник морської медицини. - 2003. - № 4. - С. 81-87 (виконані експериментальні дослідження на 90%, підготовлено до друку).

4. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Механізм антифібринолітичної дії сукцифенату // Одеський медичний журнал. - 2004. - № 1. - С. 10-13 (проведено огляд літератури, виконані експериментальні дослідження на 90%, проведена статистична обробка даних, підготовлено до друку).

5. Кононенко Н.М., Березнякова А.І., Никитченко Ю.В. Антирадикальна активність сукцифенату //Фармація ХХІ століття: Тез. доп. Всеукр. наук.-практ. конф. - Харків: „Золоті сторінки”. - 2002. - С.157-158.

6. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Исследование времени свертывания крови и острой токсичности сукцифената в разные сезоны года //Фундаментальные проблемы фармакологии: Тез. ІІ Съезда Рос. науч. общ. фармакологов. - Москва.. - 2003. - С.261.

Размещено на .ru